❦
Субота, 6 січня 1877
На «Skating»1 я зустріла княгиню Суворову, яка… повторила мені про Тютчеву те саме, що й нещодавно в Мортьє. Це було з приводу того, що я сказала про Ніццу.Samedi 6 janvier 1877 J’ai rencontré la princesse Souvoroff au Skating qui... m’a répété sur la Tutcheff la même chose que l’autre jour chez Mortier. Ce fut à propos de ce que je dis de Nice.
Це місто пліток і наклепів, я дізналася про це, повертаючись із Рима.
C’est une ville de cancans et de calomnie, en revenant de Rome, j’ai appris.
І я розповіла їй усе це.
Et je lui racontai tout cela.
— Не зважайте на ці плітки, — каже вона, — і обеззброюйте ворогів добротою.
- Ne faites pas attention à ces cancans, dit-elle, et prenez vos ennemis par la bonté.
Біховець, бачачи, як я довго й по-дружньому розмовляю з княгинею, розпливався в усмішках і схвальних кивках. Він не відходить від княгині.
Bihovetz me voyant avec la princesse causer longtemps et amicalement, s’anéantissait en sourires et approbations. Il ne quitte pas la princesse.
Коли я покотилася далі, то почула подвійне: «Добридень», мадемуазель, як ся маєте? Це були пан і пані де Левін. Я ледь кивнула, може, й даремно, але я з усіма різка, щоб потім не каятися.
Comme je glissais plus loin, j’entendis deux: “Bonjour”, Mademoiselle, comment allez-vous ? C’étaient M. et Mme de Lewin. Je saluai légèrement à tort peut-être, mais je brusque tout le monde pour ne pas me repentir après.
На виході ми зустріли Одіффре.
Audiffret a été rencontré en sortant.
Як я можу показатися в Ніцці?
Comment puis-je me montrer à Nice ?
О, яка це страшна річ — соромитися самої себе!
O quelle terrible chose que d’avoir honte de soi-même !
Тепер публіка вважає мене жертвою. Мене жаліють!!! Я зрозуміла це з розмови з пані Суворовою.
A présent je suis regardée par le public comme une victime. Ils me plaignent !!! Je l’ai compris par la conversation de Mme Souvoroff.
Я написала батькові два дні тому. Він досі не відповідає.
J’ai écrit à mon père il y a deux jours. Il ne répond pas encore.
Я вся обурена, перегорнувши свій щоденник часів Антонеллі. Напередодні я писала найрозсудливіші речі, а наступного дня поводилася як найпростацькіша й найдурніша з жінок!
Je suis toute révoltée, ayant feuilleté mon journal pendant Antonelli. La veille j’écrivais les choses les plus raisonnables et le jour suivant j’agissais comme la plus triviale et la plus sotte des femmes !
Як я обіцяю собі змінитися, як обіцяю бути пристойною, діяти згідно зі своїми переконаннями й ні на мить від них не відступати!
Comme je me promets de changer, comme je me promets d’être convenable, d’agir selon mes idées, de ne pas m’en écarter un instant !
Саме фраза моєї вельмишановної матінки кинула мене в обійми Антонеллі після повернення з Неаполя.
C’est une phrase de Madame ma mère qui m’a jetée dans les bras d’Antonelli, après le retour de Naples.
Благословенний день, коли мені спало на думку писати. Я читаю і так за годину охоплюю цілу зиму, цілу епоху. Це найкраща наука. Проте якби цього разу в Римі я мала при собі щоденник, я… була б, може, зовсім іншою; я не була б такою байдужою, якби мала куди виливати найменші дрібниці. Отже, цього разу краще було не писати. Мені не було кому поскаржитися, і я не вибухнула.
Béni soit le jour où j’ai eu l’idée d’écrire. Je lis et de cette façon j’embrasse en une heure tout un hiver, tout une époque. C’est un enseignement souverain. Pourtant si j’avais mon journal cette fois à Rome je... serais tout autrement peut-être; je n’aurais pas été si indifférente si j’avais où développer les moindres choses. Dans ce cas donc, mieux a valu ne pas écrire. Je n’avais à qui me plaindre et je n’ai pas éclaté.
До речі… я жадала знову побачити Рим, побачила — і знову починаю жадати.
A propos... j’avais soif de revoir Rome, je l’ai revue, et je commence à avoir soif de nouveau.
Я остаточно вбралася в капуцинську рясу.
Je me suis définitivement habillée en capucin.
Ах! я хотіла б умерти.
Ah ! je voudrais mourir.
Замість умерти я пішла вечеряти до павільйону, перейшовши отак через сад зі свічкою, у рясі, о другій ночі.
Au lieu de mourir je suis allée souper au pavillon, traversant ainsi le jardin, avec une bougie et en froc à deux heures du matin.
Я читаю мемуари Ґарібальді2 і ще одну книжку, де про нього йдеться, і я вся як наелектризована.
Je lis les mémoires de Garibaldi et encore un autre livre où il en est question et je suis électrisée.
А я — ніщо. Я пишу, але пишу речі, до яких нікому немає діла! Коли ж я матиму що розповісти…
Et moi je ne suis rien. J’écris mais j’écris des choses dont personne ne s’inquiète ! Quand donc aurai-je à raconter...
Примітки
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩
Джузеппе Ґарібальді (1807–1882), герой обʼєднання Італії. Його мемуари за редакцією Александра Дюма виходили французькою з 1860 року. ↩