Середа, 31 січня 1877

З моїм талантом до живопису — і не поїхати до Рима!! Я впадаю через це у відчай, як через смерть. Поховати талант, славу — хіба це не гірше, ніж поховати людину?
Біховець прийшов засвідчити шану перед обідом, а після обіду в нас були Пелікан і його свояк Азанчевський, Бруссе і Мейсснер.
Пелікан буває всюди, а проте він наш добрий друг.
У Ніцці тітці дорікають тим, що вона отримала спадок від чоловіка.
Тепер узялися за пані Корсакову: чому вона не виходить за пана Звегінцева, після того як його розорила. Стара пані Паттон, стара княгиня Долгорукова і російський священник ходили її соромити.
Смішний безглуздий, брудний, дурний світ плеткарського й розбещеного провінційного містечка.
Ах! тьху.