❦
# П'ятниця, 15 грудня 1876
Пʼятниця, 15 грудня 1876
Vendredi 15 décembre 1876
Ми ходили на «Skating-rink»1; пані Анічкова була, як на неї, надзвичайно добре вбрана. Людей було небагато; пані Суворова підійшла до мене дуже любʼязна, поки мама розмовляла з її сестрою, пані Кондаревою, найпотворнішою й найбіднішою з Базілевських.
Nous sommes allés au Skating-rink, Mme Anitchkoff était par extraordinaire bien mise pour elle. Il y avait peu, Mme Souvoroff s’approcha de moi fort aimable, pendant que maman causait avec sa sœur Mme Kondareff, la plus laide et la plus pauvre des Basilewsky.
Сорока досі мені кланяється. Як йому стає сміливості після всіх тих листів?..
Soroka me salue toujours. Comment en a-t-il le courage après toutes ces lettres ?...
Бідолахо, ти не вгадуєш майбутнього й не чуєш, що душа Туркана, того, кого вчора стратили за вбивство, відлетіла в пекло і… що вона тобі напише.
Malheureux, tu ne devines pas l’avenir et tu ne sens pas que l’âme de Turcan, celui qu’on a exécuté hier pour cause d’assassinat, est allée aux enfers et... qu’elle t’écrira.
Що там не кажи, а мною дуже захоплюються.
Il n’y a pas à dire je suis fort admirée.
Пані Анічкова відрекомендувала мене пані Смельській, дружині ревізора консульств, зобовʼязаного панові Анічкову; до того ж вона кузина княгині Суворової й приятелька пані Тютчевої.
Mme Anitchkoff me présenta à Mme Smelsky, femme du réviseur des consulats, et obligé de M. Anitchkoff, en outre c’est une cousine de la princesse Souvoroff et l’amie de Mme Tutcheff.
Я поклала собі бути чарівною.
J’ai tenu à être charmante.
Панна Говард зустрічає пані Анічкову в церкві й каже їй тоном, у якому прозирає найніжніше співчуття:
Mlle Howard rencontre Mme Anitchkoff à l’église et lui dit d’un ton où perce le plus tendre intérêt :
— Як же це, Марі поїхала до Росії сама зі своєю покоївкою?
- Comment, Marie est allée seule avec sa femme de chambre en Russie ?
— Та що ви, де ж пак, вона поїхала туди з тіткою, а потім із батьком.
- Non, quelle idée, elle y est allée avec sa tante puis son père.
— Мені казали, — провадила дівчина ще розчуленіше, — що вона була заручена, і наречений їй відмовив.
- On m’a dit, continua la jeune fille d’un air plus pénétré, qu’elle était fiancée et que son promis l’a refusée.
— А я, — відповіла пані Анічкова, — завжди чула, що це вона відмовляла тим, хто просив її руки.
- Et moi, répondit Mme Anitchkoff, j’ai toujours entendu dire que c’est elle qui a refusé ceux qui l’ont demandée en mariage.
Негарно, скажете ви, переказувати таке. Як коли, відповім я вам. Справжній друг має бути твоїм другим «я». Та й щирість, відданість і любов цієї жінки поза всяким сумнівом.
C’est mal, direz-vous, de rapporter. Ça dépend, vous répondrai-je. Le vrai ami doit tenir lieu de second vous-même. D’ailleurs la sincérité, le dévouement et l’amour de cette femme sont hors de doute.
Любімов милий хлопчина, я опікуюся ним, як Діна опікувалася моїми мучениками. Ні, справді, він дуже славний і стане моїм великим другом.
Lubimoff est un gentil garçon, je le protège comme Dina protégeait mes martyrs. Non, vrai il est très bien et il sera mon grand ami.
Слова Говард мене обурюють, я голосно негодую, виголошую дикі сентенції, кричу, що напишу листа цій вертихвістці. Зрештою посилаю по Бруссе, який завтра снідатиме в Говардів.
Les paroles de Howard me révoltent, je m’indigne tout haut, émets des maximes sauvages, crie que j’écrirai une lettre à cette drôlesse. Enfin j’envoie chercher Broussais qui déjeunera demain chez les Howard.
Поки я кипіла, а мене силкувалися заспокоїти, Бруссе притиснув обличчя до шибки, усі собаки загавкали, а всі чоловіки заволали. Я скрикнула — й то справді з радості.
Pendant que je bouillais et qu’on tâchait de me calmer Broussais colla son visage contre une vitre, tous les chiens se mirent à aboyer et tous les hommes à crier. Je poussai un vrai cri de joie.
— Бруссе, мій любенький Бруссе, як же мені кортить попросити у вас поради!
