❦
# П'ятниця, 2 грудня 1876
Пʼятниця, 2 грудня 1876
Vendredi 2 décembre 1876
Тітка сама принесла мені каву; я звеліла розпакувати кілька скринь і вперше від початку подорожі знову стала собою. У Росії мені бракувало сонця, у Парижі — суконь. Прошу звернути увагу на мій спосіб життя. Пакувати, розпаковувати, приміряти, купувати, подорожувати. І так завжди!
Ma tante m’apporta elle-même le café; je fis déballer quelques malles et je devins moi pour la première fois depuis mon voyage. En Russie le soleil me manquait, à Paris les robes. Je prie d’observer mon genre de vie. Emballer, déballer, essayer, acheter, voyager. Et c’est toujours ainsi !
Спустившись до саду, я застала Пелікана з його лікарем Бруссе, Іванова, дідусевого окуліста, генерала Вольфа й Біховця, а потім і Анічкових.
En descendant au jardin je trouvai Pelikan avec son docteur Broussais, Ivanoff l’oculiste de grand-papa, le général Wolf et Bihovetz et puis les Anitckoff.
Довелося показатися й потішити моїх матінок, які нетямляться від радості, бачачи, що я погладшала. Бачите, яке щастя! Але я покинула їх усіх, щоб побачити своїх жінок із рю де Франс. Оце вже зустріч! Мені повідомили про шлюби, смерті, народження. Я спитала, як торгівля? Кепсько, відповіли.
Il fallut me montrer et contenter mes mères qui ne se sentent pas d’aise de me voir engraissée. Voyez-vous ce bonheur. Mais je les abandonnai tous pour voir mes femmes de la rue de France. Voilà un accueil ! On m’annonça les mariages, les morts, les naissances. Je demandai comment va le commerce ? Mal, répondit-on.
— Ет! та їй-богу, — вигукнула я, — усе йде кепсько відтоді, як Франція стала республікою!
- Hé ! pardi, m’écriai-je, tout va mal depuis que la France est en République !
І ось мене понесло. Коли дізналися, що я бачила Палату, всі відступили з великою повагою, а потім зʼюрмилися довкола мене. І тоді, узявшись у боки, я виголосила їм промову упереміш із лайкою та ніццькими вигуками, показуючи їм республіканців із руками в народному золоті: Як ось мої руки в цьому рисі! — і я занурила свою лапу в мішок із рисом.
Et me voilà partie. Quand on apprit que j’avais vu la Chambre, on se recula avec un grand respect puis on s’empressa autour de moi. Et alors le poing sur la hanche je leur fis un discours entremêlé de jurons, d’exclamations niçoises, leur montrant les républicains avec leurs mains dans l’or du peuple : Comme mes mains dans ce riz ! et je plongeai ma patte dans un sac de riz.
— Ет! та їй-богу, для чого ж існують багаті? Щоб допомагати бідним! Я нічого не тямлю в торгівлі, ви — у малярстві. Не всі можуть правити. Столяр Сера робить свою справу, але не здатен написати закон, так само як Імператор не зміг би змайструвати ані найменшої табакерки. А торгівля йде кепсько, і чужоземці більше не приїздять. Хай йому грець, ніхто ж не хоче ризикувати головою й статком!
— Hé ! pardi, pourquoi sont faits les riches ? Pour aider les pauvres ! Moi, je n’entends rien au commerce, vous à la peinture. Tout le monde ne peut pas gouverner. Le menuisier Cera fait son affaire mais il n’est pas capable d’écrire une loi, de même que l’Empereur ne pourrait confectionner la moindre tabatière. Et le commerce va mal, et les étrangers ne viennent plus. Que diable, on ne veut pas risquer sa tête et sa fortune !
Це лише невеличкий зразок. Звісно, немає жодної заслуги в тому, щоб навертати жінок, які нічого не знають і яким на все начхати, пояснюючи їм заплутані речі найпростішими прикладами, але моє дурне марнославство полоскотала похвала, коли я почула, як вони шепочуть по-ніццькому: Це правда, та воно ж і справді правда! якби це був чоловік, із нього зробили б короля.
C’est un petit échantillon seulement. Certes il n’y a aucun mérite à convertir des femmes qui ne savent rien et se fichent de tout, en leur expliquant les choses embrouillées par des exemples tout simples, mais ma sotte vanité fut chatouillée quand je les entendis murmurer en niçois : C’est vrai, mais c’est que c’est vrai ! si c’était un homme on en ferait un roi.
Але куди більше тішить мене те, що я довела цих жінок до сліз, розповідаючи їм про нещастя імператриці Євгенії1 і надто про одну її фразу біля вмирущого солдата в лікарні, під час епідемії. У мене й самої стояли сльози в очах.
Mais ce qui me flatte bien plus c’est d’avoir fait venir les larmes aux yeux de ces femmes en leur racontant les malheurs de l’impératrice Eugénie et surtout certaine phrase d’elle auprès d’un soldat mourant à l’hôpital, pendant une épidémie. J’avais moi-même les larmes aux yeux.
Найдужче їх розчулило, коли я, щоб пояснити становище Наполеона, показала їм їхні власні крамниці, захоплені злочинцями, які розташувалися б там замість них, на їхньому місці. Граючи ці сцени, я пробую свої сили... навіщо? Якби ж я принаймні була чоловіком...
Ce qui les attendrit surtout ce fut lorsque je leur montrai leurs boutiques envahies par des malfaiteurs qui s’y installeraient en leur lieu et place, pour expliquer la position de Napoléon. Je m’essaye en jouant ces scènes... pourquoi ? Si au moins j’étais homme...
Після такої довгої відсутності небо Ніцци підносить мене, і я почуваюся так, наче злітаю, дихаючи цим чистим повітрям, дивлячись на це прозоре небо.
