❦
Субота, 4 листопада 1876 (23 жовтня)
Я мала передбачити, що батько хапатиметься за кожну нагоду, велику й малу, щоб помститися своїй дружині. Я смутно казала собі це, але повірила в Божу доброту.Samedi 4 novembre 1876 (23 octobre)
Мама не винна, з такою людиною жити неможливо. Він раптом показав себе. Тепер я можу судити.
Maman n’est pas fautive, on ne peut pas vivre avec un pareil homme. Il s’est tout à coup révélé. Je puis juger à présent.
А я сподівалася знайти батьківське серце, опору, захисника!! А знаходжу отруйного хробака, повного злоби на дружину, перед якою сам винен з голови до ніг. Ви бачили це в передмові, і цей боягуз відіграється на мені за свою дружину. Як це гарно, як це велично, як це чудово!
Et je m’attendais à trouver un cœur de père, un appui, un protecteur !! Et je trouve un ver de terre venimeux, plein de rancune envers sa femme envers laquelle il est coupable de la tête aux pieds. Vous l’avez vu dans la préface, et le lâche se venge de sa femme sur moi. Que c’est beau, que c’est grand, que c’est admirable !
Ранок я провела між своїми та Доменікою; коли вона пішла, ми спробували порозумітися з Полем, але він мавпує батька, та ще й шкереберть. Він нічого не хоче робити. Що станеться з цим нещасним створінням? Батько покинув його, як свого слугу чи підкидька; Етьєн пропонує йому свідоцтво, з яким він міг би вступити на службу, а цей нещасний відмовляється!
J’ai passé la matinée entre les miens et Domenica, quand celle-ci fut partie, on tâcha de s’expliquer avec Paul, mais il singe son père et tout de travers. Il ne veut rien faire. Que deviendra cette malheureuse créature ? Son père l’a abandonné comme son domestique, ou un enfant trouvé, Etienne lui offre un certificat à l’aide duquel il pourrait servir et ce malheureux refuse !
Нарешті Геданов і Мішель, Мішель і Геданов.
Enfin Gedanoff et Michel, Michel et Gedanoff.
У нотаря я підписала доручення на Виноградова, щоб він продовжував... а там побачимо.
Je signai chez le notaire une procuration à Vinogradoff, pour continuer... on verra après.
Олександр повертається з міста й каже: Я знайшов розгадку.
Alexandre revient de la ville en disant : J’ai trouvé le mot de l’énigme.
Виявляється, він теж у нотаря зустрів невістку й небогу пані Милорадович; ці дами заговорили з ним про мене й сказали, що так хотіли б зі мною познайомитися, вони, які завжди були в добрих стосунках із мамою...
Il paraît qu’il a rencontré chez un notaire aussi la belle-sœur et la nièce de Mme Miloradovitch, ces dames lui parlèrent de moi et dirent qu’elles auraient tant voulu me connaître, elles qui ont toujours été bien avec maman...
— Її найзаповітнішим бажанням було побачити давніх друзів своєї матері, — сказав Олександр.
- Son désir le plus cher était de voir les anciens amis de sa mère - dit Alexandre.
— Як ви можете таке казати, пане, коли вона побувала в усіх, окрім моєї тітки.
- Comment le dites-vous monsieur, quand elle a été chez tout le monde excepté chez ma tante.
І так далі; Олександр довго мені про це розповідав, утім, мені не потрібні його слова, щоб повторити те, що я вже казала. Треба почитати мамині листи про це — ніби вона тут
Et ainsi de suite, Alexandre m’en parla longuement, d’ailleurs je n’ai pas besoin de ses paroles pour redire ce que j’ai déjà dit. Il faut lire les lettres de maman à ce sujet, on dirait qu’elle est ici
Як пояснити поведінку мого батька? Чи з дурості, чи зі злоби вигадав він цю історію з Милорадовичем.
Comment expliquer la conduite de mon père ? Est-ce par bêtise, est-ce par méchanceté qu’il a crée cette histoire avec Miloradovitch.
Дві години в екіпажі минули для мене, як двадцять хвилин.
