❦
# Понеділок, 15 січня 1877
Понеділок, 15 січня 1877
Княгиня Ерістова пише мені, що батько поїхав, що вона дуже шкодує про це і що пересилає мені пакунок, який прийшов із Рима.Lundi 15 janvier 1877 La princesse Eristoff m’écrit que mon père est parti, qu’elle le regrette beaucoup et qu’elle m’envoie le paquet venu de Rome.
Я повертаюся з «Skating»1 похмура. Кататися — це чудово, але бачити Одіффре й Бержеро, які не вітаються, — гидко!!!
Je rentre du Skating morose. Patiner, c’est fort bien, mais voir Audiffret et Bergerault qui ne saluent pas c’est dégoûtant !!!
Пані Анічкова й пані Цурмюллен пили в нас чай; перша поїхала в екіпажі, а другу, яка живе майже поруч, ми йдемо провести, але натомість доходимо аж до помешкання Пелікана і, користуючись тим, що на нас довгі темні плащі, трохи галасуємо, кидаємо камінці йому у вікно й торсаємо віконниці; потім рушаємо далі, відпускаючи зауваження про нечисленних перехожих, які нас не впізнають, бо на нас хустки замість капелюшків.
Mmes Anitchkoff et Zurmüllen ont pris du thé chez nous, la première s’en alla en voiture, quant à la seconde qui demeure, presque à côté, nous allons la reconduire et, au lieu de cela, poussons jusqu’au logis de Pelikan et profitant de longs manteaux foncés, nous faisons un peu de tapage, jetons des cailloux dans sa fenêtre et secouons les volets; puis on continue son chemin en faisant des remarques sur le peu de passants qui ne nous reconnaissent pas car nous avons des mouchoirs au lieu de chapeaux.
Люди півночі! Уявіть собі посеред січня найлагіднішу й найчарівнішу з ночей.
Gens du nord ! Imaginez en plein janvier la plus douce et la plus délicieuse des nuits.
Наслідок цієї прогулянки — схильність до… спогадів.
Cette promenade a pour résultat une disposition envers les... souvenirs.
Я гортаю свій щоденник за червень 1875 року, жалкую, дивуюся…
Je feuillette mon journal de juin 1875, je déplore, je m’étonne...
Досить цікаво, що ніколи, від першого дня нашого знайомства з Одіффре, у жодній розмові, на жодному пікніку я ні на мить не здавалася дотепною.
Un fait assez curieux à constater c’est que jamais, depuis le premier jour de notre connaissance avec Audiffret, dans aucune conversation, à aucun pique-nique, je n’ai eu un instant l’air d’avoir de l’esprit.
Я говорила мало, погано, я ніколи не вміла поводитися з ним, і так воно й досі. Тож він, мабуть, вважає мене дурною.
Je parlais peu, mal, je n’ai jamais su me conduire avec lui et c’est encore ainsi à présent. De sorte qu’il doit me croire bête.
Ось я вже й дорікаю собі, що не зуміла підтримувати добрих стосунків з усіма цими панами. Годі й повірити, який вплив має Саетоне. Одного вечора, коли вони всі, крім Одіффре, були в нас, а я говорила чарівно, вони благали мене лишитися на зиму й додавали, що зроблять мене королевою сезону. Що було цілком у їхній владі… Знаєте, що я відповіла?
Voilà que je m’accuse de n’avoir pas su entretenir de bonnes relations avec tous ces messieurs. On ne saurait croire quelle est l’influence de Saëtone. Un soir qu’ils étaient tous chez nous, hormis Audiffret, et que je causais à ravir, ils me supplièrent de rester pour l’hiver en ajoutant qu’ils me feraient la reine de la saison. Ce qui était tout à fait en leur pouvoir... Savez-vous ce que j’ai répondu ?
— Це надто легко й не варте клопоту…
- C’est trop facile et ça ne vaut pas la peine...
Ні, не виправдовуймося, ось я вже й накидаюся на свою бідолашну особу, яка й без того досить нещасна.
Non, ne nous excusons pas, voilà que je tombe sur ma pauvre personne qui est bien assez malheureuse sans cela.
