❦
# Середа, 10 січня 1877
Середа, 10 січня 1877
Mercredi 10 janvier 1877
Переписаний лист · Lettre de Marie à M. Pierret (copie, pas encore envoyée), 10 janvier 1877«Добродію,« Monsieur,З глибоким жалем я змушена повернутися до теми, що, здавалося, була зʼясована.C’est avec un profond regret que je me vois forcée de revenir sur un sujet qui semblait être éclairci.Після пояснень, які ви мали ласку дати й які мені передали минулого вівторка, я телеграфувала до Рима. Ви, певно, здогадалися, що саме з Рима мені переказали ваші, нібито, слова. Та особа дивно затялася.Après les explications que vous avez eu la bonté de donner et qui m’ont été transmises mardi dernier, j’ai télégraphié à Rome. Vous vous êtes sûrement douté que c’est de Rome que m’ont été communiquées vos, soit-disant, paroles. La personne s’obstine étrangement.Певна вашої сумлінності, добродію, тож прошу вас розвʼязати питання, написавши мені двома словами, що ви сказали у вівторок.Sûre de votre bonne foi, Monsieur je vous prierai donc de trancher la question en m’écrivant en deux mots ce que vous avez dit mardi.Сподіваюся, ви не вбачите в цьому проханні нічого, окрім цілком природного, розуміючи всю неможливість очної ставки сторін, яка, при всій своїй складності, була б воднораз цілком неприємною.J’espère que vous ne verrez dans cette demande rien que de fort naturel, comprenant toute l’impossibilité d’une mise en présence des parties, qui étant fort difficile, serait en même temps parfaitement désagréable.Прийміть, добродію, вияв моєї особливої поваги.Agréez Monsieur l’expression de ma considération distinguée.Марі Башкирцева»Marie Bashkirtseff »
Це ще не надіслано, але буде.
Ce n’est pas encore envoyé, mais le sera.
Годі й уявити, який у мене сумний настрій. Я хоч і ношу чернечий костюм, та миритися з чернечою долею аж ніяк не збираюся.
Impossible de se faire une idée de ma triste humeur. Je porte bien le costume de moine mais je suis loin d’accepter sa condition.
Це ганебно!
C’est infâme !
І я мала необачність піти в Оперу слухати «Поліуто»1 Доніцетті.
Et j’ai eu le tort d’aller à l’Opéra entendre « Le Poliuto » de Donizetti.
Моя біла, як завжди, сукня ліфом дуже скидалася на селянську сорочку, а волосся було недбало скручене й підібране позаду, так що голова лишалася зовсім відкритою, а на потилиці воно громадилося [Слова викреслено], щоб далі спадати на спину двома великими локонами; це була разюча простота. Жодної прикраси, жодної стрічки, крім тієї, що на поясі: вона стягувала мені талію і застібалася спереду пряжкою з матового золота.
Ma toilette blanche comme d’habitude ressemblait fort, quant au corsage, à une chemise de paysanne et mes cheveux étaient négligement enroulés et retenus derrière la laissant toute la tête découverte mais encombrant la nuque [Mots cancellés ] pour retomber ensuite en deux grosses boucles sur le dos; c’était d’une simplicité frappante. Pas un bijou, pas un ruban excepté celui de la ceinture qui me serrait la taille et s’attachait devant par une boucle en or mat.
Іншим разом я подумала б, що мною милуються, а сьогодні ввечері кожен погляд був образою. Надто жінки. О, як я любила тих, що на мене не дивилися!
A un autre moment je me serais cru admirée, ce soir chaque regard était une insulte. Surtout les femmes. Oh ! comme j’aimais celles qui ne me regardaient pas.
Пан Пієрре був у партері.
M. Pierret était à l’orchestre.
Одіффре, надзвичайно гарний, у своїй ложі.
Audiffret, excessivement beau, dans sa loge.
Пані Гарріс у ложі префектури дійшла до того, що кілька разів показувала на нас віялом, стиха перемовляючись із префектом, паном Дарсі. Тітка розіграла ту саму пантоміму й роздивлялася даму в лорнет, аж поки та не почервоніла й не зблідла. Пелікан був із нами. До нас зайшов Ґалула, я розповіла йому про Пієрре, поставивши мамине імʼя замість свого, і кинула кілька слів про наше розорення, про нашу поїздку до Рима і про смуток, що панує там через придворну жалобу, а в чорних салонах — через смерть кардинала; ми бачили когось із його родини, дуже невдоволеного, бо позбавленого спадщини. Усе це вельми доречно й зовсім не по-дурному.
Mme Harris, dans la loge de la préfecture alla jusqu’à nous désigner de l’éventail à plusieurs reprises en parlant bas au préfet M. Darcy. Ma tante exécuta la même pantomine et lorgna la dame jusqu’à la faire rougir et pâlir. Pelikan était avec nous. Galula est venu nous voir je lui racontai Pierret en substituant le nom de maman au mien, et touchai quelques mots de notre ruine, de notre excursion à Rome, et de la tristesse qui y règne à cause du deuil de la cour, et dans les salons noirs, de la mort du cardinal, nous avons vu quelqu’un de sa famille fort mécontent car déshérité. Tout cela avec beaucoup d’à-propos et pas bêtement.
Тисяча задумів, тисяча ілюзій, тисяча бажань не дають мені спокою. Я чекаю відповіді від батька, останньої. І я ж їздила до Росії… і Нічого.
Mille projets, mille illusions, mille désirs, m’obsèdent. J’attends une réponse de mon père, la dernière. Et j’ai été en Russie... et Rien.
Сумнів, ілюзія, обман, утиск.2
Dubium, illusio, deceptio, oppressio.
Примітки
Poliuto — опера Ґаетано Доніцетті (написана 1838, премʼєра 1848); твір про християнського мученика, чиї мотиви жертовності й самотності похмуро відлунювали Маріїному настрою. ↩
В оригіналі латиною: «Dubium, illusio, deceptio, oppressio». ↩