❦
# Вівторок, 9 січня 1877
Вівторок, 9 січня 1877
Не знаю, з чого почати, я розбита, знищена, гірше, ніж мертва. Смерть була б визволенням; я не зустріла б її з радістю, я б оплакувала себе… але все скінчилося б одним махом, а так, живучи, я вмираю щодня.Mardi 9 janvier 1877 Je ne sais par quoi commencer, je suis brisée, anéantie, pis que morte. La mort serait une délivrance, je ne l’accueillerais pas avec bonheur, je me pleurerais... mais ce serait fini en une fois tandis qu’en vivant je meurs tous les jours.
Учора… стривайте, так, учора я чекала на Ґамбетту й Пієрре, ні той, ні той не прийшли, а замість них — польський граф. Я була така пригнічена, що наговорила йому купу дурниць, які його зачарували, після чого я запросила його на обід. Сьогодні іменини дідуся, і в нас обідатимуть Анічкови, Пелікан, Бруссе й пані Цурмюллен.
Hier... voyons, oui, hier j’ai attendu Gambetta et Pierret, ni l’un ni l’autre ne sont venus, mais au lieu d’eux le comte polonais. J’étais si abattue que je lui ai dit un tas de sottises qui l’ont enchanté, à la suite de quoi je l’ai invité à dîner. C’est la fête de grand-papa et les Anitchkoff, Pelikan, Broussais et Mme Zurmüllen dîneront chez nous.
Я й далі наговорювала малому всяких химерних речей, а потім зайшла мова про жінок і чоловіків. Я стверджувала, що всі справжні переваги, і фізичні, і моральні, мають чоловіки; тоді польський граф заговорив про те, на яку висоту може піднестися жіноча душа. Я йому не заперечувала, тільки відповіла, що жінка не може бути міністром. І взагалі жінка може піднестися стати, піднестися інакше, ніж через чолові лише через чоловіка, тоді як чоловік може досягти всього, почавши з нічого. Моєї думки не захотіли зрозуміти й заходилися доводити, що жінку призначено для іншого життя, і таке інше, і таке інше, і таке інше. Від теми відбігали.
J’ai continué à dire des extravagances au petit, et ensuite on a parlé des femmes et des hommes. J’ai soutenu que ces derniers avaient tous les privilèges sérieux, au physique et au moral, alors le comte polonais parla de la hauteur à laquelle l’âme de la femme peut s’élever. Je ne lui contestais pas, seulement j’ai répondu que la femme ne pouvait pas être ministre. Et en général la femme ne pouvait s’élever devenir, s’élever sinon par l’ho que par l’homme, tandis que l’homme pouvait arriver à tout en partant de rien. On ne voulut pas comprendre ma pensée et on se mit à prouver que la femme était destinée à une autre vie, etc. etc. etc. On s’éloignait du sujet.
— І попри все це, — сказала я наостанок, — жінка завжди буде кучером, а чоловік — кіньми.
- Et malgré tout cela, dis-je pour finir, la femme sera toujours le cocher et l’homme les chevaux.
— А карета?! — вигукнули звідусіль.
- Et la voiture ! s’écria-t-on de toute part.
— Це життя. Та хіба ж не це я й кажу. Чоловік — це сила, жінка — це розум.
- C’est la vie. Aussi, n’est-ce pas ce que je dis. L’homme c’est la force, la femme c’est l’intelligence.
Потім… я проказала кілька ноктюрнів Шопена, та й навіщо все це?
Ensuite... j’ai dit des noctures de Chopin et puis à quoi bon ?
Бідолашний Мержевський. Це коротко і ясно. Він проґавив усі потяги й муситиме переночувати в Ніцці…
Pauvre Merjeevsky. C’est court et clair. Il a manqué tous les trains et devra passer la nuit à Nice...
Я піднялася до себе, усе скинула й, наплакавшись, як остання нещасна (а я така і є), заснула на підлозі.
Je suis montée chez moi, j’ai tout ôté et après avoir pleuré comme une misérable que je suis, je me suis endormie par terre.
Сьогодні вранці мені дали ось таку цидулку.
Ce matin on m’a donné le billet que voici.
Звісно ж, я чекаю пана Пієрре о третій і трохи-таки тремчу. Я вдягла свою нову шубу, щоб залякати його.
Naturellement, j’attends M. Pierret à trois heures non sans trembler quelque peu. J’avais mis ma nouvelle pelisse pour l’intimider.
