❦
Пʼятниця, 2 лютого 1877
Пані де Баллор і Жанна провели в нас годину.Vendredi 2 février 1877 Mme de Ballore et Jeanne ont passé une heure ici.
Фор співав у «Фаусті» перед блискучою залою.
Faure a chanté dans “Faust” devant une salle éblouissante.
Ми приїжджаємо ще до підняття завіси. Тітка, Діна, я, Біховець і Мейсснер.
Nous arrivons avant le lever du rideau. Ma tante, Dina, moi, Bihovetz et Meyssner.
Одразу ж приходить маркіз Рангоні.
Aussitôt vient le marquis Rangoni.
Від першої до останньої хвилини я сяю без жодної причини, навіть кажу кілька дотепів, які могли б мати успіх, якби... але ніхто не стане їх повторювати... Ах! та що там! не більше, ніж чиїсь інші.
Depuis le premier jusqu’au dernier moment je suis radieuse sans raison, je fais même plusieurs mots qui auraient pu avoir du succès si... mais personne n’ira répéter... Ah ! bah ! plus que d’une autre.
А мені ж слід було б журитися, бо весь обід я тільки те й робила, що якнайжорстокіше глузувала з моїх матерів через моє становище. Наче вони могли щось удіяти!
J’aurais dû être soucieuse pourtant car pendant tout le dîner je n’ai fait que railler le plus cruellement mes mères sur ma position. Comme si elles y pouvaient quelque chose !
Десь посеред вистави я йду до пані Цурмюллен, щоб краще роздивитися залу і запросити її на завтра.
Vers le milieu du spectacle je vais chez Mme Zurmüllen pour me rendre mieux compte de la salle et pour l’inviter à demain.
Але насамперед дозвольте мені сказати, що я в захваті, зачарована, я обожнюю гру, спів і обличчя Фора. Так... саме цього лицедія. Це був не актор, не співак, не досконалий Мефістофель — це був сам Сатана. Костюм, манери, обличчя — ілюзія була повна. Пекельна гнучкість, безжальне глузування, диявольське, безчесна й легковажна філософія,
Mais avant tout laissez-moi dire que je suis émerveillée, charmée, en adoration devant le jeu, le chant et la figure de Faure. Oui... de cet histrion, précisément. Ce n’était pas un acteur, ce n’était pas un chanteur, ce n’était pas un parfait Méphistophélès, c’était Satan lui-même. Costume, manières, figures, l’illusion était complète. Souplesse infernale, raillerie impitoyable, diabolique, philosophie infâme et légère,
навскоси
З кігтями!
en travers Avec des griffes !
О! я добре розумію, чому через актрис розоряються й помирають.
Oh ! je comprends bien qu’on se ruine, qu’on meure pour des actrices.
Поруч із цією досконалістю, з цим генієм можна було побачити те, чого я, певно, вже ніколи не побачу. Маргариту, яка не співала. Це вже занадто, скажете ви? Правда. Спершу я подумала, що вона схвильована, налякана, а коли вона почала баладу про короля Туле1, я тремтіла за неї, і мені стало так соромно, так страшно, що я сховалася в глибині ложі. Наче співачкою була я.
A côté de cette perfection, de ce génie on voyait ce que je ne verrai sans doute plus jamais. Une Marguerite qui ne chantait pas. C’est fort, direz-vous ? C’est vrai. Au commencement, j’ai cru qu’elle était émue, effrayée et, lorsqu’elle entama l’air du roi de Thulé, j’ai tremblé pour elle et je suis devenue si honteuse, si épouvantée que je me suis cachée au fond de la loge. Comme si c’était moi la chanteuse.
Вона то стогнала, то бурмотіла якісь звуки, то вила. Дійшло до того, що її навіть не зволили освистати.
Elle poussait un gémissement, murmurait quelques sons, hurlait. C’était au point qu’on n’a pas daigné siffler.
Які чудові години я провела. Ложа... повна людей, і це не давало мені поринути в мої чорні настрої, всього боятися... Небесна музика, що огортала мене, наче потрійним плащем блаженства, що зігрівала мені серце! і захоплювала мене.
Les délicieuses heures que j’ai passées. La loge... pleine de monde, ce qui m’empêchait de tomber dans mes humeurs noires, de craindre tout... Une musique céleste qui m’enveloppait comme d’un triple manteau de bien-être, qui me réchauffait le cœur ! et me transportait.
На слабших місцях я перекидалася кількома веселими й любʼязними словами з тими, хто був у ложі, — усе людьми дотепними.
Pendant les mauvais endroits j’échangeais quelque propos gais et aimables avec ceux de la loge, tous gens d’esprit.
Сьогодні ввечері я була спокійна, і мені здалося, що я щаслива. Я вже навіть не сподівалася на це. Почуваюся зовсім легкою і зараз упаду на коліна перед Богом, щоб благати Його сприяти одужанню мого горла, щоб я могла вчитися співу... Бо саме в цьому справжнє життя! що я мушу для
Ce soir j’étais tranquille et il m’a semblé être heureuse. Je n’espérais même plus cela. Je me sens toute légère et je vais tomber à genoux devant Dieu pour Le prier de protéger la guérison de ma gorge, que je puisse étudier le chant... Car là est la véritable vie ! que je dois pour
Тому, хто привів би мені завтра Фора, я віддала б своє перлове намисто.... фальшиве.
Je donnerais à celui qui m’amènerait demain Faure, mon collier de perles.... fausses.
Саме Мейсснерові випало «винести на своїх плечах» мій гарний настрій.
C’est Meyssner qui a eu “sur le dos” ma bonne humeur.
Він спокійно сидів у кутку; вся просякнута Фором і його грою, я стала біля Мейсснера, спершись на стіну й на його стілець і граючись віялом, мов чарівною паличкою. Мені здавалося, що я — диявол, і я відчувала в собі його манери тигрового кота. Це тривало чверть години...
Il était tranquillement assis dans un coin : toute imprégnée de Faure et de son jeu je me tins debout auprès de Meyssner, m’appuyant au mur et sur sa chaise et jouant avec l’éventail comme avec une baguette magique. Il me semblait que j’étais le diable et je me sentais ses façons de chat-tigre. Cela a duré un quart d’heure...
— Ну що ж, пане, — сказала я нарешті, заздалегідь подавши знак іншим, — ну що ж, пане, ось уже чверть Генерал мене супроводжує] годину я залицяюся до вас. Ви закохані в мене?
- Eh bien, Monsieur dis-je enfin ayant préalablement fait signe aux autres, eh bien, Monsieur voilà [Mots cancellés un quart d’] Le général m’accompagne]une heure que je vous fais la cour. Etes-vous amoureux de moi ?
викреслено[Два рядки зачорнено]
[Deux lignes noircies]
Бідолаха, який нічого не підозрював, заціпеніло підвівся й забелькотів, а я все допитувалася, чи не приходить до нього кохання. Потім мені довелося його заспокоювати. Але сцена вийшла чарівна.
Le malheureux qui ne se doutait de rien se leva raide et balbutia pendant que je continuais à demander si l’amour venait. Je dus le rassurer ensuite. Mais ce fut une charmante scène.
Подробиці «Фауста» можуть певною мірою подобатися, і то завдяки музиці, але сюжет гидкий. Я не кажу — аморальний, потворний, я кажу — гидкий.
Les détails de Faust peuvent plaire d’une certaine façon et grâce à la musique, mais le sujet est dégoûtant. Je ne dis pas immoral, hideux, je dis dégoûtant.
Примітки
Балада про короля Туле — пісня Маргарити за прядкою в третій дії «Фауста» Ґуно. ↩