Пʼятниця, 23 лютого 1877

Велике збентеження з невідомої причини; кілька візитів Денгофа, з яким ми ввечері їдемо подивитися перегони й ігри на «Skating». Ця безглузда біла постать, цей капелюх, схожий на Монблан, що велично виставляється напоказ! І ось це опудало знайшло пристрасного обожнювача. Це англієць, якого я бачити не можу, тимчасом як він обідає навпроти нас і робить усе на світі, щоб заслужити бодай слово, — намарне!
Сьогодні ввечері я обідала за загальним столом, і той чоловік розповідав своєму сусідові й приятелеві, що для нього це свято, що вчора й позавчора він був сумний, і купу всього, на що я не звертаю уваги.
Тільки тієї миті я уявила собі, які міни зробили б усі ці їдці, якби я смикнула скатертину. Діна засміялася, либонь, уявивши собі цю картину; англієць припросив нас: мій сусід почав був пити, та, звівши на нас очі, пирснув у свій келих, і тоді ці милі веселощі охопили всіх інших, які, не знаючи чому, і собі засміялися, і за пʼять хвилин за столом не лишилося нікого: кожен, неспроможний стриматися, вийшов, вибухаючи реготом, — молоді, старі, хворі, чопорні й прямі англійці, геть усі!
навскоси
Я говорила з Діною російською.
Мерізано зʼявився навпроти балкона, та, побачивши саму Розалі, лишився всього кілька хвилин; він уже якось свиснув їй у коридорі, ми саме виходили, а ця мавпа була в Лардереля. Та дівчина тільки й сказала своїм вуличним паризьким акцентом: Ото ще цяця!
Відколи я схибнута на Лардерелі, я лише те й роблю, що розмовляю з Розалі, вона розповідає мені кумедні дрібниці, а я сто разів повторюю їй: Лардерель. Я навіть думала телеграфувати від імені Альтамури чи Мерізано, але про це надто легко дізналися б, тож мені спала думка, серйозно, послати Розалі до Флоренції на один день; і ось урешті на чому я спинилася.
Флоренція, графові Алессандро Лардерелю
6 000 лір на ваш розсуд, ваші умови, коли будете в Неаполі
відповідь оплачено, негайно, до контори Розаті.
Бідолашний хлопець, коли він дізнається, що це жарт.
Шість тисяч франків, він буде задоволений, отримавши цю пропозицію.
Послухайте, я справді не знаю, що зі мною, не знаю, чи це ті маскові бали мене заплямували, чи щось інше., але я сама собі огидна!
Невже в мене й справді розладнався розум? Мені здається, що всюди мене мають за розпусну жінку, що обурюються моєю присутністю, що хочуть мене образити.
Раніше, коли я кудись заходила, я розквітала під поглядами публіки, а тепер я никну, мов ті квіти, прибиті нічним морозом, про які мовить Данте; я хотіла б сховатися.
Найменший погляд для мене буквально мов удар довбнею…
Треба було б щось проти цього вдіяти, не знаю що, але цей стан нестерпний, я так страждаю, я себе ненавиджу, мені соромно за себе, я боюся, що мені дадуть ляпасів на вулиці?
Це, безперечно, наслідок усього мого щастя на цьому світі.
Я втрачаю памʼять, боюся найпростіших речей і кидаюся в екстравагантності, мовби це цілком природно.
Цей англієць майже зворушує мене, сьогодні ввечері в натовпі на «Skating» він поступився нам своїм місцем, і з покірливим виглядом та очима, повними шанобливого захоплення, — а я не можу його терпіти.
Займімося моїм мозком., скоро ви матимете втіху читати нічні марення цілком справного мозку, як сказав би Одіффре, та облишмо.
Чи казала я, що Фостер мені писав? Ні? Ну, то кажу, і я йому теж написала. Чому б не підтримувати приємних стосунків із порядними людьми.
О! Та все, що я роблю, здається мені непристойним, екстравагантним, жахливим, страшним!
Чи не збожеволію я. Ні, але після статті в Figaro то й не дивно, що думки йдуть шкереберть. Хіба мало на мене нападали, мало обливали брудом?
І це ще до того, як почалося життя!
Поверни мені розум, Боже мій, або ж нехай я помру.
навскоси
Хотіла б я знати, як роблять інші. Я дичавію, я вже не знаю, як поводитися!
на полях
Ах! Якби я могла бачити інших людей, я б побачила, як це робиться, і оговталася б, можливо, я навіть нічого поганого й не роблю. Та я вже нічого не знаю!!!]

Примітки

«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩
В оригіналі англійською: «I pay no attention». ↩
Фр. En vʼlà un genre! — паризьке простонародне: «Оце так тип!» — вияв зневаги. ↩
В оригіналі (італійською та французькою): «Firenze, comte Alessandro Larderel». ↩
В оригіналі італійською: «6.000 lire a suo comodo, condizioni sue quando Napoli». ↩
В оригіналі італійською (з помилкою: agata — очевидно, pagata): «risposta agata subito a dʼUffizio Rosati.» ↩
Алюзія на «Пекло» Данте (II.127–129): квіти, прибиті нічним холодом, розпрямляються під ранковим сонцем. ↩
Марі має на увазі статтю в Figaro, яка, вочевидь, у згубний спосіб писала про її родину чи її власні світські промахи; подробиці неясні. ↩