❦
Понеділок, 23 жовтня 1876 (11 жовтня)
Учора ми напхалися в карету, запряжену шестериком, і близько третьої години рушили до Полтави.Lundi 23 octobre 1876 (11 octobre)
Паша зважився поїхати з нами, після того як я сказала йому, що цього вимагає синівська шана. І погодився він лише тоді, коли взяв із мене слово честі, що я анітрохи не кепкуватиму з цього.
Pacha se décida à nous accompagner après que je lui eus dit que le respect filial l’exigeait. Et il n’y consentit qu’en m’ayant pris ma parole d’honneur de ne point me moquer de cela.
Подорож, що почалася сльозами обох сестер при вигляді родинного склепу і цілковитим занепадом духу з мого боку, — ця подорож була весела; сльози в годину прощання з батьківським дахом викликали щось на зразок загального виливу почуттів, і Паша вигукнув, що шалено закоханий, з усім тим запалом, якого вимагає подібний випадок. «Присягаюся, що це правда, — вигукнув він, — але не скажу, в кого».
Le voyage qui débuta par les larmes des deux sœurs à la vue du caveau de famille et par un abattement suprême de ma part, le voyage fut gai; les pleurs à l’heure de quitter le toit paternel provoquèrent comme un épanchement général et Pacha s’écria qu’il était amoureux fou, avec toute l’exaltation que comporte un pareil cas. “Je jure que c’est vrai, s’écria-t-il, mais je ne dirai pas de qui”.
— Якщо ви закохані не в мене, — вигукнула я, — я вас проклинаю.
- Si vous n’êtes pas amoureux de moi, m’écriai-je, je vous maudis.
І в такому тоні ми розмовляли весь час, майже дві години, і всі ці дві години я сиділа, спершись на Пашу, з підкреслено сестринською ніжністю.
Et sur ce ton on continua tout le temps, près de deux heures pendant lesquelles je demeurai appuyée sur Pacha avec une grande affectation de fraternité.
У Полтаві Мішель завітав до нас із дуже коротким і церемонним візитом, який здивував би мене, якби я не знала, що він саме судиться зі своєю мачухою — приблизно так, як і ми.
A Poltava Michel vint faire une visite très courte et formelle, qui m’étonnerait si je ne savais pas qu’il est en train de faire un procès à sa belle-mère dans le genre de notre procès.
О сьомій ми вирушили на вокзал, я — щоб провести їх, бо мій поїзд відходить опівночі. Але дорогою дами, поміркувавши над поведінкою Мішеля, тільки зупинилися перед вокзалом, щоб сказати мені, що хочуть відкласти поїздку до завтра й порадитися з повіреним.
A sept heures nous nous rendîmes à la gare, moi, pour reconduire, car mon train part à minuit. Mais en route les dames ayant réfléchi sur l’attitude de Michel ne firent que s’arrêter devant la gare pour me dire qu’elles voulaient remettre le voyage au lendemain et consulter un homme d’affaires.
У мене мерзли ноги, і я сказала Паші сісти до нас із Полем, щоб утрьох нам було тепліше. Але Поль, похмурий і нездоровий, пересів у фіакр мого кузена, а той умостився поруч зі мною, скинув шубу й укрив нею мені ноги.
J’avais froid aux pieds, je dis à Pacha de se mettre avec moi et Paul pour qu’à trois nous ayons plus chaud. Mais Paul, morose et indisposé se mit dans le fiacre de mon cousin qui se plaça à côté de moi, ôta sa pelisse et m’en couvrit les pieds.
— Пашо, присягніться, що скажете правду!
- Pacha, jurez-moi de dire la vérité !
— Присягаюся.
- Je vous le jure.
— У кого ви закохані?
- De qui êtes vous amoureux ?
— А навіщо вам?
- Pourquoi ?
— Мені це цікаво, ми ж родичі, я цікава, а потім... а потім мене це розважає.
- Cela m’intéresse, nous sommes parents, je suis curieuse et puis... et puis ça m’amuse.
— От бачите! Вас це розважає!
