Неділя, 15 жовтня 1876 (3 жовтня)

І передусім — я незалежна! У шістнадцять [років] маєш право обрати собі опікуна, якого вільно міняти скільки завгодно. З підписом цього опікуна я можу робити все, що хочу. Щоб діяти вільніше, я попросила й одразу ж отримала за опікуна Олександра. Таким чином мені не треба бути повнолітньою.
Мама пише мені лайку на адресу батька, і оскільки ця лайка була, по суті, повчальною правдою, я віддала йому листа.
Побачившись з Олександром, ми поїхали. Поринувши в мрії, я всю дорогу не промовила ні слова. Літо ніби повернулося, і якби не ці жовті дерева, що от-от скинуть листя, можна було б подумати, що ти в якомусь прекрасному краю.
Тільки підʼїжджаючи до Гавронців, я спитала в мого пана батька, яка причина (ніби я її не знала) його гніву!