Broussais, mon petit Broussais, qu’il me tarde de vous demander un conseil !
— Якої?
Lequel ?
— Прочитайте… — і я даю йому славнозвісний лист Пʼєтро.
Lisez... et je lui donne la fameuse lettre de Pietro.
— Він доводить, — додала я, — що мені зовсім не відмовляють, тож ви можете, і я вас прошу, сказати негідникам і брехунам те, що ви знаєте.
Elle prouve, ajoutai-je qu’on ne me refuse point, ainsi vous pouvez et je vous prie de dire aux canailles et aux menteurs ce que vous savez.
— Ну що ж, — мовив цей товстий бовдур, — з цього листа мені ясно видно, що цей чоловік — вітрогон.
Eh bien, fit la grosse bête, cette lettre me montre clairement que cet homme est un écervelé.
— Чому?
Pourquoi ?
— О! Досить лише глянути на це письмо, на цю нерівність: починається тут, тягнеться на другому кінці, а закінчується невідомо де.
Oh ! il n’y a qu’à voir cette écriture, cette irrégularité, ça commence là, ça continue à l’autre bout, ça finit on ne sait où.
— Канцелярська рівність нині вже не в моді. То що ж ви мені радите?
La régularité judiciaire n’est plus de mode. Mais que me conseillez-vous ?
— Зараз скажу. Ходімо завтра до фотографа.
Je vais vous le dire. Allons demain chez un photographe.
— Добре, а далі?
Bien, après ?
— Ви просунете великий палець між вказівним і середнім, а тоді стиснете свій гарненький кулачок.
Vous y metterez votre pouce entre l’index et le troisième doigt, puis vous fermerez votre joli petit poing.
— Але…
Mais...
— Зачекайте, я й не такого витворяв із тим славнозвісним «байдуже». Ви покладете цей кулак на стіл, і його сфотографують самого, у натуральну величину, на білому тлі.
Attendez, j’en ai fait bien d’autres avec le fameux n’importe. Vous poserez ce poing sur une table, et l’on le photographiera tout seul, grandeur naturelle, sur fond blanc.
— І відішлете цей портрет до Рима.
Et vous enverrez ce portrait à Rome.
— О!
-Oh !
— Він на це заслуговує.
Il le mérite.
— Що?
Quoi ?
— Цей клятий хлопець мав би приповзти сюди навколішки. Як він сміє писати!!
Il aurait dû, ce satané garçon, ramper à genoux jusqu’ici. Comment ose-til écrire !!
— Але ж він далеко…
Mais il est loin...
— Та годі вам! Коли кохаєш, відстаней не існує! Це негідник! Пошліть йому те, що я кажу.
Allons donc ! Quand on aime les distances n’existent pas ! C’est une canaille ! Envoyez-lui ce que je dis.
— Я зроблю, як ви кажете.
- Je ferai comme vous dites.
О лють, о безсилля! о приниження!
O rage, ô impuissance ! ô abaissement !
Дехто, звісно, трохи знає, що та Тютчева була з тією Дюроше в Монако і що мама дала їй щиглика по носі. Але це такий дрібʼязок порівняно з тими жахіттями, які вона розпускала чотири роки — обачно, делікатно, з безмежним мистецтвом, секрет якого знає лише ця жінка.
On sait bien un peu que la Tutcheff était avec la Durocher à Monaco et que maman lui a donné une chiquenaude au nez. Mais c’est si peu en comparaison des horreurs débitées pendant quatre ans, avec précaution, ménagements et un art infini dont cette femme a le secret.
Красень-Денний здивувався з моєї усмішки й підійшов порадити мені не кататися в шовкових панчохах. Хіба він їх ніколи не бачив!
Belle-de-jour a été étonné de mon sourire et vint me recommander de ne pas patiner avec des bas de soie. Il n’en a donc jamais vus !
Щодо Одіффре.. Що ж, якщо я пробуду в Ніцці ще кілька днів, він знову стане Джирофлою.
Quant à Audiffret.. Eh bien si je reste encore quelques jours à Nice il redeviendra Girofla.
Бо він, бачите, гарний, і якби я не написала тих ти згниєш, та й, зрештою, не треба було сприймати його всерйоз, а так, як Ґалулу та інших. Це зберегло б приємні стосунки.
C’est qu’il est beau, voyez-vous, et puis si je n’avais pas écrit ces tu pourriras et puis aussi il ne fallait pas le prendre au sérieux, mais bien comme Galula et les autres. Ça aurait maintenu des relations agréables.
навскоси
Ніколи!
en travers Jamais !
