❦
Четвер, 1 лютого 1877
Ці дами збиралися приємно програти кілька жалюгідних сотень франків у Монако. Я напоумила їх якнайгіркішою промовою, і ми, я і мама (у плетеному візку), поїхали показатися на людях, а потім до пані де Баллор, яка така любʼязна і якою ми нехтуємо, як невиховані люди.Jeudi 1er février 1877 Ces dames se disposaient d’aller perdre agréablement quelques misérables centaines de francs à Monaco. Je les ai ramenés à la raison par un discours des plus amers, et nous sommes allées, moi et maman (en panier) nous montrer au grand jour, puis chez Mme de Ballore qui est si aimable et que nous négligeons comme des mal-élevés.
Мені не щастить: ось дами, які, якщо памʼятаєте, мали ввести нас до Префектури, — ці дами, кажу я, тепер не можуть бувати в світі, оскільки Жанна позивається до суду про роздільне проживання зі своїм жахливим чоловіком. Якби я мала час, я б розповіла кілька уривків із тих жахів, які розповідають у місті про цього чоловіка.
Je n’ai pas de chance, voilà des dames qui, si vous vous souvenez, devaient nous faire entrer à la Préfecture, ces dames, dis-je, ne peuvent plus sortir attendu que Jeanne plaide en séparation avec son affreux mari. Si j’avais le temps je raconterai quelques fragments des horreurs qu’on raconte en ville de cet homme.
Я задумала щось на кшталт вечірки на суботу, тож, побачивши Барнолу, я його зупинила. Він був із красенем Діасом де Сорією, незрівнянним співаком. Я запрошую і його, адже він наносив нам візит. Тільки я наговорила йому купу нісенітниць, бо він говорить точнісінько як хтось (зовсім не знаю, хто), кого я знаю, і мені здалося, що я бачу друга.
J’ai imaginé une sorte de réunion pour samedi, aussi voyant Barnola l’arrêtai-je. Il était avec le beau Diaz de Soria, le chanteur incomparable. Je l’invite lui aussi puisqu’il a fait une visite. Seulement je lui ai dit un tas de non sens parce qu’il parle tout à fait comme quelqu’un (je ne sais pas du tout qui) que je connais, et il m’a semblé voir un ami.
У чудовому настрої я йду до лівої ложі бенуара біля сцени у Французькому театрі, слухати де Агар із «Комеді Франсез» — у виставі. Я слухала «Горації»1. Імʼя Рима двадцять разів пролунало в моїх вухах чудово й велично. Повернувшись, я читала Тита Лівія. Герої, складки тог... Капітолій, Купол... бал-маскарад, Пінчо...
Je suis bien disposée pour aller dans l’avant-scène gauche au rez-de-chaussée, au Théâtre français, entendre où Agar, de la Comédie française, dans une représentation. J’ai entendu “ Les Horaces”. Le nom de Rome a vingt fois retenti à mes oreilles d’une façon superbe et sublime. Rentrée j’ai lu Tite-Live. Les héros, les plis des toges... le Capitole, la Coupole... le bal masqué, le Pincio...
О Рим!
O Rome !
Примітки
Агар (Марі-Леоні Шарвен, 1832–1891) — трагічна актриса «Комеді Франсез». «Горації» — трагедія Корнеля «Горацій» (1640), дія якої відбувається в ранньому Римі; сюжет узято з Тита Лівія (Tite-Live), якого Марі читає того ж вечора. ↩