Je passai deux heures en voiture comme vingt minutes.
Від ранку падає сніг, земля біла, а дерева вкриті інеєм, і надвечір це дає чудово невиразні відтінки. Хочеться зануритися в цей сіруватий лісовий туман, він здається... іншим світом.
Il neige depuis le matin, la terre est blanche et les arbres tout couverts de givre, ce qui produit des teintes délicieusement vagues vers le soir. On voudrait s’enfoncer dans ce brouillard grisâtre de la forêt, cela semble... un autre monde.
Але мʼяке погойдування екіпажа, чудовий запах першого снігу, невиразність, вечір — усі ці заспокійливі сили анітрохи не вгамували моїх спалахів обурення від спогаду про вчинок Антонеллі — спогаду, що переслідує мене, наче хижий звір, і не дає мені ані хвилини спокою.
Mais le doux balancement de la voiture, le parfum délicieux de la première neige, le vague, le soir, toutes ces puissances calmantes ne diminuèrent en rien mes soubresauts d’indignation au souvenir de l’action d’Antonelli, souvenir qui me traque comme une bête fauve et qui ne me donne pas un instant de tranquillité.
Я зустрілася з батьком дуже ніжно, але ледве ми опинилися у вітальні, як він почав пускати свої шпильки і нарешті, бачачи, що я мовчу, вигукнув:
Je retrouvai mon père très tendrement, mais à peine fûmes-nous au salon qu’il commença à lancer ses épingles et enfin voyant que je me taisais il s’écria:
— Твоя мати каже, що я доживатиму віку в неї, у маєтку! Та ще й у якому маєтку — купленому Романовим!
- Ta mère me dit que je finirai mes jours chez elle, à la campagne! Et quelle campagne, achetée par Romanoff !
Нарешті! Він наважився мене образити! Відповісти означало б поїхати тієї ж хвилини. Ще одна жертва, подумала я, і принаймні я зроблю все, що від мене залежить, — мені не буде в чому себе звинуватити. Я лишилася сидіти й не сказала ні слова, тільки я довго памʼятатиму цю хвилину: уся моя кров зупинилася, і серце на мить перестало битися, а потім затріпотіло, як пташка в агонії.
Enfin ! Il a osé m’insulter ! Répondre, c’eut été partir à l’instant même. Encore ce sacrifice, pensai-je, et au moins j’aurai tout fait, je ne m’accuserai pas. Je demeurai assise et je ne dis pas un mot seulement je me souviendrai longtemps de cette minute, tout mon sang s’est arrêté, et mon cœur cessa de battre un instant pour palpiter ensuite comme un oiseau dans l’agonie.
Я сіла до столу, так само мовчки й з рішучим виглядом.
Je me mis à table, toujours muette et d’un air délibéré.
Батько зрозумів свою помилку й почав усе ганити, показово сварити слуг, щоб потім виправдатися роздратуванням. Раптом він сів на край мого крісла й обійняв мене. Я одразу вивільнилася.
Mon père comprit son erreur et se mit à tout trouver mauvais, à gronder les domestiques avec affectation pour avoir ensuite pour excuse un état d’irritation. Tout à coup il s’assit sur le bord de mon fauteuil et m’entoura de ses bras. Je me dégageai aussitôt.
— О! ні, — сказала я твердим голосом, у якому цього разу не було жодної плаксивої нотки.
- Oh ! non, dis-je d’une voix ferme et qui n’avait cette fois aucun accent pleurard.
— Що таке!
- Comment !
— Ні, ні, пане.
- Non, non Monsieur.
— Ах! ось як, — і він кинувся за мною, намагаючись мене впіймати й силувано сміючись.
- Ah ! c’est ainsi - et il courut à ma poursuite, cherchant à me saisir et riant d’un air forcé.
— Хай так, — сказала я холодно, — силою — так, а інакше — ні.
- Soit, dis-je froidement, de force oui, autrement non.
Я знову сіла, і він повернувся до мене.
Je me rassis et il revint près de moi.
