❦
Середа, 25 жовтня 1876 (13 жовтня)
Позавчорашнє враження було таке огидне, що мені бридко й думати про повернення до Гавронців.Mercredi 25 octobre 1876 (13 octobre)
Мене дратують ці затримки, і мені здається, що їх влаштовують навмисно.
Je suis agacée par les retards, et il me semble qu’on les crée.
Я дивлюся на Надін і дивуюся: осиротіла в чотири роки, її взяла до себе Василиса (теперішня божевільна), і жилося їй там як собаці; і не так тому, що пані була зла чи скупа (Надін мала статок), а тому, що стара діва, хоч і наймала малій учителів, не вміла нею опікуватися й кидала її тинятися з прислугою. Коли їй минуло тринадцять, довелося переїхати сюди, бо багата Василиса розорилася. У пʼятнадцять з половиною Надін вийшла заміж за мого дядька Олександра, якому доводилася кузиною.
Je regarde Nadine et je m’émerveille: orpheline à quatre ans, recueillie par Wassilissa (la folle d’à présent) chez laquelle elle fut comme un chien; et ce n’a été guère parce que la dame fût méchante ou avare, (Nadine avait une fortune) mais la vieille fille tout en procurant des professeurs à la petite, était incapable de s’en occuper et la laissait traîner avec les domestiques. Lorsqu’elle eut treize ans il fallut venir ici, car la riche Wassilissa était ruinée. A quinze ans et demi Nadine épousa mon oncle Alexandre dont elle se trouvait la cousine.
Етьєн — найчесніша людина на світі, але як же він дратує! У нього манія й талант дражнити до нестями!
Etienne est le plus honnête homme du monde, mais agaçant ! Il a la manie et le talent de taquiner à rendre fou !
У мене вийшло щось на зразок сцени з Олександром, і ввечері гроші надійшли. Чоловік добирався сюди два дні. Я несправедлива, і хто знає? Швидше приїхати не можна було, Відневка за сто льє звідси, а залізниць майже немає. Ну що ж, усе скінчилося, і я шкодую про ту сцену, після якої бідолашний Олександр зліг.
J’eus comme une scène avec Alexandre et l’argent arriva le soir. L’homme a mis deux jours à venir ici. Je suis injuste et qui sait ? On ne pouvait pas arriver plus vite, Vidnewka est à cent lieues d’ici, et presque pas de chemins de fer. Allons, c’est fini, et je regrette la scène à la suite de laquelle ce pauvre Alexandre se mit au lit.
Після вечірнього чаю ми всі прийшли до його кімнати, і я вийшла звідти тільки о першій.
Après le thé du soir nous vînmes tous dans sa chambre et je n’en sortis qu’à une heure.
Хай Бог віддячить йому за доброту! Він заспокоїв мене, довівши, що Жорж — причина всього, я це знала, і що, коли Жорж поїде, у Ніцці все налагодиться.
Que Dieu lui rende sa bonté ! Il m’a calmée en me prouvant que Georges était la cause de tout, je savais cela, et que, Georges parti, tout se rétablirait à Nice.
Ах! якби ж то це була правда!
Ah ! si c’était vrai !
Я порпалася в скринях, пороздавала багато ганчірʼя, яке ощасливить тих, кому я його дала. Бачила Марфу, дружину Трифона; цей шельма одружений, через вісім місяців після весілля він кинув дружину, щоб поїхати слідом за паном. У Марфи чарівна шестирічна донька, яку звуть Поліна і яка схожа на свого негідника-батька. Є в неї й інші діти... але це не її провина: міцну покоївку чоловік не кидає безкарно.
J’ai fouillé dans des coffres, j’ai beaucoup donné de chiffons qui feront le bonheur de ceux à qui je les ai donnés. J’ai vu Marfa la femme de Trifon, ce gredin est marié, après huit mois de mariage il planta là sa femme pour suivre Monsieur. Marfa a une charmante fille de six ans qui a nom Pauline et qui ressemble à son fichu-père. Elle a aussi d’autres enfants... mais ce n’est pas sa faute, une robuste femme de chambre n’est pas abandonnée impunément par son mari.
Навіщо писати, це нецікаво.
Pourquoi écrire, ce n’est pas intéressant.
Я раптом відкриваю в собі дві приспані пристрасті. Я обожнюю свою матір і «Божественну комедію» Данте.
Je découvre subitement deux passions endormies. J’adore ma mère et la Divine comédie de Dante.