Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Субота, 30 вересня 1876 (18 вересня) — Після витівки й захоплення Кассаньяком

# Samedi, 30 septembre 1876 (18 septembre) - Post-Prank Aftermath and Cassagnac Admiration

Я спала в батька й аж до полудня.

J'ai dormi chez mon père et jusqu'à midi.

Я спробувала правити норовистим конем, але з російською упряжжю мені бракує сили. Обох коней запрягли разом по-англійському, і все пішло само собою, тож я зможу правити ними за кордоном.

J'ai essayé de conduire le cheval difficile, mais avec le harnais russe je n'ai pas assez de force. On attela les deux chevaux ensemble à l'anglaise, et cela alla tout seul, je pourrai donc les conduire à l'étranger.

Повернувшись, я знайшла газети, «Le Figaro», що друкує «Таємницю шевальє де Медрана», роман Ґраньє де Кассаньяка-батька. Такий собі повчальний роман, де пан де Кассаньяк наділяє своїх героїв думками й принципами божественно чесними та моральними. В одному щоденнику, щоденнику одного з героїв, я цілком упізнала манеру й думки Поля де Кассаньяка і, перейнявшись до нього великим захватом і щирою повагою (якщо він не бреше), стала почасти ревнувати до жінки, яка надихнула його на такі почуття, таку повагу, таке обожнення.

En rentrant je trouvai les journaux, "Le Figaro" qui publie "Le secret du chevalier de Medrane", roman de Granier de Cassagnac père. Une espèce de roman didactique ou M. de Cassagnac donne à ses héros des pensées et des principes divinement honnêtes et moraux. Dans un journal, le journal d'un des héros, j'ai parfaitement reconnu la manière et les idées de Paul de Cassagnac et, tout en ayant conçu pour lui une grande admiration et un sincère respect (s'il ne ment pas) je suis devenue en quelque sorte jalouse de la femme qui lui a inspiré de tels sentiments, un tel respect, une telle adoration.

Я марю якимось мерзенним журналістом... хай як хочуть, хай називають його як завгодно, але що я сказала, те сказала і в те вірю, хіба що, хіба що він лицемір.

Je me monte la tête pour un vil journaliste... tant qu'on veut, qu'on le nomme comme on veut, ce que j'ai dit je l'ai dit et le crois à moins, à moins qu'il ne soit un hypocrite.