❦
Середа, 13 грудня 1876
Mercredi 13 décembre 1876
Сьогодні вранці я отримала абонемент. Ніхто з нас більше про це й не згадував. Чого ж це мені його надсилають?
Ce matin j’ai reçu l’abonnement. Personne de nous n’en a plus reparlé. Pourquoi-donc on me l’envoie ?
Я дихаю вільніше й іду пройтися пішки з тіткою, Діною та Біховцем.
Je respire, et je vais me promener à pied avec ma tante, Dina et Bihovetz.
Інші танцюють у Середземноморському клубі, тимчасом як я терплю обід, який ви зараз побачите. Бруссе, через те що живе разом із глухим Пеліканом, кричить на все горло. Я мовчу й думаю, що мені вісімнадцять, а інші танцюють десь там.
Les autres dansent au Cercle de la Méditerranée pendant que je subis le dîner que vous allez voir. Broussais, à force de vivre avec Pélikan qui est sourd, crie à tue-tête. Je me tais et je pense que j’ai dix-huit ans et que les autres dansent là-bas.
Бруссе мене просто обожнює, і цей грубіян закидає мене похвалами у вигляді дружніх порад. Зайшла мова про консула.
Broussais m’a voué un culte et ce grossier personnage m’accable de louanges sous forme de conseils amicaux. On parla du consul.
— Він нікчема, — кажу я, — і, як хоче почути, я скажу йому це у вічі.
- C’est un misérable - dis-je, et, si il veut l’entendre, je le lui dirai à lui-même.
— Вона має рацію, — каже Бруссе, — а проте його треба пожаліти, що ж він має робити, у нього діти… та все ж його обовʼязком було б захищати всіх росіян, я йому це сказав і навіть назвав негідником, а він не наважився мені відповісти.
- Elle a raison, fait Broussais, pourtant il faut le plaindre, comment veut-elle qu’il fasse, il a des enfants... mais son devoir serait pourtant de protéger tous les Russes, je le lui ai dit et je l’ai même nommé canaille, et il ne m’a pas osé répondre.
Кинувши цю надзвичайно делікатну фразу, він знову заговорив про мене, про мою долю, про моє заміжжя.
Cette phrase suprêmement délicate lancée, il reparla de moi, de mon sort, de mon mariage.
— Я вже сказала вам, добродію, що не хочу виходити заміж. Поговорімо про жаб під мікроскопом, як уранці.
- Je vous ai déjà dit, Monsieur, que je ne veux pas me marier. Parlons des grenouilles au microscope comme ce matin.
— Е, ось вона, юна натура, юна пташка, гляньте-но! А мені казали, що вона була закохана в того… небожа не знаю вже кого, кардинала Антонеллі, і навіть була його нареченою, усе вже було влаштовано, та він виявився легковажним і поїхав.
- Eh, voilà la jeune nature, le jeune oiseau, voyez ! Et on m’a dit qu’elle était amoureuse de ce... neveu du je ne sais plus qui, du cardinal Antonelli et qu’elle était même sa fiancée, tout était arrangé, mais que lui avait été léger et partit.
Судіть самі, яке це справило враження.
Je vous laisse à juger l’effet.
— Це брехня, — кажу я спокійним голосом, але дуже бліда.
- C’est un mensonge - dis-je d’une voix calme, mais très pâle.
Мама, тітка й Діна не знали, як на мене дивитися й що я зроблю.
Maman, ma tante et Dina ne savaient comment me regarder ni ce que je ferais.
Від тієї миті я ніби вкрилася кригою; я просиділа до кінця обіду й пішла геть, холодна й мовчазна.
Dès cet instant je suis devenue comme glacée, je suis restée jusqu’à la fin du dîner et m’en vais, froide et silencieuse.
Зойкнути на весь голос, упасти на підлогу й виплакати всі сльози було б найвищим полегшенням, надто якби я потім ще влаштувала сцену у своїх.
Pousser un grand cri, tomber par terre et pleurer toutes mes larmes serait un suprême soulagement, surtout si j’allais faire une scène chez les miens après.
Та, як і вчора, я стрималася, очі мої сухі, я майже не нарікаю, але помешкання моє відлюдне, й ніхто мене не чує.
Mais, comme hier, je me suis contenue, mes yeux sont secs, c’est à peine si je me plains, mais mon appartement est isolé et personne ne m’entend.
Боже мій, навчи мене, що я маю робити?
Mon Dieu enseignez-moi ce que je dois faire ?
Я все припускала, казала собі, що про це говоритимуть, та між тим, щоб розповідати про щось, і тим, щоб побачити це наяву, — ціла прірва. Так довго уявляючи, що про мене кажуть, я звикла до цього й мовчки з цим погоджувалася, та почути це на власні вуха!
Je supposais tout, je me disais qu’on en parlerait, mais entre raconter une chose et la voir s’accomplir il y a un abîme. À force de m’imaginer ce qu’on disait, je m’y étais habituée et je l’admettais tacitement, mais se l’entendre dire !
Ти, Боже мій, що бачиш мою душу, Ти один розумієш усю глибину моєї рани й увесь жах мого приниження.
Vous, mon Dieu qui voyez dans mon âme, Vous seul comprenez toute la profondeur de ma blessure et toute l’horreur de mon humiliation.