Понеділок, 6 листопада 1876 (25 жовтня)

викреслено[Два рядки закреслено]
Мені наснилися два кардинали Антонеллі: один увесь у червоному, а другий увесь у чорному, схожий на диявола. Мені снився Пʼєтро в театрі, потім... Одіффре.
Батько знову подобрішав, і я менше тривожуся.
Не знаю, як ми заговорили про купання, і я спитала Пашу, чи він миється щодня.
— Так, — відповів він, — коли я вдома.
Фе! який жах, то є чоловіки, які миються не щодня? Кохайте їх після цього, поетизуйте їх! І... виходять заміж за людей, які миються лише раз на три дні! Але... і... о! фе...
Почавши з цього, я вже не могла зупинитися і, не кажучи саме того, що я щойно написала, вилила цілий потік докорів, порад, усіляких кпинів, і під цю зливу потрапив Паша. Власне... можливо, мені було прикро, що він виявився меншим, ніж я собі уявляла.
— А тепер ідіть спати!
— Ну що ж, — провадила я, — ви не подаєте мені руки!
— О! ні, навіщо? Раніше — так, а тепер ви мені байдужі — що Мішель, що Паша. Я помилилася, коли думала про вас краще. На добраніч.
Пізніше я захотіла виправити цю сцену й послала Амалію по зеленого чоловіка, але він не прийшов, і мої маленькі кокетливі старання пропали марно... біла ряса, розпущене волосся... монастирський вигляд.