❦
# Понеділок, 12 лютого 1877
Понеділок, 12 лютого 1877
Lundi 12 février 1877
Лардерель не був на тому балу. Те, що далі, важко розповісти. Знайте лиш, що дуже скоро я збожеволію так, що хоч вʼяжи. Та є ж кому за вами наглядати, скажете ви. Ні, ніхто тут нічого не вдіє. Якби мені завадили робити те, що велить лукавий дух, я б оскаженіла й сталося б лихо.
Larderel n’a pas été à ce bal. Ce qui suit est difficile à raconter. Sachez seulement que dans fort peu de temps je serai folle à lier. Mais il y a quelqu’un pour vous surveiller, direz-vous. Non, personne n’y peut rien. Si on m’empêchait de faire ce que le malin esprit ordonne je deviendrais furieuse et il arriverait des malheurs.
Отож сьогодні, почувши, як мій сусід виходить, а потім як його кучер зачиняє валізи, я відчула, що мене огортає якийсь смуток… Як це, кажу я, він отак їде, а на кого ж я дивитимуся? А сьогоднішній бал-маскарад1? А ще купа всього. Та я ж помру з нудьги!
Donc aujourd’hui entendant mon voisin sortir, puis son cocher fermer les malles, je me suis sentie prise d’une sorte de tristesse... Comment, dis-je, il s’en va comme ça, et qui vais-je regarder ? Et le veglione de ce soir ? Et un tas de choses. Mais je vais donc mourir d’ennui !
замазаноАле… Жулі….
Він їде. Можна й собі поїхати. Та й треба ж побачити святкове корсо на Кʼяї, а наш балкон на найкращому місці, бо ми живемо в готелі «Лувр». Гм! Та піду я подивлюся, як він відʼїжджає. Користі з цього ніякої, та, може, мені буде приємно. Я така нещасна, що шукаю, чим би себе оглушити, як убити час. Тож я йду з мамою, і перший, на кого ми натрапляємо на вокзалі, — він із Мерізано й одним офіцером. Щоб мати вхід до зали очікування, я беру два квитки до першої станції, а саме до Канчелло.
Il part. On peut partir aussi. Mais aussi il faudrait voir le Corso de gala sur la Chiaja, et notre balcon est au meilleur endroit, puisque nous logeons à l’hôtel du Louvre. Hum ! Je vais toujours le voir partir. Cela ne sert à rien, mais cela me fera plaisir peut-être. Je suis si malheureuse que je cherche à m’étourdir, à tuer le temps. Je m’en vais donc avec maman et la première personne que nous trouvons à la gare, c’est lui avec Merisano et un officier. Pour avoir l’entrée dans la salle d’attente je vais prendre deux billets jusqu’à la première station, notamment Cancello.
Лардерель з двома друзями заходять за нами. Мені хотілося сміятися, я взялася гортати газету. Вагатися було ніколи, треба було ганебно вертатися, не пояснюючи нашої присутності на вокзалі інакше. Лардерель пройшов на перон, кинувши на мене погляд. Я підійшла до чоловіка, що приймає квитки при вході, і запитала, чи є потяг, щоб одразу повернутися з Канчелло.
Larderel et ses deux amis entrent après nous. J’avais envie de rire, je me mis à parcourir un journal. Il n’y avait pas à balancer, il fallait s’en retourner honteusement sans expliquer autrement notre présence à la gare. Larderel passa sur la plateforme en me jetant un regard. Je m’approchai de l’homme qui prend les billets à la porte et lui demandai s’il y avait un train pour retourner de Cancello tout de suite.
— Є потяг, що прибуває до Неаполя о четвертій.2
- C’è un treno che arriva a Napoli alle quattro.
Ми виходимо на перон і шукаємо купе, усі повні, Лардерель іде за нами на шанобливій відстані, загублений у натовпі.
Nous passons sur la plate-forme et cherchons un compartiment, ils sont tous remplis, Larderel nous suit à une distance respectueuse et perdu dans la foule.
