❦
# П'ятниця, 22 грудня 1876
Пʼятниця, 22 грудня 1876
Vendredi 22 décembre 1876
Утомившись усоте, я вирішила поїхати до Сан-Ремо по останнє слово батька. До Монако я їхала в численному товаристві, зокрема з Бруссе, Валіцьким, мамою й Анічковими… Від того вечора я з останніми побраталася.
Lasse pour la centième fois, j’ai décidé d’aller à San Remo chercher le dernier mot de mon père. Jusqu’à Monaco je me trouvai en nombreuse compagnie, notamment Broussais, Walitsky, maman et les Anitchkoff... Depuis l’autre soir j’ai fraternisé avec ces derniers.
— Ми мовби до Рима їдемо, — раптом каже тітка.
- Nous avons l’air d’aller à Rome, dit tout à coup ma tante.
— Так і є, — відповіла я.
- C’est vrai, répondis-je.
— Хіба ні? — каже мама.
- N’est-ce pas ? fit maman.
— Стережіться, — підхопила я, — не спокушайте мене.
- Prenez garde, repris-je, ne me tentez pas.
— О-го-го!
- Oh ! ho !
— А чому б їй не поїхати? — каже мама.
- Eh pourquoi n’irait-elle pas ? dit maman.
— До Рима? — питає тітка.
- À Rome ? demanda ma tante.
— Ну так, хай поїде з тобою на день, отак, як ви є.
- Mais oui, qu’elle y aille avec toi pour un jour, comme vous êtes.
— Гадаю, думка непогана.
- Je trouve l’idée bonne.
Тільки-но задумано — тільки-но й вирішено. Я кажу, які речі слід надіслати мені до Сан-Ремо, звідки я поїду до Рима. У Ментоні розʼїжджаються зустрічні потяги, і в тому, що йшов з Італії, я впізнала батька. Довелося гукати, метушитися, а втім, він і сам мене впізнав і поїхав із нами до Сан-Ремо. Княгиня заїхала по мене до готелю й привезла на віллу Рокка, де нині перебуває вся родина мавп — княгиня, її італійський коханець, Гелена, її донька, Лола з чоловіком, італійцем Сперандіо. Дивлячись на них, можна проголосити: Дарвін великий! Якби не сувора скрута, я б ніколи не звʼязалася з цим набродом.
Sitôt imaginé, sitôt décidé. Je dis les objets qu’on devait m’expédier à San Remo d’où j’irai à Rome. À Menton se croisent les trains, dans celui qui venait d’Italie je reconnus mon père. Il fallut appeler, m’agiter, d’ailleurs il m’avait reconnu aussi et vint avec nous à San Remo. La princesse vint me prendre à l’hôtel et m’amena à la villa Rocca où se trouve pour le moment toute la famille des singes, la princesse, son amant italien, Hélène, sa fille, Lola et son mari, l’italien Sperandio. En les regardant on proclamerait : Darwin grand ! Si ça n’était une dure extrémité je ne me serais jamais encanaillée avec ces gens.
Та вони справді дуже веселі.
Mais ils sont très gais vraiment.
Нарешті я поговорила серйозно, у точних і коротких словах, зі своїм осоружним батьком. І він відповів мені, що лише за кілька днів дасть остаточну відповідь, — на це рішення треба чекати, мов на ласку. Він, що не дав ні карбованця на виховання своїх дітей, — саме він… Та годі!
Enfin j’ai parlé sérieusement en des termes précis et brefs, avec mon fichu-père. Et il m’a répondu que dans quelques jours seulement il me donnerait une réponse définitive, il faut attendre comme une faveur cette décision. Lui qui n’a jamais donné un rouble pour l’éducation de ses enfants, c’est lui qui... Enfin !