❦
# Четвер, 14 грудня 1876
Четвер, 14 грудня 1876
Jeudi 14 décembre 1876
Учорашній удар мене наполовину зламав. Я хочу втекти, а куди й від кого, втекти від самої себе хіба можна!
Le coup d’hier m’a à moitié brisée. Je veux m’enfuir et où et de qui m’enfuir de moi-même est-ce possible !
Як я могла бодай на мить засумніватися в запопадливості Говардів, Бутовських та інших — розносити й обсмоктувати всі ці образливі поголоски!
Comment ai-je pu un instant douter de l’empressement des Howard, des Boutowsky et d’autres encore, à répandre et à commenter tous ces bruits injurieux !
Праведний Боже! У Ніццу зʼїжджаються люди з усіх країн, і де б я не зʼявилася, знайдеться бодай одна добра душа, щоб розпатякати!
Juste Dieu ! Nice est fréquentée par des gens de tous pays, partout où je me montrerai il se trouvera au moins une bonne âme pour raconter !
Хочу писати, але думки так юрмляться в голові, що я тільки й можу, що сховати обличчя в долонях і ревіти, мов поранена хижачка.
Je veux écrire, mais les pensées se pressent tellement dans ma tête que je ne puis que me cacher le visage dans mes mains et rugir comme une bête fauve blessée.
Боже мій, почуй мене, я благаю Тебе, щоб Ти послав мені смерть, усією душею благаю!
Mon Dieu, écoutez-moi, je Vous supplie de me faire mourir, de toute mon âme, je vous supplie !
Валіцький приносить газету, в якій надруковано заповіт кардинала Антонеллі.
Walitsky apporte le journal qui a publié le testament du cardinal Antonelli.
[Чотирнадцять рядків закреслено]
[Quatorze lignes cancellées]
Я на ногах від девʼятої.
Je suis levée depuis neuf heures.
Бруссе на сніданку, тож я не сходжу вниз. Я не можу більше бачити цього чоловіка. Мені приносять їжу, та я викидаю все за вікно й, скрутившись у кріслі, сиджу там до пʼятої вечора, не взявши й ріски в рот.
Broussais est à déjeuner aussi je ne descends pas. Je ne peux plus voir cet homme. On m’apporte à manger mais je jette tout par la fenêtre et me blottissant dans un fauteuil y reste jusqu’à cinq heures du soir sans rien prendre.
Чарівний це стан — мій стан у цьому кріслі. Я не спала, але очі мала заплющені, приємне тепло розливалося по всьому тілу, і я відчувала все, що діялося довкола, не бачачи.
C’est un charmant état que le mien dans ce fauteuil. Je ne dormais pas, mais j’avais les yeux fermés, une douce chaleur par tout le corps et je sentais tout ce qui se faisait autour de moi sans voir.
У вітальні повно гостей — а саме пан і пані де Баллор, Жанна, їхня донька, Барнола, Біховець і Любімов, що приїхав поглянути, чи не кращої думки тепер Діна про його принади, ніж рік тому. Гадаю, він приїхав даремно. Та ось, змалюю вам трьома словами вдачу, непослідовність, брак такту й наївність мами. Пані Анічкова вбила собі в голову одружити Діну з Любімовим. Діна не хоче.
Comme il y a du monde au salon notamment M. et Mme de Ballore, Jeanne leur fille, Barnola, Bihovetz et Lubimoff qui vient voir si Dina n’a pas meilleure opinion de ses séductions qu’il y a un an. Je crois qu’il est venu pour rien. Mais, tenez, je vous peindrai de trois mots le caractère, l’inconséquence, le manque de savoir-vivre et l’innocence de maman. Mme Anitchkoff s’était mis en tête de marier Dina à Lubimoff. Dina n’en veut pas.
— Бідолашний хлопець, — каже мама, — з ним повелися нечемно.
- Ce pauvre garçon, fait maman, on a été impoli avec lui.
І пише пані Анічковій листа, в якому є така фраза: «Передавайте вітання панові Любімову й скажіть йому, що ми будемо в захваті, якщо він приїде до Ніцци». І присягаюся вам, що вона написала це без жодного прихованого наміру. Любімов тут. Діна не хоче.
Et elle écrit à Mme Anitckhoff une lettre dans laquelle se trouve cette phrase: « Saluez M. Lubimoff et dites-lui que nous serons enchantés de le voir venir à Nice ». Et je vous jure qu’elle l’a écrit sans aucune arrière-pensée. Lubimoff est ici. Dina n’en veut pas.
Коли де Баллори й Жанна пішли, я сказала Рікардо, що розлючена, і, оскільки маю його за друга, повторила йому слово в слово фразу Бруссе.
Quand les de Ballore et Jeanne, furent partis je dis à Ricardo que j’étais furieuse et, comme je le traite en ami je lui répète mot pour mot la phrase de Broussais.
— Хіба ж це не підло, добродію?
- N’est-ce pas ignoble, Monsieur ?
— Хіба ж не обурливо. Якби ж у цьому була бодай тінь правди. Але ж це ница брехня, ви це добре знаєте, я ж вам усе розповіла. А тепер мені здається, ніби кожен це повторює!
- N’est-ce pas révoltant. Si au moins il y avait là-dedans l’ombre de la vérité. Mais un infâme mensonge, vous le savez bien vous, je vous ai raconté tout cela. Et à présent il me semble que chacun le dit !
— Що таке, що таке? — запитав Біховець.
- Qu’y a-t-il, qu’y-a-t-il ? demanda Bihovetz.
Трохи поманіжившись для годиться, я розповідаю. Мама й тітка починають сміятися з моєї дитинності. А я, користаючись із цієї дитинності, далі обурююся.
Après un peu de façons pour la forme je raconte. Maman et ma tante se mettent à rire de mon enfantillage. Et profitant de cet enfantillage je m’indigne toujours.
— Подумайте лишень, я виходила й казала собі, що про мене кажуть: ось та, що відмовила тому. А тепер мені здається, ніби кожен на мене показує й каже: ось, дивіться, це та, якій той відмовив.
- Pensez-donc, je sortais et je me disais qu’on se dit: tenez voici celle qui a refusé l’autre. Et à présent il me semble que chacun me montre et dit: vous voyez, c’est elle que l’autre a refusée.
Усі сміються.
On rit.
Метод мій правильний — треба самій провокувати плітки.
Ma méthode est la bonne, il faut provoquer les cancans.
Біховець розповідає про вечір у графині Пшиздецької, по обіді приходять Пелікан і Бруссе. Говорять про Рим, про папу, про клерикалізм, про товариство Ніцци й Рима — і мені робиться зле.
Bihovetz raconte la soirée de la comtesse Pchizdetska, après dîner viennent Pelikan et Broussais. On parle de Rome, du pape, du cléricalisme, du monde de Nice et de Rome et je me trouve mal.
Гелена Горпінченко пише мені й просить навідати їх. Я побоююся капості й перепрошую, посилаючись на гарячку, яка в мене справді є.
Hélène Gorpintchenko m’écrit et me prie de venir les voir. Je crains une niche et m’excuse en alléguant une fièvre qui existe réellement.