викреслено[Шістнадцять рядків закреслено]
[Seize lignes cancellées]
Нарешті настає той рух і той тупіт ніг, що навіюють на вокзалах якусь хворобливу поспішність; я чекала на Лардереля, Лардерель чекав на мене, кондуктори оголошували відправлення: один із них хапає мене й указує нам на майже повне купе, я піднімаюся туди, ковзнувши очима по Лардерелю, який стоїть позад мене; він нарешті покинув ту комедію, яку ми розігрували, і лаштується піти за мною, мов чоловік, що зважився: та там лише два місця!
Enfin il se produit ce mouvement et ce bruit des pas qui vous donne comme une hâte maladive dans les gares; j’attendais Larderel, Larderel m’attendait, les conducteurs criaient le départ : un d’eux s’empare de moi et nous indique un compartiment presque plein, j’y monte glissant les yeux sur Larderel qui est derrière moi et qui laissant enfin, là, l’espèce de comédie que nous jouions s’apprête à me suivre comme un homme qui a pris son parti : mais il n’y a que deux places !
І тоді настала кумедна й чарівна мить: я посеред купе, мама стримує Пратера, що звивається, аби шмигнути під лавку, і Лардерель, що вагається й дивиться на мене, мовби кажучи: що робити? О! Та з такими серйозно-запитливими очима, а його рука, що тримала плед, виражала стільки молодої й чарівної розгубленості в такому великому гульвісі, що я завжди згадуватиму це з особливою приємністю.
Alors il y eut un moment comique et charmant, moi au milieu du compartiment, maman retenant Prater qui se tordait pour s’élancer sous la banquette, et Larderel hésitant et me regardant comme pour dire : que faire ? Oh ! mais avec des yeux si sérieusement interrogateurs, et son bras, qui tenait un plaid, exprimait tant de perplexité jeune et charmante dans un si grand débauché que je m’en souviendrai toujours avec un plaisir tout particulier.
— Ми тут задихнемося, — кажу я нарешті, — а надто, якщо хтось закурить.
- Nous étoufferons ici, dis-je enfin et, surtout si on se met à fumer.
— Зараз причеплять новий вагон, мадам, — каже Лардерель мамі, — вам краще не сідати тут, вам забракне повітря.
- On va remettre une nouvelle voiture, Madame, dit Larderel à maman, vous ferez mieux de ne pas monter ici, vous n’aurez pas assez d’air.
— А! Новий вагон, — кажу я в нікуди, — ну то тим краще.
- Ah ! une nouvelle voiture, dis-je à personne, eh bien tant mieux.
Усі купе нового вагона мали напис зарезервовано3, окрім одного.
Tous les compartiments de la nouvelle portaient le mot : reservato, excepté une.
— Зарезервовано, зарезервовано, — читала я, проходячи, — то все зарезервовано. І це теж?
- Reservato, reservato, lisais-je en passant, tout est donc réservé. Celle-là aussi ?
— Ні, мадемуазель, — знову каже Лардерель, — ви можете сідати.
- Non Mademoiselle, dit encore Larderel, vous pouvez monter.
— Дякую.
- Merci.
Там уже скрізь було чимало пакунків, шуб, дорожніх сумок тощо, які розкладав Шарль.
Il y avait déjà plusieurs paquets partout, des pelisses, des portemanteaux etc. qu’arrangeait Charles.
— Та це ж зайнято!
- Mais c’est pris !
— Ні, мадам, тут лише я.
- Non Madame, il n’y a que moi.
Я сіла, така схвильована, що не могла вимовити й слова, і мені неймовірно хотілося сміятися.
Je m’assis émue à ne pouvoir plus parler et avec une envie de rire incroyable.
Він розмовляв із друзями, даючи настанови кучерові Шарлеві (на англійський манір, будь ласка).
Il causait avec ses amis, faisant des recommandations au cocher Charles (à l’anglaise s.v.p.)
Отож урешті: ми з мамою спиною до паротяга, вона праворуч, я ліворуч, Лардерель навпроти неї.
Enfin voilà, maman et moi tournant le dos à la locomotive, elle à droite, moi à gauche, Larderel en face d’elle.
