❦
# Середа, 21 лютого 1877
Середа, 21 лютого 1877
Mercredi 21 février 1877
Іде дощ, сонце визирає, щоб осяяти прибуття принца Прусського; коли ми з Діною дивувалися, що не бачимо графа де Денгофа, він привітав нас зі свого балкона, що над нашим. Я зробила йому знак прийти й зустріла мало не підстрибуючи з радості. Він наговорив мені щонайлюбʼязніших речей, і то з переконаним виглядом; це правда, я погарнішала, і це цілком природно в моєму віці.
Il pleut, le soleil se montre pour éclairer l’arrivée du prince de Prusse; comme nous nous étonnions Dina et moi de ne pas voir le comte de Doenhoff, il nous salua de son balcon qui est au-dessus du nôtre. Je lui fis signe de venir et le reçus presque en sautant de joie. Il me dit les choses les plus aimables et d’un air convaincu; c’est vrai j’ai embelli et c’est tout naturel à mon âge.
Трохи згодом прийшов Альтамура, і, як завжди, я говорила з ним лише про свою любов до Лардереля.
Un peu plus tard est venu Altamura et comme d’habitude je ne lui ai parlé que de mon amour pour Larderel.
Увечері в нас знову був Денгоф, якого мама приймала у своєму ліжку, тимчасом як Альтамура зайшов до вітальні й лишився з Діною; звісно, я віддала перевагу Денгофу. Ми поговорили потроху про все, багато про мене, яка припала їм дуже до смаку.
Le soir nous avons encore eu Doenhoff, que maman a reçu dans son lit, tandis qu’Altamura entrait au salon et restait avec Dina; naturellement je préférai Doenhoff. On a causé un peu de tout, beaucoup de moi qu’on trouve très à son goût.
Тихий і гладкий пруссак іде о десятій; смиканий Альтамура лишається до одинадцятої. Майже цілу годину ми по-дитячому балакали про Лардереля.
Le paisible et gras Prussien se retire à dix heures; le saccadé Altamura reste jusqu’à onze. Une heure presque entièrement passée en enfantillages sur Larderel.
— Па-а-ане Альтамура!
- Mo-o-onsieur Altamura !
— Ма-а-а-а-демуазеола Мауі! (з ужиманнями).
- Ma-a-a-a-demoiseolà Maouie ! (avec des contorsions).
— Розкажіть мені, що чути про Лардереля.
- Donnez-moi des nouvelles de Larderel.
— Про Лардереля?
- De Larderel ?
— Поу вас послюуг!1
- Poua vous serouiar !
— Телеграфуйте йому, що знайшовся янгол, готовий сплатити його борги.
- Télégraphiez-lui qu’il se trouve un ange prêt à payer ses dettes.
— Абсооюно!
- Absoouiment !
а потім
et puis
— П… ане Альтамура!
- M... onsieur Altamura !
— Ма-а-а-а-а-демуазеоу Мауі!
- Ma-a-a-a-a-demoiseoù Maouie !
— Скільки в нього боргів?
- Combien a-t-il de dettes ?
— Чи не пʼятсот тисяч франків?
- Est-ce cinq cent mille francs ?
— Я й сам направуду не знаю.
- Je ne sais vouement pas.
— А чи ау і о он.2
- A ou aou i o on.
— Якщо це менше за пʼятсот тисяч франків, я не платитиму.
- Si c’est moins de cinq cent mille francs je ne payerai pas.
Ну ось, але ж, а Лардерель хіба не повертається?
Et bien, mais, et Larderel est-ce qu’il ne revient pas ?
Як же я рада тому, що спіткало Клементе Торлонію! Княжна Мещерська, якої він так домагався, виходить за Фабриціо Спінозу з князів Руффо. Це його друге фіаско, перше — то його кузина, донька князя Олександра Торлонії.
Que je suis donc heureuse de ce qui arrive à Clemente Torlonia ! La princesse Mechtchersky qu’il a tant recherchée se marie avec Fabrizio Spinosa des princes Ruffo. C’est son deuxième fiasco, le premier ce fut sa cousine, fille du prince Alexandre Torlonia.
Так йому й треба. Лихі на більше й не заслуговують. А подумати тільки, що я щось собі уявляла про цю отруйну істоту, малу, біляву, гладку, пʼяну! А втім, наразі вони мені всі бридкі, окрім Дорії, який завжди був мені симпатичний, і… звісно, Лардереля, чи, кажучи як Розалі, Ладререля, шурина Мірафіоля.
C’est bien fait. Les méchants ne méritent pas autre chose. Et dire que je me suis imaginée quelque chose pour cet être venimeux, petit, blond, gras, ivre ! D’ailleurs ils me dégoûtent tous pour le moment, outre Doria qui n’a jamais cessé de m’être sympathique et... naturellement Larderel ou pour dire comme Rosalie, Ladreréel beau-frère de Mirafiol.
Перша година… вітер висвистує лиховісні наспіви, які я чула хіба що в Росії в дитинстві, восени. Та порівняно з учорашнім днем я просто сяю.
Il est une heure... le vent siffle des airs sinistres comme je n’en ai entendu qu’en Russie dans mon enfance, en automne. Mais je suis radieuse en comparaison avec hier.
Примітки
Комічно перебільшена вимова Альтамури, передана Марі фонетично; вочевидь «Pour vous servir!» («До ваших послуг!»). ↩
Діалектне белькотіння Альтамури, передане Марі фонетично. ↩