Après une si longue absence le ciel de Nice me transporte et je me sens bondir en respirant cet air pur, en regardant ce ciel transparent.
Море, заледве посріблене захованим сонцем, без хмар, ніжно-теплого сірого тону, осяйна зелень...
La mer à peine argentée par un soleil caché sans nuages d’un gris doux et chaud, la verdure éclatante...
Як це гарно і як добре було б жити в цьому раю.
Que c’est beau et qu’il ferait bon de vivre dans ce paradis.
Я пішла гуляти Англійською набережною, не зважаючи ні на непокриту голову, ні на чималу кількість перехожих, потім повернулася надіти капелюшок і, взявши з собою тітку й Біховця, дійшла до мосту Міді й повернулася в незрівнянному смутку.
Je me mis à marcher sur la Promenade sans me soucier de ma tête découverte et d’assez nombreux passants, puis je rentrai mettre un chapeau et prenant ma tante et Bihovetz j’allai jusqu’au pont du Midi et revins d’une tristesse incomparable .
На мені була біла сукня з нашивкою на грудях, вишитою сфінксом старовинних барв по золоту. Такі самі нашивки на кишенях і такий самий галун, завʼязаний навколо талії. Капелюшок а-ля Рембрандт із довгим пером (не такий, як англійські капелюшки чи ті, що їх бачиш повсюди, — бридкі карикатури). І обличчя, можливо, таке саме свіже й гарненьке, як моє.
J’avais une robe blanche avec une plaque sur la poitrine brodée d’un sphinx de couleurs anciennes sur or. Des plaques semblables aux poches et un galon pareil noué autour de la taille. Un chapeau Rembrandt à longue plume (pas comme les chapeaux anglais ni ceux qu’on voit toujours, affreuses caricatures). Et une figure aussi fraîche et aussi jolie que la mienne peut-être.
Принаймні мені потайки заздритимуть усі ці дами у вульгарних і крикливих убраннях і всі ці дівчата в крикливих і бридко-простих сукнях, які заразом аж надто вдають із себе пань.
Au moins on m’enviera en secret, toutes ces dames aux toilettes vulgaires et voyantes et toutes ces filles aux robes voyantes et laidement simples tout en étant trop dame.
Фе! який жах.
Fi ! les horreurs.
Я тривіальна.
Je suis triviale.
А таки справді родина має свій чар. Грали в карти, сміялися, пили чай. І мене пройняло блаженство серед своїх, в оточенні любих собак.
Eh bien vraiment la famille a son charme. Un a joué aux cartes, on a ri, on a pris du thé. Et je me suis sentie pénétrée d’aise au sein des miens, entourée de mes chers chiens.
Віктор зі своєю великою чорною головою, Пінчо, білий як сніг, Багатель, Пратер... усі вони дивилися мені в очі, і цієї миті... я побачила старих, які грали в розігрували свої партії, цих собак, цю їдальню... О! це гнітить мене, душить, мені хочеться втекти, здається, що мене сковують, як у кошмарі, я не можу!!!! Я не створена для такого життя, я не можу!
Victor avec sa grosse tête noire, Pincio blanc comme la neige, Bagatelle, Prater... tout cela me regardait dans les yeux et en ce moment... je vis les vieillards jouant aux faisant leurs parties, ces chiens, cette salle à manger... Oh ! cela m’oppresse, m’étouffe, je voudrais m’enfuir, il me semble qu’on m’enchaîne comme dans un cauchemar, je ne puis pas !!!! Je ne suis pas faite pour cette vie, je ne puis pas !
На мить я відчула певне марнославство, розмовляючи про серйозні речі зі старими... але зрештою це нікому не відомі старі, що мені до них?
Un instant j’ai éprouvé quelque vanité à parler de choses sérieuses avec les vieillards... mais après tout ce sont des vieillards obscurs, que me font-ils ?
Я так боюся лишитися в Ніцці, що божеволію. Мені здається, що ця зима знову пропаде і я нічого не зроблю!
J’ai une telle peur de rester à Nice que j’en deviens folle. Il me semble que cet hiver sera de nouveau perdu et je ne ferai rien !
У мене відбирають змогу працювати! Ґвалт, ганьба!!!!!!!
On m’ôte les moyens de travailler ! Au meurtre, à l’infamie !!!!!!!
Біховець надіслав мені великий кошик квітів, а ввечері мама полила його, щоб зберегти квіти... Ну ось, ці дрібнички виводять мене з себе.
Bihovetz m’a envoyé une grande corbeille de fleurs et le soir maman l’arrosa pour conserver les fleurs... Eh bien ces petits riens me mettent hors de moi.
Ця міщанська манірність доводить мене до розпачу!
Cette affectation de bourgeoisie me désespère !
Ах! Боже милосердний. Ах! Богом небесним запевняю вас, що я не жартую!
Ah ! Miséricorde divine. Ah ! par le Dieu du ciel je vous assure que je ne plaisante pas !
Я поверталася з павільйону у чарівному місячному сяйві, що освітлювало мої троянди й магнолії...
Je suis rentrée du pavillon par un clair de lune enchanteur éclairant mes roses et mes magnolias...
Цей бідолашний сад, який ніколи не дарував мені нічого, крім сумних думок і нестерпних прикрощів.
Ce pauvre jardin qui ne m’a jamais donné que des pensées tristes et des dépits atroces.
Я піднялася до себе з вологими очима, сумна, дуже сумна.
Je suis remontée chez moi les yeux humides et triste bien triste.
Примітки
Імператриця Євгенія (1826—1920) — дружина Наполеона III, вигнана після падіння Другої імперії 1870 року; до 1876 року жила в Англії. ↩