❦
Понеділок, 7 травня 1877
Вірність — почуття егоїстичне, яке перестає існувати саме тоді, коли стало б заслугою.Lundi 7 mai 1877
Минуле — лише спогад, а отже, різновид теперішнього. Майбутнього не існує. Не будемо чіплятися до слів, кажучи, що мить, коли я говорю, вже далеко від мене: під теперішнім розуміють сьогодні, завтра, за тиждень. Звідси я дохожу думки, що нічого не треба берегти, ні за чим не треба жалкувати; хіба ми живемо для майбутнього? І чи виграєш щось, коли робиш собі сумне теперішнє, аби створити собі щастя, яке існує лише як надія...
Le passé n’est qu’un souvenir et par conséquent est une sorte de présent. Le futur n’existe pas. Ne nous faisons pas de chicane là-dessus en disant que l’instant où je parle est déjà loin de moi, par le présent on entend aujourd’hui, demain, dans une semaine. Cela m’amène à dire qu’on ne doit rien ménager, rien regretter, vit-on pour le futur ? Et gagne-t-on à se faire un présent triste pour se créer des bonheurs à l’état d’espérances...
Тільки замкнена в цій кімнаті, маючи перед очима лівий берег Арно, я розумію всю божественну красу Неаполя.
Ce n’est qu’enfermée dans cette chambre et ayant devant les yeux le rivage gauche de l’Arno que je comprends toute la divine beauté de Naples.
Знаєте... знову говорили про Лардереля — нібито він залицявся до Люсі Дюран. Мене це дратує, і серйозно. Як усе це може бути серйозним? А проте це серйозно.
Vous savez... on a reparlé de Larderel disant qu’il avait fait la cour à Lucie Durand. Cela me contrarie et sérieusement. Comment tout cela peut-il être sérieux ? Et pourtant cela est sérieux.
Який сум! Отак Флоренція — нестерпна!
Quelle tristesse ! Florence est impossible comme cela !
Звісно, Левін, що подорожує як князь, із двома гарними жінками, пʼятдесятьма свічками, грою, винами... я не бажаю цього собі, але бачу причини успіху... цих жінок. Люсі з її сухуватою красою, чорним волоссям, чорними очима, чорними сукнями, мереживом... О! певна річ... а тут... порядний дім і дурненька дівчина, біла, незграбна...
Sans doute Lewin voyageant comme un prince, avec deux jolies femmes, cinquante bougies, le jeu, les vins... je n’envie pas cela pour moi mais je constate les causes des succès de... ces femmes. Lucie avec sa beauté sèche, ses cheveux noirs, ses yeux noirs, ses robes noires, ses dentelles... Oh ! certes... tandis qu’ici... une maison honnête et une fille bête, blanche, gauche...
Ах! Боже мій, коли ж ти визволиш мене від цього життя.
Ah ! mon Dieu, quand me délivrerez-vous de cette vie.