Десять хвилин до Канчелло. Втраченого часу ніколи не надолужиш! Ця похмура істина дзвеніла мені у вухах. Ми всі троє дивилися одне на одного. Говорити — як? Мовчати — а тоді? Ах, та ну! Мені бридко було відступати від своїх звичок і розмовляти з попутниками у вагоні.
Dix minutes jusqu’à Cancello. Le temps perdu ne se rattrape jamais ! cette vérité lugubre me tintait dans les oreilles. Nous nous regardions tous les trois. Parler, comment ? Se taire mais alors ? Ah ! ha ! il me répugnait de m’écarter de mes habitudes et de causer avec les compagnons de wagon.
Над головою в мене, але дуже високо й надійно, лежала картонка, яка мені анітрохи не заважала.
J’avais au dessus de la tête mais bien haut et bien solidement placé un carton qui ne me dérangeait pas du tout.
замазаноЦе, мабуть, була сукня для пані Шльондри.
— Дозвольте, мадам, я переставлю цю картонку.
- Permettez, Madame, que je change de place ce carton.
— Прошу вас, добродію.
- Je vous en prie, Monsieur.
Знову мовчанка.
Nouveau silence.
Ах, та ну.
Ah ! mais.
— Хотіла б я знати, скільки ще до Канчелло? — спитала я в мами.
- Je voudrais bien savoir combien de temps jusqu’à Cancello ? demandai-je à maman.
— Зовсім не знаю.
- Je ne sais pas du tout.
— А все ж треба б знати…
- Pourtant il faudrait savoir...
— Чи не могли б ви сказати мені, добродію, скільки хвилин до Канчелло:
- Pourriez-vous me dire, Monsieur, combien de minutes il y a jusqu’à Cancello :
— Тридцять хвилин, гадаю, мадемуазель, тридцять хвилин.
- Trente minutes, je crois Mademoiselle, trente minutes.
Більше й не знадобилося. І ті, й інші, зважаючи на брак часу, уже не приховували своїх намірів.
Il n’en a pas fallu davantage. Les uns et les autres, vu le peu de temps ne dissimulèrent plus leurs intentions.
— Ви їдете до Канчелло? — питав Лардерель, поки я помічала зівʼялі фіалки в його петлиці й завважувала, як він схожий на ті лаковані білі картонні маски, що їх надягають Пʼєро.
- Vous allez à Cancello ? demandait Larderel pendant que j’apercevais des violettes fanées à sa boutonnière, et remarquais combien il ressemblait à ces masques de carton laqué tout blanc que mettent les pierrots.
— Так, добродію, до Канчелло.
- Oui, Monsieur, à Cancello.
Ми взялися розмовляти, мовби добре знайомі. Він каже, що бачив нас у Римі, з Антонеллі, потім у Неаполі, з усім кланом, а потім усе, що кажуть у таких випадках.
On se mit à causer comme si on se connaissait bien. Il dit nous avoir vues à Rome, avec Antonelli, puis à Naples, avec le clan, puis tout ce qu’on dit dans ce genre.
— Цей бідолашний Антонеллі хворий, він нидіє на селі.
- Ce pauvre Antonelli est malade, il languit à la campagne.
— Справді, — каже пані моя мати, — бідне дитя, він дуже добрий.
- Vraiment, dit Madame ma mère, pauvre enfant, il est très bon.
— Дуже любʼязний, — кажу я з невимушеним виглядом, за який сама себе проклинала і який не покидав мене ні на хвилину.
- Très aimable, dis-je avec un air dégagé pour lequel je me maudissais et qui ne m’a pas quitté une minute.
— Ви жили в готелі «Лувр», чи не так?
- Vous logiez à l’hôtel du Louvre, n’est-ce pas ?
— Так.
- Oui.
навскоси
Пратер виліз з-під лавки, я назвала його мій син, як і Лардереля, що має лагідність дівчат, чи радше чоловіків.
en travers Prater sortit dessous la banquette, je l’ai nommé mon fils ainsi que Larderel qui a la bonté des filles ou plutôt des hommes.
— А я був вашим дуже близьким сусідом.
