# Середа, 7 грудня 1876

Середа, 7 грудня 1876

Ми віддали візит пані Суворовій і побували в пань де Баллор та Вейкерслот, які приходили до нас. Жанна нині зі своїм страхітливим чоловіком та свекрухою, княгинею де ла Тремуй.
Уперше я хрещена мати. Біховець — хрещений батько. Обʼєкт — донька росіянки, одруженої з негром. Дівчинка чорна; мати стане покоївкою в мами.
Мені довелося поцілуватися з Біховцем, такий звичай. Маму це дратує, і вона тільки те й робить, що вигукує й обурюється, сміючись. Ах! якби вона знала...
Пелікан і Бруссе; Бруссе — страшенний пустомеля, але типаж, грубий, часом непристойний, проте доволі цікавий типаж. Він приятель Пелікана, вони служили разом. Пелікан завдяки своєму високому становищу в Росії... не знаю, що я хотіла сказати, я втомилася.
Ах! цей процес, знову цей процес... якраз тоді, коли мені слід було б мати блискуче оточення.
Боже мій, прийми цю молитву й повір, що вона йде з глибини серця і після серйозних роздумів: зроби так, щоб я померла, або зроби так, щоб я жила, як хочу...
Життя таке, як я хочу, або смерть... Я прийму смерть без нарікань... тільки хай це зміниться, о, в імʼя Неба.
Ніхто не вгадає, чому я сьогодні ввечері в поганому настрої. Саме тому я вам і скажу. Я лютую, бо я надто гарно збудована. І я маю рацію. Смішно мати таке тіло самій для себе. Смішно мати таке тіло в таку епоху, як наша. Тож — так, я завішу всі свої дзеркала, мене надто дратує, що я постійно себе бачу.
Прочитайте статтю про Палату, вклеєну тут. див. с. 221 Я написала Ользі-Джирофле листа на лінованому папері.
Добра панно, бідний робітник без роботи, нещасний, який міг би бути батьком родини, звертається до вашого доброго серця, сподіваючись, що в памʼять про ті часи, коли він так яскраво блищав на Англійській набережній, ви змилуєтеся над ним.
Продавши свій одяг, я був змушений викроїти собі халат із прапора, що, як ви бачили, так переможно майорів на зубцях моєї найвищої башти. Він більше не майорить! Він зносився, прикриваючи мій нещасний кістяк!
Я позичив штани й куртку в мого старого консьєржа і збираюся служити капельдинером в Опері, щоб лишатися у вищому світі.
Якби ви могли, добра панно, надіслати мені кілька овечих шкур і пару чобіт, я молив би за вас Господа Бога.
В очікуванні швидкої й прихильної відповіді маю честь бути вашим відданим слугою.
Одіффре, Еміль.

Примітки

Тремуй — один з найдавніших шляхетних родів Франції, з безперервною історією від доби середньовіччя. ↩