❦
Субота, 14 жовтня 1876 (2 жовтня)
Я отримала сукні з Парижа, вбралася і, оскільки Мішелеві коні були тут, виїхала з Полем. Полтава — місто цікавіше, ніж думають. Харків більший, але Харків не має жодної історичної памʼятки. У Полтаві насамперед варта уваги маленька церква Петра Великого: вона деревʼяна, і, щоб її зберегти, над нею звели цегляний футляр, а між тим футляром і стінами церкви людина може вільно пройти.Samedi 14 octobre 1876 (2 octobre)
Зовсім поруч із церквою стоїть колона, поставлена на тому самому місці, де після виграної битви 21 червня 1709 року1 Імператор зволив відпочити, сидячи на камені. Колона бронзова.
Tout à côté de l’église se trouve la colonne dressée à l’endroit même ou après avoir gagné la bataille du 21 juin 1709, l’Empereur a daigné se reposer assis sur une pierre. La colonne est en bronze.
Я увійшла до старої деревʼяної церкви, стала навколішки й тричі торкнулася чолом підлоги. Кажуть, що коли так зробити в церкві, де опинився вперше, то збудеться те, про що молишся.
J’entrai dans la vieille église de bois, je me mis à genoux et je touchai trois fois le plancher, de mon front. On dit qu’en faisant ainsi dans une église ou l’on se trouve pour la première fois, la chose pour laquelle on prie se réalisera.
Я молилася, щоб помститися Антонеллі. Не забуваймо сказати, що Гриць ненадовго завітав до нас разом зі своїм родичем графом Милорадовичем, адʼютантом Імператора, особою малоцікавою й неприємною.
J’ai prié pour me venger d’Antonelli. N’oublions pas de dire que Gritz nous a fait une courte visite en compagnie de son parent le comte Miloradovitch, aide de camp de l’Empereur, personnage peu intéressant et antipathique.
Продовжуючи оглядати визначні памʼятки, я зайшла до Мішеля: він щойно придбав псове полювання, собак, котів... ні! ловчих... Ах! ні, словом, ціле полювання. Він засурмив у ріг, збіглися собаки, а з ними й люди...
En poursuivant mes visites aux curiosités j’entrai chez Michel, il vient d’acheter une chasse, des chiens, des chats... non ! des veneurs... Ah ! non, toute une chasse enfin. Il sonna du cor, les chiens accoururent, les hommes aussi...
Великий полтавський монастир стоїть на вершині другого пагорба: Полтава лежить на двох пагорбах. Там немає нічого визначного, крім дивовижно різьбленого деревʼяного іконостаса. Я повторила там обітницю щодо Антонеллі.
Le grand couvent de Poltava se trouve au sommet de la seconde colline : Poltava est située sur deux collines. Il n’y a là de remarquable que l’iconostase en bois merveilleusement sculptée. J’y répétai le vœu concernant Antonelli.
Там похований мій предок, батько дідуся. Я вклонилася його могилі.
C’est là qu’est enterré mon aïeul, le père de grand-papa. Je saluai sa tombe.
Те, чого я чекала з Ніцци, прийшло; я все поясню, коли справу буде завершено.
La chose que j’attendais de Nice est arrivée, je m’expliquerai quand tout sera fini.
Одна з найбільших полтавських памʼяток завітала до нас. Це батько Капітана. Скнара, дивак, грубіян чи дотепник, багатий і надприродно брудний на вигляд. Не знаю, яка дружба єднала генерала Башкирцева з цим чоловіком, звідки й теперішні стосунки. Утім, його знає все місто: це типаж, невимовна дивовижа.
Une des plus grandes curiosités de Poltava vint nous voir. C’est le père de Kapitan. Un avare, un original, une brute ou un homme d’esprit, riche et d’une saleté surnaturelle quant au physique. Je ne sais quelle amitié unissait le général Bashkirtseff et cet homme, d’où viennent les relations actuelles. D’ailleurs toute la ville le connaît, c’est un type, une curiosité indescriptible.
Геданов, найкорисніший, найлюбʼязніший і найвихованіший з дармоїдів, був тут, як завжди.
Gedanoff le plus utile, le plus aimable et le mieux élevé des parasites était là comme toujours.
Після старого Капітана прийшов молодий Капітан. А ввечері Олександр, який, утім, бував у нас і вдень, привів до мене Виноградова й гроші. І Виноградов влаштував нам бенкет із шампанським. Такий звичай у купців; було досить кумедно: добряк частував, пив і червонів. Дядько попросив мене про послугу, яку я залюбки йому зробила. Йому негайно потрібні десять тисяч карбованців, і я позичила їх йому під належно оформлену розписку. Утім, боятися нічого.
Après Kapitan vieux arriva Kapitan jeune. Et le soir Alexandre, qui d’ailleurs a été chez nous le jour aussi, m’amena Vinogradoff et l’argent. Et Vinogradoff nous fit une fête de champagne. C’est l’usage chez les marchands, c’était assez amusant, le brave homme invitait à boire, buvait et rougissait. Mon oncle m’a demandé un service que je lui ai rendu avec plaisir. Il a besoin de dix mille roubles tout de suite, je les lui prêtai contre reçu en bonne forme. D’ailleurs il n’y a rien à craindre.
Я була в нотаріуса, бачилася з батьковим повіреним — ціла купа клопотів заради тієї справи, про яку ви дізнаєтеся пізніше.
J’ai été chez le notaire, j’ai vu l’homme d’affaires de mon père, un tas de choses pour la chose que vous saurez plus tard.
Сьогодні я почуваюся так, як назавтра після того, що описала вчора. Ніби та сцена повторилася. Добрі враження ніколи не бувають такими стійкими. Який жахливий спогад! Я хотіла б спалити себе всю, щоб відродитися... потім... і не відчувати цього мерзенного дотику.
Je me sens aujourd’hui comme le lendemain de ce que j’ai décrit hier. On dirait que la scène s’est répétée. Les bonnes impressions ne sont jamais aussi solides. Quel atroce souvenir ! Je voudrais me brûler tout entière pour être régénérée... ensuite... et ne pas sentir cet affreux contact.
Хто прочитав би ці вигуки та інші з цього приводу, не знаючи правди, подумав би: «Гарні справи!»
La personne qui lirait ces exclamations et les autres à ce sujet sans savoir la vérité, penserait “du joli”!
навскоси
Справді гарні справи, Не треба, щоб ляпас було отримано й щоб він завдав болю: самого жесту досить, і за нього того, хто його зробив, варто вбити.
en travers C’est du joli en effet, Il est inutile que le soufflet soit reçu et fasse mal, le geste seul suffit et mérite qu’on tue celui qui le fait.
Були в нас ще й інші відвідувачі, а більше, здається, нічого.
Nous eûmes d’autres visites et puis c’est tout je crois.
Я чую, як батько й Поль сплять у моєму передпокої... за ширмою.
J’entends mon père et Paul qui dorment dans mon antichambre... derrière un paravent.
Мені хочеться вмерти. Мені гидко, я надто нещасна.
J’ai envie de mourir. Je suis dégoûtée, je suis trop malheureuse.
Боже мій, прости мені.
Mon Dieu, pardonnez-moi.
Примітки
Полтавська битва, у якій Петро I розбив шведського короля Карла XII, відбулася 27 червня 1709 року (за старим стилем; 8 липня за новим), а не 21 червня, як пише Марі. Бронзову колону, яку приписують архітекторові Олександрові Брюллову, відкрито 27 червня 1849 року на місці, де, за переказом, Петро відпочивав після битви; напис на ній подає дату 27 червня 1709 року. ↩