Правду кажучи… але ж я була така молода. Емілю дʼОдіффре, дякую. Пʼєре Антонеллі, дякую. Ці двоє чоловіків, бачите, мене виховали. Обидва завдали мені болю, але Одіффре менше, ніж той другий. Він довго змушував себе чекати й так і не освідчився, звідси здивування, болісне, розчарування, лють. Антонеллі освідчився одразу, але оскільки він боягуз і жалюгідний бідолаха, що в усьому залежить від рідні, з цього вийшов тільки скандал. Скандал! О!!!
A vrai dire... mais j’étais si jeune. Emile d’Audiffret, merci. Pierre Antonelli, merci. Ces deux hommes voyez-vous ont fait mon éducation. Tous les deux m’ont fait souffrir, mais Audiffret moins que l’autre. Il s’est fait longtemps désirer et ne s’est point donné, d’où étonnement, douloureux, déception, rage. Antonelli s’est donné de suite mais comme c’est un lâche et un pauvre diable dépendant il n’en est résulté que scandale. Scandale ! Oh !!!
Бідолашний Одіффре… чому бідолашний. Вільний розпоряджатися собою і своїм статком, скрізь пещений і вшановуваний, добрий син, добрий брат, добрий товариш. Кажу це не для того, щоб повернутися до Джирофли, але цілком щиро заявляю, що пишний Еміль — чоловік… Звісно, його не порівняти з Кассаньяком! Але Кассаньяк — це ще не всі: якби, щоб бути чоловіком, треба було бути як Кассаньяк, то чоловіків було б зовсім мало, або ж не було б Кассаньяка.
Ce pauvre Audiffret... pourquoi pauvre. Libre de disposer de sa personne et de sa fortune, partout choyé et fêté, bon fils, bon frère, bon compagnon. Ce n’est pas pour revenir à Girofla, mais sans arrière pensée je déclare que le superbe Emile est un homme... Certes on ne peut le comparer à Cassagnac ! mais Cassagnac n’est pas tout le monde, si pour être homme il fallait être comme Cassagnac il y aurait bien peu d’hommes ou bien il n’y aurait pas de Cassagnac.
на полях
1. Антонеллі. 2. Одіффре. 3. Кассаньяк. 4. Альбер; 5. Мішель Ґотьє
dans la marge 1. Antonelli. 2. Audiffret. 3. Cassagnac. 4. Albert; 5. Michel Gautier
Тепер із погляду тваринного, чи, мʼякше кажучи, тобто якщо взяти дівчину й трьох чоловіків… Що ж, кажу це на хвалу серцю моєї поверхні: усі троє здатні закохати мене до нестями.
Maintenant au point de vue animal, ou pour dire plus doucement, c’est-à-dire à prendre une jeune fille et trois hommes... Eh bien je le dis à la louange du cœur de ma surface que tous les trois sont capables de me rendre parfaitement amoureuse.
Бачите, якою веселою й щасливою я була б, якби не всі ці суспільні міркування про образи, байдужість, скандал, або… зрештою, про все це разом. Якби я, одне слово, була як інші, якби не боялася ні образ, ні принижень, я була б найщасливішою істотою… лише подумайте: закохана відразу в трьох чоловіків… та це ж чарівно… у трьох чоловіків на поверхні, звісно.
Voyez comme je serais gaie et heureuse si je n’avais pas toutes ces considérations sociales d’insulte, d’indifférence, de scandale, ou... de tout cela enfin. Si j’étais comme les autres en un mot, si je ne craignais ni les affronts, ni les humiliations je serais la créature la plus heureuse... pensez donc amoureuse de trois hommes à la fois... mais c’est charmant... de trois hommes à la surface bien entendu.
Усе це не має нічого спільного з Коханням, якого я не знаю.
Tout ceci n’a rien à faire avec l’Amour que je ne connais pas.
навскоси
Не в трьох, а в чотирьох. Я забула Альбера Ґотьє, який, по-тваринному кажучи, найгарніший із чотирьох. Не в чотирьох, а в пʼятьох, я забула Мішеля Ґотьє, який має для жінок таку саму принаду, як кокотки для чоловіків, і який часом був би цікавий. А якби взятися навернути його на добру путь, це було б просто чарівно.
en travers Non pas de trois mais de quatre. J’oubliais Albert Gautier qui animalement parlant est le plus beau des quatre. Non pas de quatre mais de cinq, j’oubliais Michel Gauthier qui a le même cachet pour les femmes que les cocottes pour les hommes et qui de temps en temps serait intéressant. Et si on entreprenait de le moraliser ce serait vraiment adorable.
Примітки
«Skating-rink» (англ.) — роликова ковзанка. ↩