- Vous voyez ! ça vous amuse !
— Звісно, але не розумійте цього слова в поганому сенсі, ви мені не байдужі, ви славний хлопець...
- Sans doute, mais ne prenez pas le mot dans un sens mauvais, je m’intéresse à vous, vous êtes un brave garçon...
— Ну от бачите, ви смієтеся! Потім ви з мене кепкуватимете.
- Vous voyez bien que vous riez ! vous vous moquerez de moi après.
— Ось вам моя рука й моє слово, що я не сміюся.
- Voici ma main et ma parole que je ne ris pas.
Але обличчя моє сміялося.
Mais ma figure riait.
— У кого ви закохані?
- De qui êtes-vous amoureux ?
— Я вам учора казав.
- Je vous l’ai dit hier.
— Так... ні, не памʼятаю. Ну то що?
- Oui... non, je ne me souviens pas. Oh bien ?
— У вас.
- De vous.
— Правда?
- Bien vrai ?
— Слово честі.
- Parole d’honneur.
— Ви це кажете просто так!
- Vous dites ça comme ça !
— Я ніколи не говорю, як у романах, то що ж мені — падати на коліна й верзти купу дурниць!
- Je ne parle jamais comme dans les romans et faut-il donc tomber à genoux et débiter une quantité de bêtises !
— О! мій любий, ви пародіюєте когось, кого я знаю!
- Oh ! mon cher, vous parodiez quelqu’un que je connais !
викресленоІ моє обличчя пересмикнулося.
— Як вам завгодно, Мусю, але я сказав правду.
- Comme il vous plaira, Mousse, mais j’ai dit la vérité.
— То це в мене ви закохані?
- Alors c’est de moi que vous êtes amoureux ?
— Так.
- Oui.
— Це божевілля.
- C’est une folie.
— Еге ж! звісно. Саме це мені й подобається! Це кохання без надії, якраз те, чого мені було треба. Мені треба було страждати, мучитися. А потім, коли та особа поїде, мені буде про що мріяти, за чим шкодувати. Я катуватиму себе, і в цьому буде моє щастя.
- Hé ! sans doute. Et c’est ce qui me plaît ! C’est un amour sans espoir, c’est ce qu’il me fallait. J’avais besoin de souffrir, de me tourmenter. Et puis quand la personne sera partie j’aurai à quoi songer, quoi regretter. Je me martyriserai, ce sera mon bonheur.
— Зелений чоловіче!
- Homme vert !
— Зелений чоловіче, зелений чоловіче!
- Homme vert, homme vert !
— Але ж ми брат і сестра!
- Mais nous sommes frère et sœur !
— Ні, кузени.
- Non, cousins.
— Це одне й те саме.
- C’est la même chose.
— О! ні.
- Oh ! non.
— Ну гаразд!
- Enfin !
— То ви справді закохані в мене, я анітрохи цього не чекала, і це дуже дивно.
- Alors, vraiment, c’est de moi que vous êtes amoureux, je ne m’y attendais nullement et c’est bien étrange.
Але я забуваю, що цій розмові передувала інша, при Полі, в якій я намагалася натякнути хлопцеві, що мати [налаштовує] його проти мене, боячись, щоб він мною не захопився, що вона переконує його, ніби я ним верховоджу, бо це найвірніший спосіб відвернути зеленого чоловіка.
Mais j’oublie que cette conversation a été précédée d’une autre et en présence de Paul, dans laquelle je tâchai de faire entendre au garçon que sa mère le [montait] contre moi dans la crainte qu’il ne devînt entiché de moi, qu’elle lui persuadait que je le dominais car c’est la vraie manière de détourner un homme vert.
Але ніщо не зрівнялося з подивом Мішеля, який сподівався застати мене саму з Полем, а побачив свою тітку й свою маму в товаристві повіреного.
Mais rien n’égala la surprise de Michel croyant me trouver avec Paul seulement, et voyant sa tante et sa maman en compagnie d’un homme d’affaires.
Кілька хвилин він стояв на порозі, вимовляючи якісь неймовірні склади, але врешті ввійшов і лишився до десятої.
