❦
Пʼятниця, 25 травня 1877
Мені нема чого сказати, окрім... сама не знаю чого.Vendredi 25 mai 1877 Je n’ai rien à dire que... je ne sais quoi.
Ми розважалися, мов навіжені, на «Skating»1, де я нарешті покаталася без жодної допомоги. Я гніваюся на себе за ці сміховинні страхи й ніколи не забуду слів Олександра дорогою на Массу. Діна, він і Маркуар щойно влаштували шалену гонитву, тоді як я, роздратована бридким, погано завʼязаним капелюшком, надто широкою сукнею і передусім думкою, що я в найневигіднішому вигляді, відстала й страждала так, як страждають лише через подібні дрібниці. Немає нічого огиднішого за осла, коли ти не в найкращому гуморі, я почувалася мовби привʼязаною до ганебного стовпа.
Nous nous sommes amusées comme des folles au Skating où j’ai patiné sans aucune aide enfin. Je m’en veux de ces peurs ridicules et je n’oublierai jamais le mot d’Alexandre sur la route de Massa. Dina, lui et Marcuard venaient de faire une course furieuse tandis que moi agacée par un chapeau laid et mal attaché, par une robe trop large et surtout par l’idée que j’étais à mon plus grand désavantage, j’étais restée en arrière et souffrant comme on ne souffre que pour de pareilles misères. Rien de plus ignoble qu’un âne lorsqu’on n’est pas d’excellente humeur, je me sentais comme attachée à un poteau d’infamie.
— Мадемуазель Діна, — каже Лардерель, — цілком правильно тримається верхи, вона чудово сидить.
— Mademoiselle Dina, dit Larderel, a tout à fait la bonne manière d’être à cheval, elle est admirablement assise.
Чути таке про Діну, яка не вміє їздити верхи, тоді як я в сідлі почуваюся, мов у ліжку, і чути, як хвалять її грубий стан, надміру стягнутий казковим корсетом, що піднімає їй груди, ледь стискає живіт і робить спину, мов у манекена; у неї, звісно, гарна талія порівняно з багатьма іншими, що ж до мене, то я не хвалилася б тим, що видаюся кращою серед бридуль, але я хвалюся тим, що в мене така талія, що поряд із моєю Дінина нічого не варта. Я ніколи не затягнута, завжди гнучка й піддатлива, а водночас зберігаю певну пружність, яка так личить юності; надзвичайно тонкий стан, неймовірні стегна, груди Венери, округлі плечі — і все це без незручності, без ексцентричних кісточок, без стискання... чи то серця, чи то чогось іншого... Що я не перебільшую, мов дурепа, ви можете переконатися, спитавши тих, хто бачив мене на віллі Боргезе, де в мене був гарний кінь, амазонка, що «вдягала мене, не змінюючи», як я казала, і капелюшок, що добре тримався. Принц Умберто2, який на цьому знається, не втримався — стрепенувся, озирнувся й глянув своїми двома великими очима з таким... схваленням, що його можна було б прийняти за якогось Антонеллі. Того дня я була цілком задоволена, жоден страх, жодна турбота не позбавляли мене грації вдоволеної й спокійної жінки. Зі мною таке траплялося так рідко, але я порозумнішала після Лардереля, я зрозуміла, що в жодному разі й нізащо у світі не можна занедбувати себе.
Entendre cela dire de Dina qui ne sait pas monter à cheval, tandis que moi je suis en selle comme dans mon lit, et entendre vanter sa taille épaisse, excessivement serrée dans un corset fabuleux lui remontant la poitrine, comprimant à peine le ventre et faisant un dos de mannequin; elle a une jolie taille certes en comparaison de tant d’autres, quant à moi je ne me vanterais pas d’exceller parmi des laideronnes, mais je me vante d’avoir une taille telle que celle de Dina n’a rien à faire à côté de la mienne. Je ne suis jamais serrée, toujours souple et pliante tout en conservant une sorte de rigidité qui sied bien à la jeunesse; excessivement mince de taille, les hanches extravagantes, une poitrine de Vénus, des épaules rondes, et tout cela sans gêne, sans baleines excentriques, sans serrement... soit de cœur soit d’autre chose... Que je n’exagère pas comme une sotte, vous pouvez vous en assurer en demandant ceux qui m’ont vue à la villa Borghése où j’avais un beau cheval, un habit qui « m’habillait sans me changer » comme je l’ai dit et un chapeau qui tenait bien. Le prince Humbert qui est connaisseur n’a pu s’empêcher de se retourner en sursaut et de regarder de ses deux gros yeux avec tant... d’approbation qu’on eût dit un Antonelli quelconque. J’étais ce jour tout à fait contente, aucune crainte, aucun souci ne m’ôtaient la grâce de la femme satisfaite et tranquille. Cela m’arrivait si rarement mais je suis devenue sage depuis Larderel, j’ai appris qu’il ne faut dans aucun cas et pour rien au monde se négliger.
Але я відхиляюся, я говорила про Массу, тож ви розумієте все, що я відчула від цієї несправедливості... чи то від цієї правди, бо я була сама не своя; але й це було б ще нічого; біль, який я завжди памʼятатиму, прийшов тоді, коли Олександр підійшов до мене й, напівздивований, напіврозчарований:
Mais je m’égare, je parlais de Massa, vous comprenez donc tout ce que j’ai ressenti à cette injustice... ou bien à cette vérité, car je n’étais pas moi-même; mais ce ne serait encore rien, ce mal dont je me souviendrai toujours fut lorsqu’Alexandre s’approcha de moi et moitié étonné, moitié désenchanté :
— Ну що ж, мадемуазель, відверто, — сказав він мені, — відверто, я гадав, ви хоробріша... я гадав, ви хоробріша, — додав він іще з виглядом чемного співчуття. А я була прикута до своєї огидної верхової тварини, і мій бридкий капелюшок сповзав у мене на голові...