- Et j’étais votre voisin très proche.
— Справді?
- Vraiment ?
— Я дізналася про це вчора, — кажу я, — і, зізнаюся вам, трохи зніяковіла: я гадала, що моя сусідка — якась англійка, яка вічно в мандрах, і не соромилася базікати й сміятися з сестрою й співати все, що спадало мені на думку.
- Je l’ai appris hier, dis-je, et je vous avouerai que j’ai été quelque peu confuse, car croyant avoir pour voisin quelque Anglaise qui passait sa vie en excursion, je ne me gênais pas de bavarder et rire avec ma sœur et chanter tout ce qui me passait par la tête.
— Гадаю, я дуже приємний сусід, — каже він, — я ніколи не буваю вдома, і мене не чути.
- Je crois que je suis un voisin très agréable, dit-il, je ne suis jamais chez moi et l’on ne m’entend pas.
— Це правда.
- C’est vrai.
Я відчувала, що поводжуся негарно, й нічого не могла з цим вдіяти, я була вся в радості, що маю… що?
Je me sentais des mauvaises manières et je n’y pouvais rien , j’étais tout entière à la joie d’avoir... quoi ?
Він каже, що повернеться за десять-дванадцять днів, що їде в дуже важливій справі до Флоренції, де має бути у вівторок. Що він завжди в розʼїздах, що повернеться до Неаполя.
Il dit qu’il revient dans dix à douze jours, qu’il va pour une affaire très importante à Florence où il doit être mardi. Qu’il voyage toujours, qu’il reviendra à Naples.
Його манери й розмова так нагадують мені Дивовижного,4 що це мені навіть неприємно.
Ses manières et sa conversation me rappellent tellement le Surprenant que cela m’est même désagréable.
За ці тридцять хвилин ми мчали трохи як той паротяг, так що на двадцять пʼятій хвилині Лардерель казав, що розоряється. Це щоб ми не дивувалися, коли почуємо таке від інших. Хитро…
Dans cet espace de trente minutes on est allé un peu comme la locomotive, si bien qu’à la vingt-cinquième minute Larderel disait qu’il était entrain de se ruiner. C’est pour qu’en l’entendant dire par d’autres on ne soit pas choqué. C’est malin...
Я забула сказати, як я пояснила цю подорож до Канчелло.
J’oubliais de dire comment j’ai expliqué le voyage à Cancello.
— Ви їдете до Канчелло? — питав він.
- Vous allez à Cancello ? demandait-il.
— Так, з нами трапилася дивна пригода, тітка загубила багаж і гроші й телеграфує нам із Канчелло, де вона в скруті. Ми отримали її депешу сьогодні вранці.
- Oui, il nous arrive une étrange aventure, ma tante a perdu son bagage, son argent et elle nous télégraphie de Cancello où elle est en détresse. Nous avons reçu sa dépêche ce matin.
Отже, вона дісталася туди о шостій.
Alors elle y est arrivée à six heures.
Не знаю.
Je ne sais pas.
Але… що ж вона робитиме в Канчелло?
Mais... que va-t-elle faire à Cancello ?
— Та… вона їде провідати одну даму, та довго жила в Італії, може, ви її знаєте, — княгиню Ерістову?
- Mais... elle va voir une dame, elle a longtemps vécu en Italie, vous la connaissez peut-être, la princesse Eristoff ?
— Ні, мадемуазель, ні, не маю такої честі.
- Non, Mademoiselle, non, je n’ai pas cet honneur.
Я навіть не зуміла сказати, що вона не їхала до Канчелло, а опинилася там випадково. Утім, усі ці дрібниці — дрібниці, та й годі.
Je n’ai pas seulement su dire qu’elle n’allait pas à Cancello mais qu’elle y était par accident. D’ailleurs toutes ces pauvretés là sont des pauvretés.
Але ж кажуть, що в Неаполі немає дотепу, — кажу я.
Mais on dit qu’il n’y a pas d’esprit à Naples, dis-je.
Так… але я зустрів дуже приємні маски.
Oui... mais j’ai rencontré des masques très agréables.