О третій пан Ґюстав Пієрре ввійшов до жовтої вітальні, де я була. Високий брюнет, червоні повіки, чорна борода, пристойно вдягнений.
À trois heures M. Gustave Pierret entra dans le salon jaune où je me trouvais. Un grand brun, paupières rouges, barbe noire, tenue correcte.
— Заходьте, добродію, — сказала я, підводячись.
- Entrez, Monsieur, dis-je en me levant.
— Пані Башкирцева? — спитав він.
- Madame Bashkirtseff ? demanda-t-il.
— Ні, добродію, її дочка; мама нездужає, тож її заступаю я.
- Non Monsieur, sa fille, mais ma mère étant indisposée c’est moi qui la remplace.
Я сіла, вказавши йому на крісло…
Je m’assis en lui indiquant un siège...
— Ви, певно…, здивовані, добродію, — почала я тремтячим голосом, не знаючи, куди подіти руки.
- Vous êtes sans doute..., étonné, Monsieur, commençais-je d’une voix tremblante et les mains inquiètes.
— Пані…
- Madame...
— Бо ж мене не знаєте…
- Ne me connaissant pas...
— Справді, я не маю честі вас знати, я вперше зіставляю ваше імʼя з вашим обличчям…
- En effet je n’ai pas l’honneur de vous connaître, c’est la première fois que je mets votre nom sur votre visage...
— Як, добродію, ви мене не знаєте?
- Comment Monsieur, vous ne me connaissez pas ?
— Анітрохи.
- Du tout.
— І моєї родини?
- Ni ma famille ?
— І вашої родини.
- Ni votre famille.
— І ніколи мене не бачили?
- Et vous ne m’avez jamais vue ?
— Бачив… здається, мав честь… якось у театрі…
- Si... je crois avoir eu l’honneur... une fois au théâtre...
— А!
- Ah !
— Але…
- Mais...
— Тим дивніше, і ви зараз самі побачите чому.
- C’est d’autant plus étonnant et vous allez le voir tout à l’heure.
— Але, пані… Пані чи панно?
- Mais Madame... Madame ou Mademoiselle ?
— Панно.
- Mademoiselle.
Мені доволі ніяково, добродію. Утім… я говоритиму відверто, адже ми тут саме для цього. Спершу я розпитала, хто ви такий. Мені відповіли, що пан Пієрре — людина вихована й порядна. Тоді мама вам і написала. Вам усе це нічого не пояснює? Зачекайте.
Je suis assez embarrassée Monsieur. D’ailleurs... je vais parler franchement, puisque c’est pour cela que nous sommes là. D’abord je me suis informée, qui vous étiez. On m’a répondu que M. Pierret était un homme bien élevé et comme il faut. C’est alors que ma mère vous a écrit. Tout cela ne vous explique rien ? Attendez.
— Слухаю, панно.
- J’écoute, Mademoiselle.
— Отже, добродію, ви знову стоїте на тому, що не знаєте нас ні з лиця, ні з імені?
- Ainsi, Monsieur encore une fois vous persistez à dire que vous ne nous connaissez ni de vue ni de nom ?
— Крім тих двох разів, одного в театрі, другого на набережній, — так, панно.
- Sauf les deux fois, une au théâtre, l’autre à la Promenade, oui, Mademoiselle.
— А! Чудово, тоді наше пояснення буде простіше нікуди. Раз ви мене не знаєте, то не могли сказати того, що… ви сказали.
- Ah ! fort bien, et voilà qui rendra notre explication on ne peut plus facile. Puisque vous ne me connaissez pas vous n’avez pas pu dire ce que... vous avez dit.
— Я щось сказав? Я? Що ж саме, панно? Повторюю вам іще раз, що не розумію…
- J’ai dit quelque chose ? Moi, qu’est-ce donc, Mademoiselle ? Je vous répète encore que je ne comprends pas...
— Зараз зрозумієте. Справа ось у чому. Якось ви прогулювалися з особою, яка з нами привіталася.
- Vous comprendrez tout à l’heure. Voilà l’affaire. Vous vous promeniez un jour avec une personne qui nous a salués.
— «Як! — сказали ви. — Ви знаєте цих людей?» «Так», — відповіли вам. Але, — вели ви далі, — чи знаєте ви, хто вони такі? Вони живуть на чужі гроші, в них ні гроша за душею, вони нікому не платять…
- « Comment ! avez-vous dit, vous connaissez ces gens-là ? » « Oui » vous a-t-on répondu. Mais, avez-vous repris savez-vous ce qu’ils sont ? Ils vivent avec l’argent des autres ils n’ont pas le sou, ils ne payent personne...