— Ні, я не хочу сидіти біля тебе.
- Non, je ne veux pas m’asseoir près de toi.
— Сядеш, сядеш.
- Mais si, mais si.
І він силкувався обернути все на жарт; я встала, він ухопив мене за сукню, я вирвала її й кинулася в інший кінець кімнати.
Et il tâchait de tourner à la plaisanterie, je me levai, il m’attrapa la robe, je l’arrachai et me jetai à l’extrémité de la chambre.
— Але чому ти не хочеш?
- Mais pourquoi, ne veux-tu pas ?
— Бо я не маю бажання сидіти поруч із тобою.
- Parce que je n’ai pas le désir de m’asseoir à côté de toi.
— Та це ж я мав би сердитися!
- Mais c’est moi qui devrais me fâcher !
— Тож я й не серджуся.
- Aussi, je ne me fâche point.
— Ви хочете сердитися? Хай так.
- Vous voulez vous fâcher ? soit.
Я нічого не відповіла, і невдовзі він пішов, а я, як того вечора, лишилася з Пашею. Я жартома пообіцяла йому одне викриття щодо нього самого.
Je ne répondis rien et peu après il se retira et je restai comme l’autre soir avec Pacha. Je lui avais annoncé sous forme de taquinerie une révélation à son sujet.
— Ви вчинили, — сказала я йому, — маленьку підлість. Але, гадаю, це було радше з незнання певних правил шляхетної поведінки, ніж із підлості.
- Vous avez fait là, lui ai-je dit, une petite vilenie. Mais je crois que c’était plus par ignorance de certaines règles de conduite honorable que par vilenie.
Він попросив сказати, яку саме; я нічого не сказала, а лише розповіла, що на власні очі бачила, як батько розпечатував листа від своєї сестри.
Il me pria de dire quoi, je ne dis rien et racontai seulement que j’avais vu de mes yeux mon père décachetant une lettre de sa sœur.
— Ну, а я знаю... — він сказав досить, щоб страшенно роздражнити мою цікавість, і я попросила його сказати, що саме.
- Eh bien moi je sais... il en dit assez pour piquer horriblement ma curiosité et je le priai de dire quoi.
Усі чари, які жінка може пустити в хід, коли просить, було пущено в хід; зелений чоловік мало не зомлів і нічого мені не сказав, що мене анітрохи не засмучує, бо він робить це не з пустощів і не задля пози, а справді, як він каже, тому що дав слово честі нікому не розповідати.
Tout ce qu’une femme peut déployer de séductions dans la prière, fut déployé, l’homme vert s’évanouit presque et ne me dit rien, ce qui ne m’attriste aucunement parce que l’homme ne le fait ni par taquinerie ni pour poser mais bien comme il le dit, parce qu’il a donné sa parole d’honneur de ne pas raconter.
Даремно пішли в хід біла сукня, білі руки, білі долоні, помережані синіми жилками, розпущене волосся й лагідний голос.
J’en suis pour mes frais de robe blanche, de bras blancs, de mains blanches sillonnées de petites veines bleues, de cheveux flottants et de voix douce.
Я набирала такого нещасного вигляду, таких пригноблених поз, що мені майже шкода. Навіщо катувати цього славного хлопця? Він мене кохає, а я цим зловживаю, я тиранізую його під виглядом тиранізованої.
Je prenais des airs si malheureux, des poses si opprimées, que je le regrette presque. Pourquoi mettre à la torture ce brave garçon ? Il m’aime et j’en abuse, je le tyrannise sous forme de tyrannisée.
Але він таки сильна людина.
Mais c’est un homme fort tout de même.
— Ви надто погано думали б про мене, якби я поступився.
- Vous auriez trop mauvaise opinion de moi si je cédais.
І я нічого не відповідала на цей неспростовний аргумент, тільки клала йому руки на плечі й шепотіла: Прошу вас.
Et je ne répondais rien à cet argument irrésistible seulement je lui mettais les mains sur les épaules et je murmurais : Je vous en prie.