Il resta quelques instants sur la porte prononçant des syllabes extraordinaires, mais finit par entrer et resta jusqu’à dix heures.
Тоді я почала дражнити свого закоханого... Завжди той, кого я не шукаю!
Alors je me mis à taquiner mon amoureux... Toujours celui que je ne cherche pas !
Гелена попрощалася зі мною, повторюючи, що коли мені колись знадобиться віддана подруга, мені досить лише згадати про неї, а я, цілуючи княгиню, сказала напівжартома: «Не дуже мене обмовляйте».
Hélène me dit adieu en répétant que si jamais j’avais besoin d’une amie dévouée je n’avais qu’à songer à elle et, en embrassant la princesse, je dis moitié riant : “Ne me calomniez pas trop”.
На вокзалі ми побачили графа Милорадовича, і саме він зробив мені ті кілька дрібних послуг там і у вагоні.
A la gare, nous vîmes le comte Miloradovitch et ce fut lui qui me rendit les quelques petits services là et en wagon.
Я поїхала з Полем, відіславши Пашу, як і обіцяла, до Гавронців.
Je partis avec Paul, renvoyant Pacha selon ma promesse à Gavronzi.
Мене розбудили в Іскрівці, і я пройшла повз графа, що, здавалося, міцно спав, аби почути від нього:
On me réveilla à Iskorwka et je passai devant le comte tout endormi pour l’entendre me dire:
— Я навмисне не заснув, щоб побачити, як ви пройдете.
- Je ne me suis pas endormi exprès pour vous voir passer.
Дурень! Усі Милорадовичі дурні й скупі. Що не заважає мені майже шкодувати.
Bête ! Tous les Miloradovitch sont bêtes et avares. Cela ne m’empêche pas de quasi-regretter.
навскоси
Кажуть, Милорадовича відвадив Мішель, сказавши йому не залицятися до мене, бо він, мовляв, сам уже до мене залицяється. Я знаю це з певного джерела, бо князь сказав те саме Паші. Утім, усю цю історію заплямували Башкирцеви, а мама у своїх листах, сповнених турботи, передчуває, вгадує й розповідає все так, наче сама була тут. Материнський інстинкт — дивовижний прояв Божої доброти. Так, Башкирцеви зробили з Милорадовича скандал, і мати мені це передбачила.
en travers On dit que Miloradovitch fut détourné par Michel qui lui a dit de ne pas me faire la cour attendu qu’il me la faisait déjà. Je tiens cela de source certaine car le prince a dit la même chose à Pacha. D’ailleurs toute l’affaire a été salie par les Bashkirtseff et maman, dans ses lettres pleines de sollicitude, pressent et devine et raconte tout comme si elle était là. L’instinct maternel est un effet merveilleux de la bonté de Dieu. Oui les Bashkirtseff ont fait de Miloradovitch un scandale et ma mère me l’a prédit.
На мене чекали в Чернякивці, але я відразу лягла, розбита. О! розбита.
On m’attendait à Tchernakowka mais je me couchai de suite, brisée. Oh ! brisée.
Етьєн і Олександр із дружинами й дітьми прийшли до мене, коли я ще лежала в ліжку, а невдовзі після сніданку я влаштувала сцену, вимагаючи свої гроші, — сцену, яку вони знесли з лиходійською покірністю. У Росії це називають: бомбардувати стіну сухим горохом. Це доводить до нестями, а на додачу... на додачу Олександр сказав мені, що я даремно живу в Гавронцях, що це перебування принесе мені тільки ганьбу і що в товаристві батькових сестер треба остерігатися всього. (О! це правда.) Що вони здатні на все, навіть підсипати мені снодійного, як у романах пана Ксавʼє де Монтепена. І що, зрештою, Павелко пускає чутку, ніби я сама до нього впадаю, і ще... казали, що батько до мене залицяється, але він сказав це інакше.
