❦
Четвер, 22 лютого 1877
Іде дощ.Jeudi 22 février 1877 Il pleut.
Я сідаю до фортепіано о пів на третю після Альтамуриного візиту. Беру «Пряху» Літольфа1 і велю собі зіграти її пʼятдесят разів, дрібничку на дванадцять сторінок, з украй виснажливою партією правої руки. Як зіграєш її — матимеш Лардереля, але без жодних перерв.
Je me mets au piano à deux heures et demie après la visite d’Altamura. Je prends une fileuse de Litolff, et je me dis de la jouer cinquante fois, une bagatelle de douze pages, avec une main droite des plus fatigantes. Si tu la joues, tu auras Larderel, mais pas d’interruptions.
Я підвелася лише о пів на восьму, доти глуха до запитань, які мені ставили, і до: Обід подано. Я обідала сама, і руки в мене ще болять, але я матиму Лардереля! Чого я тільки не роблю заради таких забобонів!
Je ne me suis levée qu’à sept heures et demie sourde jusqu’à ce moment aux questions qu’on me faisait et aux : Le dîner est servi. J’ai dîné seule et les mains me font encore mal, mais j’aurai Larderel ! Je fais trente-six choses pour des semblables superstitions.
Денгоф прислав свою візитку з повідомленням, що він нездужає; а мама поворожила мені на картах і напророчила приїзд Лардереля.
Doenhoff a envoyé sa carte disant qu’il est indisposé; et maman m’a fait les cartes et m’a prédit l’arrivée de Larderel.
Ах! Без цього я конаю з туги! Я обожнюю Італію, а мені тут так зле!
Ah ! sans cela je crève de tristesse ! J’adore l’Italie et j’y suis si mal !
Невимовний безлад у голові… я хотіла б лишитися тут до перегонів, поїхати потім до Сорренто, а ще до Трувіля, до Екса й на морські купання в Англії, бракує часу, життя таке коротке! Горло доводить мене до відчаю.
Confusion indescriptible dans la tête... je voudrais rester ici jusqu’aux courses, aller ensuite à Sorrento et aussi à Trouville et à Aix et aux bains de mer en Angleterre, le temps manque, la vie est si courte ! Ma gorge me désespère.
Мені надсилають із Ніцци Россієву візитку зі співчуттям… ось я вже й приймаю вітання з приводу власної смерті!
On m’envoie de Nice la carte de Rossi avec condoléance... voilà que je reçois des compliments sur ma mort !
Примітки
«Пряха» (фр. La Fileuse) Анрі Літольфа — віртуозний фортепіанний етюд. ↩