❦
Неділя, 5 листопада 1876 (24 жовтня)
Зала всіяна ганчірʼям — нарешті пакуємося. Попри своє переконання, я уникаю батька: напружені стосунки мені не до вподоби, і я не бачу причини його люті.Dimanche 5 novembre 1876 (24 octobre)
— Я втратила до вас будь-яку повагу, ви вчинили маленьку низість, а на додачу опиралися всім моїм проханням; ви про це пошкодуєте, бо я можу розсердитися насправжки.
- J’ai perdu tout estime pour vous, vous avez fait une petite bassesse, et pour comble vous avez résisté à toutes mes prières, vous le regretterez car je pourrai me mettre en colère pour de bon.
Це були мої останні слова вчора. Зранку я вже про це не думала, але Паша, гадаю, думав, тож він здавався занепалим духом, а я тріумфувала, невідомо чому.
Ce furent mes dernières paroles hier. Ce matin je n’y pensais plus mais je crois que Pacha y pensait lui, si bien qu’il semblait découragé et que je triomphais, on ne sait pourquoi.
Нарешті він підійшов до мене й сказав, що порушить слово честі, бо більше не може. Власне, нічого особливого: він бачив, як Мішель склеював клапті листа, який я порвала, от і все.
Enfin il s’approcha de moi et me dit qu’il allait violer sa parole d’honneur mais qu’il n’en pouvait plus. Au fait ce n’était rien, il avait vu Michel coller ensemble les morceaux d’une lettre déchirée par moi, voilà tout.
— Що ж, дякую, а тепер я скажу вам про вашу власну підлість.
- Eh bien merci, je vais vous dire à présent votre vilenie à vous.
— Кажіть, але яку підлість?
- Dites, mais quelle vilenie ?
— О! майже нічого, на вашу думку, і так навіть краще, але ось що. Я розумію, коли ходять заради себе, але заради інших! фе. Коли мені це сказали, я відповіла: це неправда. Бо, справді, вам доручили ниці обовʼязки, а роль вартового здається мені доволі принизливою для хлопця вашого віку, і потім... зрештою, це не злочин, але негарно. І не думайте, що я несправедлива або що я кажу це тому, що...!!
- Oh ! presque rien selon vous, et j’aime mieux, mais enfin voici. Je comprends qu’on aille pour son propre compte mais pour les autres ! fi. Quand on me l’a dit j’ai répondu : ce n’est pas vrai. Car vraiment on vous avait confié là une basse fonction et la position de gardien me paraît assez dégradante pour un garçon de votre âge et puis... enfin sans être un crime c’est laid. Et ne pensez pas que je sois injuste ou que je le dise parce que... !!
Він чудово мене зрозумів: я натякала на одну пригоду — поки мене не було, Дюроше злякалася нічного волоцюги, і Паша на доручення Башкирцева пішов разом з управителем-поляком ночувати в неї. Це кинуло на зеленого чоловіка ніби тінь, і я не могла йому цього не сказати, а от це було прикро, і чесний хлопець дивно змалів.
Il m’a parfaitement comprise, je faisais allusion à une aventure, pendant mon départ la Durocher prit peur d’un rôdeur nocturne et Pacha alla avec l’intendant polonais coucher chez elle par commission de Bashkirtseff. Cela jeta comme une ombre sur l’homme vert et je ne pus ne pas le lui dire, cela par contre faisait de la peine et l’honnête garçon était singulièrement amoindri.
Але, анітрохи не збентежений моєю промовою, він, здавалося, заспокоївся і сказав, що це неправда.
Mais loin d’être confondu par mon discours il sembla tranquillisé et me dit que ce n’était pas vrai.
— Було не так, як ви кажете... Якщо я туди й ходив... то з дядьком; це погано, але я не можу йти наперекір, бо зіпсую всі стосунки... не можу йти наперекір, коли мене тут завжди любили... а те, що ви кажете...
- Ça n’a pas été comme vous dites... Si j’y suis allé... ce fut avec mon oncle, c’est mal mais je ne puis pas aller en travers sous peine de briser toutes les relations... je ne puis pas aller en travers ayant toujours été aimé ici... tandis que ce que vous dites...
— Так, так, це правда, і як же це було героїчно, який же ви мали пишний вигляд! Пішки через ліс у товаристві цього бридкого поляка, з підкоченими штанами, заклопотаний... фе! фе! фе!
- Si, si, c’est vrai, et que c’était héroïque, comme vous, vous sembliez superbe ! A pieds traversant la forêt en compagnie de ce vilain Polonais, les pantalons retroussés, l’air affairé... fi ! fi ! fi !