— Eh bien, Mademoiselle, franchement, me dit-il, franchement je vous croyais plus brave... je vous croyais plus brave, ajouta-t-il encore avec un air de compassion polie. Et j’étais clouée à mon ignoble monture et mon hideux chapeau glissait dessus ma tête...
Ось які клопоти й прикрощі залишає мені Олександр... і вони доводять мене до люті щоразу, коли я про це думаю.
Voilà le genre de soucis et de chagrin que me laisse Alexandre... et ils me mettent en fureur chaque fois que j’y pense.
Згодом помічаєш, як спливають події, що минули непоміченими, так само як краще цінуєш картину, побачену на певній відстані. Те побачення в Акваріумі не йде мені з голови, не те щоб я в цьому каялася; мене понесло... і якби довелося робити це знову, я зробила б; мені не було соромно, я йшла навпрямки, я надто нетерпляча, щоб любити зигзаги. Але саме ця... дрібна подія все вирішила. Він уже добряче від мене відвернувся, але відвернутися й опинитися змушеним... заспокоювати... це різні речі.
Au bout d’un certain temps on voit ressortir des événements qui ont passé inaperçus, de même qu’on apprécie mieux un tableau vu à une certaine distance. Le rendez-vous de l’Aquarium ne me sort pas de la tête, ce n’est pas que je m’en repente; j’étais emportée... et si c’était à refaire je le referais; je n’avais pas honte, j’allais droit, je suis trop impatiente pour aimer les zigzags. Mais c’est ce... petit événement qui a tout fait. Il était bien détourné de moi mais être détourné et se trouver obligé de... rassurer... c’est différent.
Мені на очі трапилася судова справа, де якийсь добродій дав ляпаса матері, що будь-що хотіла засватати його за свою доньку, яка писала йому, а оскільки він не приходив на побачення, вона погналася за ним аж до залізничної станції... Ця гидота, ця ганьба перевернули мені все всередині й так мене засоромили, що я хутко пішла геть, побачивши, що мама, яка читала газету, відчуває те саме, що і я!
Il m’est tombé sous les yeux un procès où le monsieur a donné un soufflet à la mère qui voulait à toute force le prendre pour sa fille qui lui avait écrit et, comme il ne venait pas à ses rendez-vous, elle alla le relancer jusqu’à une station de chemin de fer... Cette saleté, cette infamie m’a soulevé le cœur et m’a rendue si honteuse que je m’en allai bien vite voyant que maman qui lisait le journal ressentait la même chose que moi !
Ви бачили в моєму великому пояснювальному листі те, що я палала бажанням йому сказати, так само ви дізнаєтеся, що мене мучить, якщо одного дня випаде нагода порозумітися з ним.
Vous avez vu dans ma grande lettre d’explication ce que je brûlais de lui dire, de même vous saurez ce qui me tourmente si le moyen de m’expliquer avec lui se présente un jour.
Багато стриманості, лагідності... ви побачите.
Beaucoup de modération, de douceur... vous verrez.
Але я ні про що з цього не думала, беручись за перо. Я нареготалася, мов навіжена, з Марією Леонтіївною.
Mais je ne pensais à rien de tout cela en prenant la plume. J’avais ri comme une folle avec Marie Leontievna.
До речі! Знаєте, ну, на жаль! доводиться втрачати ілюзії, у цієї дівчини є інтерес, зворушливий, чистий, прихований... але це особистий інтерес, вона закохана у Валіцького.
A propos ! Vous savez, eh bien hélas ! il faut perdre mes illusions, cette fille a un intérêt, touchant, pur, caché... mais c’est un intérêt personnel, elle est amoureuse de Walitsky.
Це так кумедно, що я ледь вірю своїм вухам. Дівчина сповідалася мамі. Не знаю, з чого я сміялася, але всіх охопив такий напад веселощів, що в мене аж голова заболіла. Марія Леонтіївна, спокійна, мов повний місяць, аж качалася зо сміху, я спробувала скинути її в сад із балкона, але згадала, що Олександр помер три дні тому, і взялася розповідати, як мій ідол подох3. Я хотіла сказати, що місячне сяйво чарівне, що я заграла йому серенаду і що у великому Парижі я вже не матиму цього спокою, цієї поезії, цих божественних насолод природою, небом.
C’est si drôle que j’en crois à peine mes oreilles. La fille s’est confessée à maman. Je ne sais de quoi j’ai ri, mais tout le monde a eu un tel accès de gaieté que j’en eu un mal de tête même. Marie Leontievna qui est calme comme la pleine lune se tordait, j’ai essayé de la jeter dans le jardin du haut du balcon mais je [me] suis souvenue qu’Alexandre était mort depuis trois jours et je me mis à raconter comment mon idole avait crevé. J’allais dire qu’il fait un clair de lune enchanteur et que je lui ai donné une sérénade et que dans le grand Paris je n’aurai plus ce calme, cette poésie, ces jouissances divines de la nature, du ciel.
Знаєте, що я надумала: Олександр помре, і Гастонова жінка помре, і я вийду заміж за Гастона. Га?
Vous savez ce que j’ai imaginé, c’est que : Alexandre mourra et la femme à Gaston mourra et j’épouserai Gaston. Hein ?
Примітки
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩
Кронпринц Італії Умберто, майбутній король Умберто I (правив 1878–1900). ↩
«Подох» (фр. avait crevé, букв. «луснув») — грубий жаргонізм на позначення смерті. Марі вживає його тут театрально, адже Олександр насправді не помер. ↩