— О! Панно.
- Oh ! Mademoiselle.
— Вони ошукують бідолашних робітників…
- Ils trompent les malheureux ouvriers...
— Дозвольте…
- Permettez...
— У них самі лише судові позови.
- Ils n’ont que des procès.
— Перепрошую…
- Pardon...
— Скандали…
- Des histoires...
— Панно…
- Mademoiselle...
— З поліцією…
- Avec la police...
— О! Панно, як! Я таке сказав? Це неможливо. Я дуже скупий на слова, а чотири роки тому в мене відняло язик, бувають хвилини, коли я зовсім не можу говорити…
- Oh ! Mademoiselle, comment ! J’ai dit cela. Ce n’est pas possible. Je suis très sobre de parole et il y a quatre ans j’ai été paralysé de la langue, il y a des moments où je ne peux pas du tout parler...
— Видно, то була не така хвилина, але зрештою я певна особи, яка мені це переказала, як самої себе, тож сумніву тут бути не може. Отже, треба зʼясувати напевно, чи ви пан Пієрре.
- Il paraît que ce n’a pas été dans un moment pareil mais enfin, je suis aussi sûre de la personne qui m’a répété ceci que de moi-même, ainsi il ne peut y avoir de doute sur ce point. Il s’agit donc de savoir, au juste, si vous êtes Monsieur Pierret.
— Так, панно.
- Oui Mademoiselle.
— Ви мешкаєте в Міському саду, номер 1.
- Vous demeurez au Jardin Public n° 1.
— Саме так.
- En effet.
— З дядьком і тіткою?
- Avec votre oncle et votre tante ?
— Так і є.
- C’est exact.
— Ви вдівець?
- Vous êtes veuf ?
— Так, панно, я вдівець… так, вдівець.
- Oui, Mademoiselle je suis veuf... oui, veuf.
— Тоді це ви.
- Alors c’est vous.
— Але ж я вас не знаю!
- Mais puisque je ne vous connais pas !
— Від цього справа ще дивніша…
- Cela ajoute à la bizarrerie de la chose...
— Я ніколи нічого не казав про вашу родину, а щодо вас, панно, то я бачив вас якось увечері в Опері майже в такому самому вбранні, як оце, і сказав, що ви схожі на Велледу, — і це геть усе.
- Je n’ai jamais rien dit de votre famille, quant à vous Mademoiselle, je vous ai vue un soir à l’Opéra avec un costume à peu près semblable à celui-ci et j’ai dit que vous ressembliez à la Velléda, c’est absolument tout.
— Бачите, як дивно, а я ж збиралася сказати вам: глас народу — глас Божий, але не слід плутати з ним голос прогнаних слуг і крамарів, що шахрували з рахунками…
- Voyez, comme c’est étrange et moi qui me préparais à vous dire : La voix du peuple est la voix de Dieu, mais il ne faut pas confondre avec cette voix-là, celle des domestiques chassés et des fournisseurs qui ont triché dans leurs notes...
— Але я ніколи не мав справ зі слугами…
- Mais je n’ai jamais eu de rapports avec les domestiques...
— Вірю
- Je le crois
— Мої дядько й тітка приїхали з Парижа з трьома паризькими слугами, а з тутешніми, ніццькими, ми ніколи справ не мали
- Mon oncle et ma tante sont arrivés de Paris avec trois domestiques de Paris et nous n’avons jamais eu affaire avec ceux de Nice
— Дедалі дивніше, що ви, так рішуче все заперечуючи, наговорили таких… дивних речей… Мабуть, є інший пан Пієрре, і саме тому, іншому, я хотіла сказати, як це погано й негідно — лихословити, не знаючи людей! Може, я чарівна, добра, лагідна, божественна, як і вся моя родина, а ви, добродію, довіряючись мерзенним людям, опускаєтеся до того, що переказуєте гидоти. Ах, добродію, як це негідно порядної людини й чесної людини! Тож я подумала, що цей пан Пієрре, побачивши, як по-людськи й чесно я говорю, пошкодує, що поширював жахливі наклепи на людей вельми приємних… можливо, і які нічим його не скривдили.