— Ви не вірите, що було не так!
- Vous ne croyez pas que ça n’a pas été comme ça !
— Ні!
- Non !
— Присягаюся вам!
- Je vous le jure !
— Ні.
- Non.
— Ну, то присягаюся вам... щоб я ніколи більше не побачив своєї матері, якщо брешу! Присягаюся матірʼю!
- Eh bien je vous le jure... que je ne revoie jamais ma mère si je mens ! Je jure par ma mère !
— Досить.
- Assez.
Я охочіше провела б вечір із зеленим чоловіком, але дала йому книжку, відпустила його і пішла до батька. Щоб бути красномовним, треба, як кажуть англійці, «бути щирим і серйозним1».
J’aurais mieux aimé passer la soirée avec l’homme vert, mais je lui donnai un livre et congé et vins chez mon père. Pour être éloquent, il faut comme disent les Anglais “be in earnest”.
Я розсипалася в промовах, можливо, марних, але принаймні ми пояснилися, і, гадаю, усе налагодилося. До того ж він сказав мені, що краще було б мені приїхати в червні: «тобі могли б показати товариство, щось улаштувати, приймати гостей і т. д. і т. д.».
Je me confondis en discours peut-être inutiles, mais on s’expliqua au moins et je crois que tout est rétabli. En outre il me dit que j’aurais mieux fait de venir en juin, “on aurait pu te montrer la société, arranger quelque chose, recevoir etc. etc”.
Але щойно він про це заговорив, я перестала слухати, і це вийшло дуже добре.
Mais du moment qu’il en parla je n’écoutai pas, ce qui fit très bien.
Ми пояснилися, і домовилися, що більше не сваритимемося
Nous nous sommes expliqués et il fut convenu qu’on ne se querellerait plus
Усе минеться, батьку: Геданови, шампанське, усе інше, — але стосунками доньки й батька нехтувати не можна, і згодом ти пошкодуєш. Ти як ті діти, які, хоч що їм кажи, ніколи не зрозуміють, що треба вчитися, аж поки не прийде час зрозуміти; тепер ти нехтуєш, потім плакатимеш! Напружені стосунки не доводять до добра, я їх більше не хочу. Будьмо щирими, будьмо простими, будьмо добрими. Наші образи, наше взаємне невдоволення, наші сварки — речі природні й неминучі на початку нашої дружби та за нинішніх обставин. Ми все одне одному сказали, все пояснили, а тепер досить.
- Tout passera, mon père, les Gedanoff, le champagne, les autres choses, mais les relations de la fille et du père ne sont pas à négliger et tu regretteras plus tard. Tu es comme ces enfants qui, quoiqu’on leur dise, ne comprendront jamais qu’ils doivent étudier, que lorsque le temps viendra de comprendre; à présent tu négliges, après tu pleureras ! Les relations tendues ne mènent à rien de bien, je n’en veux plus. Soyons sincères, soyons simples, soyons bons. Nos aigreurs, nos mécontentements mutuels, nos querelles, sont des choses naturelles et nécessaires dans le commencement de notre amitié, et à cause des circonstances existantes. Nous nous sommes tout dit, tout expliqué, assez maintenant.
— То домовилися? Усе скінчено?
Est-ce dit ? Est-ce fini ?
— Так, домовилися.
- Oui, c’est dit.
— Ну... от і добре.
- Eh bien... c’est bien.
Мені важко грати комедію, але я брешу не зі злоби, я дбаю про своє щастя так само, як і про його... я не приписую собі жодної заслуги, лише констатую факт.
Il me coûte de jouer la comédie, mais je ne mens pas par méchanceté, je travaille pour mon bonheur aussi bien que pour le sien... je ne m’en attribue aucun mérite, mais je constate le fait.
Я повернулася до себе на диво полегшена, і якби не жахливий спогад про... цю образу... тим жахливішу, що це я, так би мовити, сама її накликала... цю римську образу.
Je suis rentrée chez moi singulièrement soulagée et si ce n’était le souvenir horrible de... cette insulte... d’autant plus horrible que c’est moi qui l’ai pour ainsi dire amenée... cette insulte de Rome.
О! я вже досить за це покарана — якби знали, як часто я про це думаю і яких страждань вона мені завдає.
Oh ! j’en suis assez punie, si on savait combien j’y pense et ce qu’elle me fait souffrir.
Примітки
В оригіналі англійською: «be in earnest» (букв. «бути всерйоз, від щирого серця»). ↩