Четвер, 4 січня 1877

Анічкови, сліпий дідусь, глухий Пелікан, Бруссе, що кричить, усі кричать! Каштанові стіни, годинник із зозулею, суперечки дідуся, що горлає й стогне через дрібниці…
О, ще б пак! Плітки, бо пані Тютчева розповідає, що в нас уже нічого немає, що все продаватимуть, що карети від Біндера замовлені, але їх не доставляють через несплату, що… що…
Старигани, каштанові стіни! О кошмаре, о відчаю, о безумство!

Примітки

«Каштанові стіни» (murs marrons) — для Марі взірець міщанської провінційної сірості. ↩
«Годинник із зозулею» (pendule à coucou) — символ міщанського смаку й провінційного відліку часу, геть чужий Маріїному естетичному чуттю. ↩