Гадаю, неаполітанське товариство на ці бали не ходить.
Je crois que le monde de Naples ne va pas à ces bals.
О! ще й як ходить, усі ці дами й панночки там були, я впізнав їх за версту, тієї ж миті, але вони не хотіли говорити, тож інтригували ми, замість того щоб інтригували нас.
Oh ! si, toutes ces dames et ces demoiselles y étaient, je les ai reconnues à deux lieues, à l’instant même, mais elles ne voulaient pas parler, en sorte que nous intriguions au lieu d’être intrigués.
Я ніяк не могла оговтатися й почувалася розпатланою і вульгарною.
Je ne me remettais pas du tout et me sentais échevelée et vulgaire.
Ми не маємо приємності вас знати, добродію, — каже мама за кілька хвилин до прибуття.
Nous n’avons pas le plaisir de vous connaître, Monsieur, dit maman au bout de quelques minutes avant l’arrivée.
О! мадам, — вигукнула біла маска, простягаючи свою візитну картку й уклоняючись, — я вже давно маю честь… уже й не памʼятаю чого.
Oh ! Madame, s’écria le masque blanc en tendant sa carte et en saluant, j’ai l’honneur depuis longtemps de... Je ne sais plus quoi.
О! справді, — кажу я, відвертаючись, дуже роздосадувана, — ото ще дивне знайомство.
Oh ! vraiment, dis-je en me détournant très contrariée, voilà une connaissance bizarre.
— Це як у романі, — мовила мама, лагідно всміхаючись.
- C’est comme dans un roman, fit maman en souriant avec bonté.
— Так, мадам, це, може, початок роману, — каже Олександр Македонський.
- Oui, Madame c’est peut être le commencement d’un roman dit Alexandre de Macédoine.
Ви хочете сказати — кінець, адже ось і Канчелло, — кажу я, вся червона.
Vous voulez dire la fin, puisque voici Cancello dis-je très rouge.
Кінець Прологу, так, мадемуазель, але хіба ви тут виходите?
La fin du Prologue, oui, Mademoiselle, mais est-ce ici que vous descendez.
О! справді, це жахливо. Покажіть-но мені ваш квиток.
Oh ! vraiment c’est affreux. Voulez-vous me montrer votre billet.
Та це ж квиток на пасажирський потяг, а ми в швидкому!
Mais c’est un billet pour le train omnibus et nous sommes dans le rapide !
Ну то й що?
Eh bien ?
Він не зупиняється в Канчелло!
On n’arrête pas à Cancello !
— О!
-Oh !
— І ось, гляньте, ми тут уже тридцять пʼять хвилин, уже тридцять пʼять хвилин! Ми проминули Канчелло.
- Et tenez il y a déjà trente-cinq minutes que nous sommes là, trente-cinq minutes déjà ! Nous avons passé Cancello.
Добродію.
Monsieur.
І ви поїдете аж до Флоренції.
Et vous irez jusqu’à Florence.
— О! сподіваюся, що ні, бо ж я змерзну, у мене нічого з собою немає.
- Oh ! j’espère bien que non, c’est que j’aurai froid je n’ai rien.
Я вважатиму за щастя віддати все це у ваше розпорядження.
Je me ferai un bonheur de mettre à votre disposition tout ceci.
Ах! та ні ж бо, ні, ми не проминули Канчелло, а тітка, що ж вона робитиме?
Ah ! mais, mais non, nous n’avons pas passé Cancello, et ma tante que fera-t-elle ?
Ах! пані ваша тітка… я такий нещасний.
Ah ! Madame votre tante... je suis malheureux.
Ви? Зачекайте хвилинку: нещастя, якого зазнаєш у дорозі, — це коли ти в купе не сам; ми зараз вийдемо, і ви будете щасливі…
Vous ? Attendez un instant le malheur dont on souffre en voyage c’est de n’être pas seul dans son compartiment, nous allons descendre et vous allez être heureux...
Ах! Ні, саме тоді я й буду нещасний.
Ah ! Non, mais c’est alors que je serai malheureux.
