❦
Понеділок, 30 жовтня 1876 (18 жовтня)
Учора вирішили, що треба навідатися до пані Милорадович. Батько, прочекавши мене три дні, поїхав до Гавронців; його треба було б викликати назад, і з цією метою, за згодою Олександра, я пишу такого листа:Lundi 30 octobre 1876 (18 octobre)
Переписаний лист · Lettre de Marie à son père (copie), 30 octobre 1876Любий тату, Звичні справи, ті, що ти знаєш, затримують мене ще на день чи два в Полтаві. І [Низ сторінки: один рядок відірвано] я воліла б провести їх із тобою, а не без тебе. Я знаю, що ти ненавидиш Полтаву, тим більше буду тобі вдячна. Твоя присутність мені знадобиться: при тобі люди будуть стриманіші. Твоя любляча донька.
Cher papa, Les affaires de toujours, celles que tu connais, me retiennent encore un ou deux jours à Poltava. Et [Bas de page : une ligne déchirée] j’aimerais mieux les passer avec toi qu’autrement. Je sais que tu détestes Poltava, je ne t’en aurai que plus de reconnaissance. Ta présence me sera utile, on se gênera devant toi. Ta fille qui t’aime.
Я його зовсім не люблю.
Je ne l’aime pas du tout.
Василиса Єгорівна покликала мене, щоб поскаржитися на всі свої нещастя; вона показала мені діряві черевики та інші злидні. Вона плакала, мені стало тяжко й гнітюче; ця бідна жінка, колись обожнювана, багата, блискуча, завдавала мені болю. Вона цілком серйозно просила мене умовити дідуся віддати їй Чернякивку.
Vassilissa Yégorovna me fit demander pour se plaindre à moi de toutes ses infortunes, elle me montra des souliers troués, et d’autres misères. Elle pleura, j’éprouvai un malaise pesant; cette pauvre femme me faisait mal, jadis adorée, riche brillante. Elle me pria très sérieusement à grand-papa de lui donner Tchernakowska.
— Хай він це зробить, — сказала вона, — і я більше нічого в світі не проситиму.
— Qu’il fasse cela, dit-elle, et je ne demanderai plus rien au monde.
Вірю, бідолашна. Я все їй пообіцяла, сказала, щоб вона передусім потерпіла, і що я не маю сумніву, що її бажання буде задоволено... Вона цілувала мене, благословляла, не тямлячи себе з радощів.
Je le crois bien, pauvre femme. Je lui promis tout, je lui dis de patienter surtout, et que je ne doutais point qu’elle n’eut satisfaction... Elle m’embrassait, me bénissait ne se sentant pas de joie .
Ось у чому її божевілля. Окрім цього та безмежної легковірності, вона міркує цілком тверезо. Я «позичила» їй грошей і лишила її в захваті: вона порівнювала мене з Катериною Великою.
Voilà le point de folie. Outre cela et une crédulité sans bornes, elle raisonne sainement. Je lui « prêtai » de l’argent et la laissai enchantée et me comparant à Catherine la Grande.
Як солодко бути зі своїми. Олександр і Надін ніби люблять мене; якби я їм вірила, то дуже б їх любила.
Qu’il est doux d’être avec les siens. Alexandre et Nadine ont l’air de m’aimer, si je les croyais je les aimerais beaucoup.
Стара двоюрідна бабуся вийшла нас провести, і, відʼїжджаючи, я попросила маленького Етьєна бути добрим до неї, робити їй дрібні послуги.
La vieille grand tante vint nous reconduire et en partant je recommandai au petit Etienne d’être bon avec elle, de lui rendre quelques petits services.
Бог благословляє малих дітей, які добрі до нещасних старих.
— Dieu bénit les petits enfants qui sont bons envers les vieillards malheureux.
Віддавши її під опіку цього ангела, я їду трохи спокійніша за її добробут.
En la mettant sous la protection de cet ange, je pars un peu plus calme quant à son bien-être.
Дитина мене любить і памʼятатиме мої слова.
L’enfant m’aime et il se souviendra de mes paroles.
На вокзалі ми застали Кузьму, і, поки займалися багажем, ми пили чай. Марі Занковська й дві інші вертихвістки з цікавістю розглядали мене крізь шибки зали, і одна з них підійшла привітатися з Надін.
Nous trouvâmes Kousma à la gare et, pendant qu’on s’occupait des bagages, nous prîmes du thé. Marie Zankowsky et deux autres péronnelles me regardaient curieusement à travers les vitres de la salle et une d’elles vint saluer Nadine.
Тепер ідеться про те, щоб зʼясувати, як нам поводитися. Батько тримав мене взаперті, щоб довести, що я приїхала побачитися з ним; він зробив це з досади, — то вдаваймо, що я справді приїхала побачити батька. Коли він так на це дивиться, скорімося — і ми тільки виграємо. Заженімо кудись далеко досаду, яку відчуваємо, і зберігаймо добру міну. Олександр і його дружина тільки й радять мені «забрати Башкирцева». Як би я цього хотіла!
Il s’agit à présent de nous rendre compte de notre conduite à tenir. Mon père m’a tenue séquestrée pour me prouver que je suis venue pour le voir; il le fit par dépit, ayons l’air d’être en vérité venue pour voir un père. Puisqu’il le prend ainsi plions-nous et nous y gagnerons. Refoulons quelque part au loin le dépit que nous ressentons et faisons bonne figure. Alexandre et sa femme ne font que me conseiller “d’emmener Bashkirtseff”. Que je le voudrais !
Кажуть, нещодавно в Полтаві мало не дійшло до розриву з Мішелем. Батько, роздратований якимись там плітками, сказав йому: «Ти доведеш мене до того, що я розібʼю тобі голову!»
Il paraît que dernièrement à Poltava il se produisit une presque rupture avec Michel. Mon père impatienté par je ne sais quels cancans lui dit: Tu me réduiras à te briser la tête !
Так каже Кузьма.
Au dire de Kousma.
Мабуть, я вже ніколи не побачу Чернякивки.
Il est probable que je ne reverrai plus Tchernakowka.
Я довго блукала з кімнати в кімнату, і це було мені справді дуже солодко. Сміються з людей, які знаходять спогади, втіху в меблях і картинах, кажуть їм «добридень» і «прощавай», бачать ніби друзів у цих шматках дерева й тканини, які, так довго служивши вам і стоячи перед очима, переймають часточку вашого життя і здаються частиною вашого існування.
Longtemps j’ai erré de chambre en chambre et cela m’a été vraiment bien doux. On se moque des gens qui trouvent des souvenirs, des douceurs dans les meubles et les tableaux, qui leur disent bonjour, adieu, qui voient comme des amis dans ces morceaux de bois et d’étoffe qui à force de vous servir et d’être sous vos yeux prennent une parcelle de votre vie et semblent une partie de votre existence.
Смійтеся! Найтонші почуття найлегше висміяти. А там, де панує глум, зникає найвища тонкість почуття.
Moquez-vous ! Les sentiments les plus subtils sont le plus facilement ridiculisés. Et où la moquerie règne la suprême finesse du sentiment disparaît.