Якщо я отак про себе розповідаю, не треба робити висновку, що я грала роль, — просто я говорю про це так, наче йдеться не про мене, а про когось іншого.
Si je me raconte ainsi, il ne faut pas conclure que j’aie été actrice, mais simplement que j’en parle comme si c’eut été une autre que moi.
Ось вам доказ того, що або я не кохала Антонеллі, або кохаю цього; але оскільки це абсурд, я роблю висновок, що не кохала того.
Voilà quelque chose qui prouve ou que je n’aimais pas Antonelli ou que j’aime celui-là, mais comme c’est une absurdité, j’en conclus que je n’aimais pas l’autre.
Скажу вам навпростець: якби зелений чоловік захотів, він міг би поцілувати мені руку і навіть обличчя.
Je vous dirai tout crûment que si l’homme vert avait voulu il aurait pu me baiser la main et même la figure.
навскоси
Ні, ніколи. Тоді як від поцілунків Антонеллі я досі здригаюся.
en travers Non, jamais. Tandis que les baisers d’Antonelli me font encore tressaillir.
Але він — перлина серед чесних людей; утім, йому навіть уві сні не може спасти на думку, що з ідеальною Мусею, гордовитою, примхливою, шаленою, можна поводитися, як з іншими жінками.
Mais il est la perle des honnêtes gens, d’ailleurs il ne peut lui venir même en rêve l’idée que l’idéale Mousse, la hautaine, la capricieuse, la folle, peut être traitée comme les autres femmes.
Він задихався й тримався на відстані, наче боявся торкнутися навіть мого одягу, та ще й ненароком. І, бачачи цю (це дуже гарно, але в нього це минеться) стриманість, чи радше цю пошану, я тримала його за ґудзик сюртука або за комір (це мій улюблений спосіб) і наполягала.
Il suffoquait et se tenait à distance comme s’il eût craint de toucher même mes habits et même par hasard. Et voyant cette (c’est bien beau mais ça lui passera) réserve ou plutôt ce respect, je le tenais par le bouton de sa redingote ou bien par le collet (c’est ma façon favorite) et insistais.
Я його запалюю, а він лишає мене холодною.
Je l’enflamme et il me laisse froide.
Я говорила про людську злобу.
Je parlais de la méchanceté des hommes.
— А сьогодні, — сказала я, — знайшлася добра душа, яка сказала про мене щось добре.
- Et aujourd’hui, dis-je, il s’est trouvé une bonne âme qui a dit du bien de moi.
— А хто вам це переказав?
- Et qui vous l’a répété ?
— Інша добра душа.
- Une autre bonne âme.
— Отже, їх дві.
- Ça fait deux.
— Так, але про мене кажуть стільки лихого, що це важить.
- Oui, mais on dit tant de mal de moi que cela compte.
— Таких добрих душ багато.
- Il y a beaucoup de pareilles bonnes âmes.
— Далебі, я так не вважаю.
- Vraiment, je ne trouve pas.
— Та всі вас хвалять.
- Mais tout le monde vous loue.
— Ет!
- Bah !
— Звісно, всі, хто вас бачив, говорять про вас добре.
- Sans doute, tous ceux qui vous ont vue disent du bien de vous.
Якби ви могли уявити собі прямоту Паші та його справедливість, ви зрозуміли б, як мене втішила ця фраза.
Si vous pouviez vous faire une idée de la droiture de Pacha et de sa justice vous comprendriez tout le plaisir que m’a fait cette phrase.
Олександр запевняє, що Лизавета Іванівна, ображена моєю нечемністю, заборонила Грицеві приходити. Можливо, це правда. Я зробила ці кляті візити через десять днів після відʼїзду Гриця, а коли він повернувся з Відня, то прийшов до нас лише днями, з графом Милорадовичем.
Alexandre prétend que Lisaveta Ivanowna offensée de mon impolitesse a défendu à Gritz de venir. C’est peut-être vrai. J’ai fait ces fichues-visites dix jours après le départ de Gritz et lorsqu’il revint de Vienne il ne vint plus chez nous que l’autre jour avec le comte Miloradovitch.