І ще кілька секунд — кілька жестів Одіффре й вигуки жалю.
Et pendant quelques secondes quelques gestes d’Audiffret et des exclamations de regret.
Ах! ось і осоружне Канчелло.
Ah ! voici l’abominable Cancello.
Так і є, добродію.
En effet, Monsieur.
Він зіскакує на колію й подає мені руку, щоб я зійшла, ніжно її потискаючи… А втім, може, то був і не потиск: треба ж було мене підтримати, підніжка була дуже високо.
Il saute sur la voie et me donne la main pour descendre en la pressant doucement... Au fait, ce n’était peut-être pas pression, il fallait bien me soutenir, le marchepied était à une grande hauteur.
Потім мама й Пратер.
Ensuite maman et Prater.
Я пішла шукати тітку й роздерла собі мереживну оборку на нижній спідниці.
J’allai chercher ma tante et me déchirer le volant de dentelle du jupon.
Не можу її знайти, а проте…
Je ne puis la trouver, pourtant...
Як же ви бігаєте, мадемуазель, ну й швидкість у вас, справді.
Comme vous courez, Mademoiselle , vraiment vous allez avec une vitesse.
Така в мене вдача, я дуже непосидюча.
C’est dans mon caractère, je suis très remuante.
Прекрасний старче! вітаю тебе, — мовив Лардерель жебракові, що простягав руку.
Beau vieillard ! je te salue, fit Larderel à un mendiant qui tendait la main.
Дайте йому щось, мамо, а ви, добродію, хіба не подаєте милостині?
Donnez-lui quelque chose, maman, et vous ne faites pas l’aumône Monsieur ?
Милостиню… ну так, так, її треба подавати?
L’aumône... mais si, oui, il faut la faire ?
— Так.
- Oui.
Що ж, із радістю.
Eh bien avec plaisir.
Я дуже милосердна, хочу, щоб мені віддали тим самим, якщо я стану жебрачкою.
Je suis très charitable, je veux qu’on me le rende si je deviens mendiante.
Ви — жебрачка, мадемуазель! Я надто високої думки про вас… вам ніколи не доведеться жебрати?
Vous mendiante, Mademoiselle ! J’ai trop bonne opinion de vous... vous n’aurez jamais besoin de mendier ?
Постріл із пістолета — і все скінчено.
Un coup de pistolet et tout est dit.
Раджу вам смерть Емпедокла5, Везувій поруч.
Je vous conseille la mort d’Empédocle, le Vésuve est là.
Так, коли я розорюся.
Oui quand je serai ruiné.
Я візьму вас до себе на службу, — каже, сміючись, мама.
Je vous prendrai à mon service, dit en riant maman.
Негайно, мадам, благаю вас. Замість того милого маленького негра, що був у вас торік.
Tout de suite Madame, je vous en supplie. A la place de ce gentil petit nègre que vous aviez l’année passée.
Ви недостатньо чорний, — кажу я.
Vous n’êtes pas assez noir, dis-je.
Як це я недостатньо чорний?
Comment je ne suis pas assez noir ?
Шановні пані, благаю вас, перейдіть колію, підійдіть ближче до вагона, інакше я спізнюся на потяг, бо ніколи не наважуся вас покинути, а ось і потяг, що відвезе вас назад до Неаполя.
Mesdames, je vous en supplie traversez, venez plus près du wagon sans cela je manquerai le train car je ne me déciderai jamais à vous quitter, et voici le train qui va vous ramener à Naples.
Спершу знайдімо мою тітку, я розпитувала, мені кажуть, що вона тут.
Trouvons d’abord ma tante, je me suis informée, on me dit qu’elle est là.
— О! ви її знайдете.
- Oh ! vous la trouverez.
І він хизувався своїм впливом на кондукторів і начальників потягів, а ті підходили, немов по його накази.
Et il faisait parade de son influence sur les conducteurs et chefs de trains, et ceux-là venaient prendre comme de ses ordres.
— Не турбуйтеся, не турбуйтеся, ще є час.6 Мама простягла йому руку, він простяг мені свою. Невихований чи фат! Ба! у такому випадку, як наш.. Бо наша домовленість — це справжнісіньке побачення.