Я була дитиною. Я ще нічого не бачила зблизька. Ось моє виправдання й останнє пояснення. Ах! якби сказали не представляти його, він прибіг би, а взимку, минулої зими, його б представили, і це… Досить, досить усіх цих якби та але. Хай на цьому все й скінчиться. І, як і про Антонеллі, я не хочу більше сама з собою про це говорити…
J’étais une enfant. Je n’avais jamais rien vu de près. Voilà mon excuse et la dernière explication. Ah ! si on avait dit de ne pas le présenter, il courrait et en hiver, l’hiver passé, on le présenterait et ce... Assez, assez de si et de mais. Que cela en reste là. Et comme pour Antonelli je ne veux plus que je m’en parle...
Ось мені вже й хочеться провести карнавал у Ніцці. Безумство! У ворожому місті, серед ворожих людей. Безумство! Але куди ж поїхати?
Voilà que j’ai envie de passer le carnaval à Nice. Folies ! Dans une ville hostile, parmi des gens hostiles. Folies ! Mais où aller ?
Я хочу лишитися і мушу їхати, я чую той страшний голос, що кричить мені, як Вічному жидові: Іди! Іди!!
Je veux rester et je dois partir, j’entends cette voix terrible qui me crie comme au Juif errant : Marche ! Marche !!
Щойно мені сповнилося шістнадцять, Одіффре прибіг: він хоче, щоб усі пройшли через його руки насамперед, а що потім — йому байдуже.
Dès que j’ai eu seize ans Audiffret est accouru, il veut que toutes passent par ses mains avant tout, après cela lui est égal.
Я перечитала про добу Джирофли; часом серце в мене трохи стискалося — це коли я читала, що він був блідий чи сумний. І водночас бачу, яка я була схожа на всіх шістнадцятирічних дівчат, яких описують у книжках.
J’ai relu l’époque giroflienne, par moments mon cœur se serrait un peu, c était lorsque je lisais qu’il était pâle ou triste. Et en même temps je vois combien j’étais semblable à toutes les filles de seize ans qu’on décrit dans les livres.
Але певне одне: хоч що я роби й хоч що кажи, в Одіффре було, є і завжди буде щось таке, що мене вабить і бентежить. Хай він робить мені що завгодно, а однаково завжди лишиться мені якось дивно симпатичним.
Mais ce qu’il y a de certain c’est que, j’ai beau faire et beau dire il y avait, il y a et il y aura toujours dans Audiffret quelque chose qui m’attire et me trouble. Il me fera tout ce qu’il voudra, il me restera toujours étrangement sympathique quand même.
Щопонеділка в Префектурі приймають. Сьогодні ввечері там музикують. Одіффре співає, панни Говард теж.
Tous les lundis on reçoit à la Préfecture. Ce soir on y fait de la musique. Audiffret chante, les demoiselles Howard aussi.
Вони бувають усюди, з ними чемні! з ними…
Elles vont partout, elles, on est poli avec elles ! on est...
Великий Боже! Зрештою, мені лише вісімнадцять, я не маю сили все зневажати й холодно дивитися, як живуть інші, тимчасом як я сама вмираю!
Grand Dieu ! Après tout je n’ai que dix-huit ans, je n’ai pas la force de tout mépriser et de voir froidement vivre les autres tandis que je meurs moi-même !
Я хотіла щось сказати, а натомість плакала, припавши обличчям до килима, й молилася Богові!
Je voulais dire quelque chose et au lieu de cela j’ai pleuré la face contre le tapis en priant Dieu !
О! Хай Він змилується наді мною, Боже мій, адже мене так мучать!
Oh ! Qu’Il ait pitié de moi, mon Dieu, puisqu’on me martyrise tant !
Усякий гріх простимий; якщо я вчинила якийсь злочин, його треба спокутувати.
A tout péché miséricorde, si j’ai commis quelque crime il doit être expié.
О! найлютіші тортури не дадуть і уявлення про те, як я страждаю.
Oh ! jamais les tortures les plus atroces ne donneront une idée de ce que je souffre.
О! моє жалюгідне становище викликає в мене жах і жалість.
Oh ! ma misère me fait horreur et pitié.
Бути такою розтерзаною, стільки плакати, стільки стогнати через таку банальну річ!
Etre aussi déchirée, tant pleurer, tant gémir pour une chose aussi banale !
Бувати у світі.
Aller dans le monde.
Чом я не можу вмерти, замість принижуватися аж до сліз!
Que ne puis-je mourir au lieu de m’avilir jusqu’à en pleurer !
Примітки
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка. ↩