- De plus en plus étrange que, niant si positivement, vous ayez dit des choses aussi... étranges... Sans doute, il y a un autre Monsieur Pierret, et c’est à cet autre que je voulais dire : que c’est mal et peu digne de médire sans connaître ! Peut-être suis-je adorable, bonne, douce, divine, ainsi que toute ma famille, et vous, Monsieur, vous fiant a des gens infâmes, vous vous abaissez jusqu’à répéter des vilenies. Ah ! Monsieur que c’est peu digne d’un homme comme il faut et d’un honnête homme ! J’ai pensé donc, que ce Monsieur Pierret me voyant parler si humainement et si honnêtement serait fâché d’avoir répandu des calomnies affreuses sur le compte de gens fort agréables... peut-être et qui ne lui ont jamais rien fait.
— Мене дивує тільки, панно, хто міг вам таке сказати. Я не буваю в товаристві, я тут майже нікого не знаю. Одного пана-росіянина, генерала Вольфа, з яким іноді гуляю, та ще трьох французів. Хто ж вам таке сказав, панно?
- Je m’étonne, seulement, Mademoiselle, qui a pu vous dire cela. Je ne vais pas dans le monde, je connais presque personne ici. Un monsieur russe, le général Wolf avec lequel je me promène quelquefois et puis trois Français. Qui donc vous a dit ces choses Mademoiselle ?
— Ви ж розумієте, добродію, що я волію не називати імені. Можу сказати вам лише одне: я певна… цієї особи, як самої себе. А тепер, будь ласка, перейдімо до справи, яка стосується особисто мене.
- Vous comprendrez, Monsieur, que je veuille taire le nom. Tout ce que je puis vous dire c’est que je suis aussi sûre de... cette personne que de moi-même. Et à présent nous allons, s’il vous plait, passer à un sujet qui me concerne particulièrement.
— Вас, панно?
- Vous, Mademoiselle ?
— Мене, добродію. Чи знаєте ви або чи знали кардинала Антонеллі?
- Moi Monsieur. Connaissez-vous ou avez vous connu le Cardinal Antonelli?
— Ніколи!
- Jamais !
— Ані його родини, ані когось із його друзів, ви ніколи йому не писали?
- Ni sa famille, ou quelqu’un de ses amis, vous ne lui avez jamais écrit ?
— Ніколи, панно. Ніколи!
- Jamais, Mademoiselle. Jamais !
— О, як же це дивно. А знаєте, що ви сказали?
- Oh ! que c’est donc étrange. Savez-vous ce que vous avez dit ?
— Я сказав?
- J’ai dit ?
— Так, ви сказали ось що: дівчина чарівна, — чуєте, добродію?
- Oui, vous avez dit ceci : la jeune fille est charmante, entendez-vous, Monsieur ?
Він уклонився, пробурмотівши палке підтвердження.
Il s’inclina en murmurant une affirmation bien sentie.
— Але, — вели ви далі, — у неї ні гроша, а її родина… (ви повторили те саме, що й оце щойно) і ще сказали: я дав про це знати кардиналові, який сам чи через третю особу розпитував мене про неї.
- Mais, avez-vous continué, elle n’a pas le sou et sa famille... (vous avez répété la même chose que tout à l’heure) et, avez-vous encore dit je l’ai fait savoir au cardinal qui me demandait, lui-même ou par une personne tierce, des renseignements.
— Та ніколи, панно! Нізащо в світі! Я вперше все це чую!
- Mais jamais, Mademoiselle ! Jamais de la vie ! C’est pour la première fois que j’entends tout cela !
— Так от, мусите знати, добродію, що торішньої зими йшлося про шлюб між мною і небожем кардинала, і що мені заманулося — а примх у мене безліч — відмовитися від цієї вигідної партії. Відмова, в яку чимало людей уперто не хочуть вірити. Але це не стосується справи, і мені навіть здається, що я вдаюся в зайві подробиці; та оскільки ми зараз граємо щось на кшталт водевілю, то й кажімо найнеймовірніші речі.
- Or, il faut que vous sachiez Monsieur, que l’hiver passé il y a eu question d’un mariage entre Moi et le neveu du cardinal, et que moi, j’ai eu le caprice, j’en ai infiniment de refuser cet avantageux parti. Refus que bon nombre de personnes s’obstinent à ne point croire. Mais ceci est hors de question et je trouve même que j’entre dans des détails inutiles mais comme nous jouons en ce moment une sorte de vaudeville, disons les choses les plus extraordinaires.
— Я вперше чую все те, що ви робите мені честь казати.
- C’est pour la première fois que j’entends tout ce que vous me faites l’honneur de me dire.