- Stia pure, stia pure, c’é tempo. Maman lui tendit la main, il me tendit la sienne. Mal élevé ou fat ! Bah ! dans un cas comme le nôtre.. Car c’est bel et bien un rendez-vous que notre arrangement.
Другий потяг зупинявся саме тоді, як перший рушав, і Лардерель знімав перед нами капелюха, аж поки не ступив на підніжку, і то двічі, наче… Оді… ні, він схожий на всіх розпещених і розбещених дітей, а надто на молодого брунатного мисливського пса з короткою шерстю, довгим хвостом і довгими вухами, який щойно грався з друзями й дивиться на нас здивовано, наставивши одне вухо, тоді як друге вивернуте й мокре від укусів. Разюча схожість.
Le second train s’arrêtait comme le premier se mettait en mouvement et Larderel nous ôtait son chapeau jusqu’au marchepied et à deux reprises comme si... Audi... non, il ressemble à tous les enfants gâtés et dévergondés, et particulièrement à un jeune chien de chasse marron, le poil ras, la queue longue, les oreilles longues, qui vient de jouer avec des amis et qui nous regarde étonné, dressant une oreille tandis que l’autre est retournée et humide de morsures. C’est frappant.
Ми повернулися вчасно, щоб побачити кінець святкового корсо. Екіпажі, коні, ця розкіш, цей натовп — я була в захваті. Це чудово й жахливо. Я ніколи не бачила нічого подібного. І нічого подібного немає у світі.
Nous sommes retournées à temps pour apercevoir la fin du Corso de gala. Les équipages, les chevaux, ce luxe, cette foule, m’ont transportée. C’est superbe et affreux. Je n’ai jamais rien vu de pareil. Et il n’y a rien de pareil au monde.
Англія зі своїм Дербі? Холодно й чопорно або ж розвʼязно, на жокейський лад. Париж? Ота кавʼярня. А в Неаполі світська розкіш у поєднанні з розкішшю природи справляє справді надзвичайне враження…
L’Angleterre avec son Derby ? Froid et raide ou bien dégagé à la jockey. Paris ? Ce café. Mais Naples, le luxe mondain uni à celui de la nature produit un effet vraiment extraordinaire...
Повернувшись, я, щоб запобігти пересудам, вигадала для Розалі чудову й правдоподібну історію, а сама тим часом далі розпитувала її про графа.
En rentrant et pour prévenir des commentaires j’ai forgé une excellente et possible histoire à Rosalie tout en continuant à la questionner sur le comte.
Дуже шкода, що пан їде, — сказав кучер.
C’est bien dommage que monsieur parte, a dit le cocher.
А чому? — спитала покоївка.
Et pourquoi ? a demandé la femme de chambre.
Бо, гадаю, ваша панночка йому дуже до вподоби. Він вважає її чарівною, тільки трохи легковажною. А вона багата?
Parce que je crois que votre demoiselle lui plaît beaucoup. Il la trouve charmante seulement un peu légère. Est-ce qu’elle est riche ?
А ваш хазяїн?
Et votre maître ?
О! дуже багатий.
Oh ! très riche.
Мадемуазель надзвичайно багата.
Mademoiselle est excessivement riche.
Ну, то хтозна, чом би не справити весілля?
Eh bien, qui sait, pourquoi ne ferait-on pas un mariage ?
Ви лишитеся кучером, а я покоївкою.
Vous resterez cocher et moi femme de chambre.
Я сміялася.
Je riais.
— Він зі своїм кучером зовсім запанібрата, — каже Розалі, — о! зовсім запанібрата, він йому все розповідає, і сказав йому, що дуже добре знає вашу родину і що мадемуазель, на його думку, дуже гарненька; він дуже поважний, той кучер, і видно, що він горою стоїть за свого хазяїна.
- Il est très libre avec son cocher, dit Rosalie, oh ! très libre, il lui dit tout, et lui a dit qu’il connaît très bien votre famille et qu’il trouvait Mademoiselle très jolie, il est très sérieux le cocher et on voit qu’il soutient beaucoup son maître.