Etienne et Alexandre avec leurs femmes et les enfants me vinrent trouver dans mon lit et, peu après le déjeuner, je fis une scène pour demander mon argent, scène supportée avec une scélérate soumission. On appelle cela en Russie : Bombarder un mur avec les petits pois secs. C’est exaspérant et pour comble... pour comble Alexandre me dit que j’avais tort de rester à Gavronzi que ce séjour ne me rapporterait que la flétrissure et qu’on devait tout redouter en compagnie des sœurs de mon père. (Oh ! ça c’est vrai). Qu’elles étaient capables de tout, même de me verser un soporifique comme dans les romans de M. Xavier de Montépin. Et qu’enfin Pavelko répandait le bruit que je lui faisais des avances et puis... on disait que mon père me courtisait, mais il a dit autrement.
Моє серце так стрепенулося, що аж заболіло в грудях, і мені здалося, що мене знищено й (розвіяно) раптовим холодом, який пройняв усе моє тіло.
Mon cœur fit un soubresaut qui me fit mal dans la poitrine et je me crus anéantie et (évaporée) par le froid soudain qui me passa par tout le corps.
Я кричала, щоб мені віддали гроші від орендарів, і, нажахана, майже божевільна, кинулася на велику зелену шкіряну канапу. Якщо я не знепритомніла, то лише тому, що була надто обурена.
Je criai pour qu’on me donnât l’argent des fermiers, et terrifiée et presque folle je me jetai sur un grand canapé en cuir vert. Si je ne m’évanouis pas c’est que j’étais trop révoltée.
Отаке казали!
On disait cela !
З усіх боків прірви! Треба померти... але розважливо: дати лад своїм справам, виправити Щоденник, написати невеличкі спогади, щоб розповісти про те, що сталося до щоденника, знову побачити матір і своїх рідних, а тоді — померти!
De tous les côtés des abîmes ! Il faut mourir... mais raisonnablement, mettre de l’ordre dans mes affaires, corriger le Journal, écrire un petit mémoire pour raconter les choses arrivées avant le journal, revoir ma mère et les miens, alors mourir !
Померти, оголосивши всім причини мого самогубства! Але помстившись. Убити, отруїти, зганьбити (я знаю кого і як), а тоді померти... Мені стало страшно. Смерті? О! ні, за кого ви мене маєте? Після всіх жахів, які принесло мені життя за такий короткий час, шкодувати за ним? Ні, але я подумала... не знаю чому, жах і відраза, що сковували мене холодом, дали мені уявлення про вічні муки на тому світі... і мені стало страшно злочинів... ті, хто вбиває себе, щоб покласти край своїм мукам, мабуть, жорстоко розчаровуються. Страждає ж душа, а душа безсмертна... Пʼєр Антонеллі довів мені це на дорозі до Колізею в ніч перед нашим відʼїздом. І це Пʼєр Антонеллі говорив про душу! тьху!
Mourir en déclarant les causes de mon suicide, à tout le monde ! Mais en me vengeant. Tuer, empoisonner, flétrir (je sais qui et comment) et alors mourir... J’eus peur. De la mort ? Oh ! non, pour qui me prenez-vous ? Après tout ce que m’a rapporté la vie d’horreurs en si peu de temps, la regretter ? Non, mais je songeai... je ne sais pourquoi l’effroi et le dégoût qui me glaçaient me donnèrent une idée des peines éternelles de l’autre monde... et j’eus peur des crimes... ceux qui se tuent pour mettre fin à leurs tourments doivent être cruellement déçus. C’est l’âme qui souffre et l’âme est immortelle... Pierre Antonelli me l’a démontré sur la route du Colisée la nuit avant notre départ. Et c’est Pierre Antonelli qui a parlé de l’âme ! fi !
Потроху я оговталася й зрозуміла, що ця жахлива мерзота не ходить поміж людьми, а її вигадали чи припустили мої дядьки, зважаючи на дивну поведінку мого батька того вечора.
Peu à peu je me remis et je compris que cette infamie horrible n’était pas en circulation, mais bien inventée ou supposée par mes oncles d’après l’étrange conduite de mon père l’autre soir.