— Ах! Тим краще, добродію… Мені бридко було вірити в таку підлоту з боку порядної людини. Іноді ж бо причіпаються й до тих, кого зовсім не знають. Як це погано, о, дуже погано! Зрештою, добродію, оскільки це не ви, мені лишається перепросити вас за те, що потурбувала… але, бачте, я люблю дошукуватися ясності й подумала, що краще, хай навіть ціною того, щоб уславитися дивачкою, попросити вас прийти сюди й поговорити з вами відверто, ніж збирати те, що шепочуть по кутках.
- Ah ! tant mieux Monsieur... Il me répugnait de croire à une pareille vilenie de la part d’un galant homme. Quelquefois aussi on s’acharne après des personnes qu’on ne connaît pas. Que c’est mal, oh ! bien mal ! Enfin, Monsieur, puisque ce n’est pas vous, il me reste à vous demander pardon de vous avoir dérangé... mais voyez-vous j’aime tirer les choses au net et j’ai pensé qu’il valait mieux, au prix d’être taxée d’extravagance, vous prier de venir ici et de vous parler ouvertement, que d’aller ramasser ce qui se dit dans les coins
— Цілком слушно, панно, я теж люблю діяти відверто.
- Parfaitement vrai, Mademoiselle, moi aussi j’aime procéder ouvertement.
— Отже, добродію, вибачте, що потурбувала вас; а перепрошувати за те, що я вас підозрювала, я не буду, бо не мала ні права вас підозрювати, ні підстав за вас ручатися, адже зовсім вас не знаю.
- Donc, Monsieur, excusez-moi de vous avoir dérangé, quant à m’excuser de vous avoir soupçonné, je n’en ferai rien attendu que je n’avais ni le droit de vous soupçonner ni raison pour être sûre de vous, ne vous connaissant point.
— Авжеж, панно; а щодо турботи, то я, навпаки, дуже радий, бо вона дарує мені щастя з вами поговорити.
- Parfaitement, Mademoiselle, quant au dérangement, je suis au contraire très heureux puisque cela me procure le bonheur de vous parler.
Я замовкла. Він підвівся.
Je me tus. Il se leva.
— Панно…
- Mademoiselle...
— Добродію…
- Monsieur...
Усе разом тривало чверть години чи двадцять хвилин.
Cela a duré un quart d’heure ou vingt minutes en tout.
Я пішла розповісти своїм про розмову, і Валіцький одразу взявся пояснювати мені, що я мала б сказати панові Пієрре. Смішно.
J’allai rendre compte de l’entrevue aux miens et aussitôt Walitsky commença de me dire ce que j’aurais dû dire à M. Pierret. C’est risible.
Тітка якраз поверталася, коли пан Пієрре виходив за двері.
Ma tante rentrait comme M. Pierret sortait de la porte.
— У нього був такий вигляд, наче він щойно з гарячої ванни, — сказала вона.
- Il avait l’air de sortir d’un bain chaud, dit-elle.
Ми вийшли з дому й заїхали на «Skating»1, щоб довести, що я маю абонемент.
Nous sommes sorties et entrées au Skating pour prouver que je suis abonnée.
Увечері мене повели на «Косікі», нову оперету Лекока. Сидячи в найтемнішому кутку ложі, я нічого не бачила й нічого не чула.
Le soir on m’emmena voir « Kosiki », une nouvelle opérette de Lecocq. Assise dans le coin le plus obscur de la loge je n’ai rien vu, rien entendu.
Генерал зайшов до нас у ложу й побачив, що я сумна.
Le général vint nous voir et me trouva triste.
— У Ніцці надто багато мною переймаються, — сказала я йому, — це мене дратує, це підлота!
- On s’occupe trop de moi à Nice, lui dis-je, cela m’agace, c’est une infamie !
Замість того щоб заспокоїти, він мене втішив! Він порадив, як і княгиня Суворова, показуватися з Тютчевою, «бо всі ці підлоти виходять з її дому, і це єдиний спосіб довести, що то наклепи».
Au lieu de me rassurer, il me consola ! Il conseilla comme la princesse Souvoroff de se montrer avec la Tutcheff, « puisque toutes les infamies sortent de sa maison, c’est le seul moyen de prouver que ce sont des calomnies ».
Утішаючи мене, він довів до того, що я повісилася б там-таки, в ложі, якби тільки мала під рукою мотузку.
En me consolant il fit que je me serais pendue là, dans la loge, si j’avais seulement une corde à la main.
Я в такому розпачі, що вже й скаржитися не вмію.
Je suis si désespérée que je ne sais plus me plaindre.
Примітки
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка. ↩