Хай там як, а ганятися за чоловіком аж до станції під Неаполем… посилати квіти… Світ догори дриґом… та ні, хай би мене обожнювала сотня чоловіків, мені однаково потрібен був би ще один отакий. Ті, що мене кохають, — це для них самих; а мені треба й для себе.
C’est égal, aller relancer un homme jusqu’à une station de Naples... envoyer des fleurs... Le monde renversé... non, mais en avais-je cent qui m’adoreraient qu’il m’en faudrait toujours un comme ça. Ceux qui m’aiment, c’est pour eux; et il m’en faut pour moi.
Альтамура був у нас по обіді й увечері, через що я сиджу допізна., щоб записати всі ці дрібниці.
Altamura a été cet après-midi et ce soir, ce qui me fait veiller tard., pour écrire toutes ces inutilités.
Ні, але справді, в нас же карнавал.
Non, mais vraiment nous sommes en carnaval.
Що він подумає?
Que va-t-il penser ?
Гадаю, це не такий уже великий злочин, таке, мабуть, трапляється іноді й з порядними людьми… гм? Ну ж бо, питаю цілком серйозно: чи так роблять?
Je crois que ce n’est pas un trop grand crime, cela doit arriver quelquefois à des gens comme il faut... hum ? Voyons, je demande sans rire si cela se fait ?
викреслено[Один рядок закреслено]
[Ligne cancellée]
Він завʼязав мені в Канчелло мою велику синельну хустку, і я зняла її, не розвʼязуючи вузла. Олександр Великий розрубав гордіїв вузол7, Олександр Малий завʼязав один… Нехай він його й розвʼяже, та що провіщає йому оракул?
Il m’a noué mon grand mouchoir de chenille de Cancello et je l’ai ôté sans défaire le nœud. Alexandre le Grand trancha le nœud gordien, Alexandre le Petit a fait un... Qu’il le défasse aussi, mais que lui prédit l’oracle ?
навскоси
Одіффре завʼязав мені вузлик на шнурку парасольки, і я його не зберегла.
en travers Audiffret m’avait fait un nœud au cordon de mon ombrelle que je n’ai pas gardé.
Уже пізно; після надзвичайного хвилювання я спокійна, і якби не записала того, що ви щойно прочитали, я ніколи, ніколи, ніколи б у це не повірила.
Il est tard, après avoir été dans une agitation extraordinaire je suis calme et si je n’avais pas écrit ce que vous venez de lire, je ne le croirais jamais, jamais, jamais.
Це той Альтамура довго мене затримав, і, щоб розважитися, я розповідала йому, як замкова шпарина розширилася, бо об неї терся ніс Лардереля, і як ніс [Слова викреслено] так стерся, що аж виколов мені око.
C’est cet Altamura qui m’a retenue longtemps, et pour m’amuser je lui racontais comment le trou de la serrure était élargi par le frottement du nez de Larderel, et comment le nez [Mots cancellés]s’était usé au point de me crever un œil.
Поки я шукала тітку, Лардерель казав мамі, що давно знає її прізвище, і ще не знаю що.
Pendant que je cherchais ma tante, Larderel disait à maman qu’il connaissait depuis longtemps son nom et je ne sais quoi encore.
Примітки
В оригіналі італійською: «veglione». ↩
В оригіналі італійською: «Cʼè un treno che arriva a Napoli alle quattro». ↩
В оригіналі італійською: «reservato». ↩
Дивовижний (le Surprenant) — давнє сердечне захоплення Марі, яке вона позначає цим прізвиськом; уперше зʼявляється в попередніх зошитах. ↩
За переказом, давньогрецький філософ Емпедокл загинув, кинувшись у кратер Етни. ↩
В оригіналі італійською: «Stia pure, stia pure, cʼé tempo.» ↩
Олександр Великий розрубав гордіїв вузол, який, за словами оракула, міг розвʼязати лише майбутній володар Азії. Маріїн «Олександр Малий» — це Лардерель, якого звати Олександр. ↩