І тоді, і потім ці поцілунки були мені гидкі, і я не хотіла нічого думати, але тепер!!!
Alors et après ces baisers me répugnaient et je ne voulais rien penser mais à présent !!!
До орендарів послали гінців, я ще трохи оговталася й пішла до інших, а найбільше до дітей... цих янголят. Я дозволила їм себе цілувати й ледь не розплакалася.
On envoya des courriers aux fermiers, je me remis encore un peu et allai retrouver les autres et surtout les enfants... les anges. Je me laissai embrasser par eux et je fus prête à fondre en larmes.
Я хочу повернутися до своїх! Уже тут мені краще, там я буду спокійна — ні, але подалі від... О! який жах!
Je veux retourner auprès des miens ! Déjà ici je me sens mieux, là je serai tranquille.. non, mais en dehors des... Oh ! quelle horreur !
Що я зробила, Боже мій! Що я зробила, і за що Ти мене так гнітиш?!
Qu’ai-je fait mon Dieu ! Qu’ai-je fait et pourquoi m’accabler ? !
Я бачила свою годувальницю Марту.
J’ai vu ma nourrice Martha.
— Найкраще, що ти можеш зробити, — сказав мені Олександр, — це побути тут кілька днів, тим паче що тобі треба тут лишитися заради своїх справ, а потім якнайшвидше знову поїхати за кордон.
- Ce que tu as de mieux à faire, me dit Alexandre c’est de rester ici quelques jours, d’ailleurs tu as besoin de rester ici pour tes affaires, et puis de repartir au plus vite pour l’étranger.
Мене це приголомшило, але це може бути й способом позбутися мене... Ах! послухайте-но, давайте вже підозрювати підлість усюди, коли вже на те пішло.
Cela me bouleversa mais cela peut aussi être une façon de se débarrasser de moi.. Ah ! écoutez donc, supposons de la scélératesse partout, puisque nous y sommes.
Я серед своїх, добрих, чесних (я не кажу про гроші), а найголовніше — своїх.
Je suis parmi les miens, les bons, les honnêtes, (je ne parle pas d’argent) les miens surtout.
У моїх спогадах (тих, що я напишу) всі побачать Башкирцевих.
Dans mon mémoire (celui que je ferai) on verra les Bashkirtseff.
І ви хочете, щоб я була доброю, щоб я вірила хоч у щось!!
Et vous voulez que je sois bonne, que je crois en quoi que ce soit !!
О! але там знову це життя, ці приниження, вигляд людей, які такі, як я люблю, які мають знайомства, у яких благодійні розпродажі, концерти, свята... а я... і в моєму віці!
Oh ! mais là de nouveau cette vie, ces mortifications, cette vue des gens qui sont comme j’aime, qui ont des connaissances, qui ont des ventes, des concerts, des fêtes... tandis que moi... et à mon âge !
Тютчева твердить, що вона нічого не робила і що скандал почався з тієї миті, коли Альфонс Карр досить своєрідно розповів у своїх «Осах» про процес Романова. І подумати тільки, що я, сама того не знаючи, терпіти не могла Альфонса Карра та його писань. Але Тютчева бреше! Якщо Карр і написав, то з намови Бутовської та Безобразової, яких нацькувала моя люба тітонька.
La Tutcheff prétend qu’elle n’a rien fait et que le scandale se produisit du moment ou Alphonse Karr raconta d’une façon assez singulière dans ses “Guêpes”, le procès Romanoff. Et dire que sans le savoir, je détestais Alphonse Karr et ses écrits. Mais la Tutcheff ment ! Si Karr a écrit c’est à l’instigation de la Boutowsky et de la Bezobrasoff montées par ma chère tante.
Усі знали, що в нас процес, і нам про нього говорили, і все було цілком просто до приїзду Тютчевих.
Tout le monde savait que nous avons un procès, et on nous en parlait, et c’était tout simple avant l’arrivée des Tutcheff.
А тепер, тепер.
Et à présent, à présent.
Господи Ісусе, прийми мою душу!
Seigneur Jésus, prenez mon âme !