Середа, 27 вересня 1876 (15 вересня) — Сердечна розмова батька з донькою

# Mercredi, 27 septembre 1876 (15 septembre) - Intimate Father-Daughter Conversation

Якби ви знали, де я провела ніч! На канапі в батька.

Si vous saviez ou j'ai passé la nuit ! Sur le canapé chez mon père.

Мама надіслала мені портрет Кассаньяка, такий же схожий і такий же гарний, як він сам. Цей портрет неабияк збентежив і врадував мене.

Maman m'a envoyé le portrait de Cassagnac, aussi ressemblant et aussi beau que nature. Ce portrait m'a causé un trouble et une joie considérable.

Я пішла по чорнило, батько мене покликав, я сіла на його ліжко, потім лягла поруч із ним, мов дитина. Це найкращий спосіб говорити по щирості. Ми не позбавили себе цього. Я говорю зі сміхом, що дозволяє мені казати все, [навіть] найнеприємніші й найзухваліші речі. Його зачепила моя остання фраза, сказана позавчора, і вчора ввечері я повторила йому те саме, додавши, що моя мати не могла з ним жити, бо, ледве одружившись, він мав за коханку сільську дівчину, яка була в нього ще до шлюбу. Він заходився присягатися, що ту дівчину прогнали, щойно він зустрів мою матір.

J'allai chercher de l'encre, mon père m'appela, je m'assis sur son lit, puis me couchai à côté de lui, comme un enfant. C'est la meilleure façon de causer intimement. Nous ne nous en sommes pas privés. Je parle en riant ce qui me permet de tout dire, [même] les choses les plus désagréables et les plus impertinentes. Il a été blessé de ma dernière phrase d'avant-hier et hier soir je lui répétai la même chose en ajoutant que ma mère ne pouvait pas vivre avec lui parce qu'à peine marié il avait pour maîtresse une fille de la campagne, qu'il avait eue avant son mariage encore. Il se prit à jurer que la fille fut renvoyée aussitôt qu'il eut rencontré ma mère.

Він скаржиться, він каже, що вів божевільне життя, що розважався, але що йому чогось бракує, що він нещасний.

Il se plaint, il dit qu'il a mené une vie folle, qu'il s'est amusé, mais qu'il lui manque quelque chose, qu'il n'est pas heureux.

— То в кого ж ти закоханий? — спитала я, сміючись із його зітхання.

- De qui es-tu *donc* amoureux ? demandai-je en riant de son soupir.

— Хочеш знати?

— Veux-tu le savoir ?

І тут він почервонів так сильно, що обхопив руками голову, щоб затінити обличчя.

Et ici, il rougit si fort qu'il mit ses bras autour de sa tête pour ombrager la figure.

— Хочу? Кажи.

— Je veux ? Dis.

— У мами!

— De maman !

А оскільки його голос тремтів, я зворушилася так, що зайшлася сміхом, аби це зворушення приховати.

Et comme sa voix tremblait je m'émus au point d'éclater de rire pour cacher cette émotion.

— Я ж знав, що ти мене не зрозумієш! — вигукнув він.

— Je savais bien que tu ne me comprendrais pas ! s'écria- t-il.

— Пробач, але ця подружньо-романтична пристрасть так мало на тебе схожа.

— Pardon, mais cette passion matrimonialement romanesque te ressemble si peu

— Бо ти мене не знаєш! Але присягаюся тобі, присягаюся, що це правда, перед цим образом моєї бабусі, перед цим хрестом, благословенням мого батька! Ще не знаючи цього чоловіка наскрізь, я повірила.

— Parce que tu ne me connais pas ! Mais je te le jure, je te jure que c'est vrai, devant cette image de ma grand-mère, devant cette croix, la bénédiction de mon père ! Ne connaissant pas encore l'homme à fond, je crus.

І він перехрестився перед образом і хрестом, що висіли над ліжком.

Et il se signa devant l'image et la croix suspendues au-dessus du lit.

— Може, це, — провадив він, — тому, що я й досі уявляю її молодою, як тоді, бо я живу уявою про минуле.

- Peut-être est-ce, reprit-il, parce que je me l'imagine toujours jeune, comme alors, parce que je vis de l'imagination du passé.

Коли нас розлучили, я був як божевільний, я пішки, мов прочанин, ходив молитися до Охтирської Богородиці¹, але кажуть, що ця Богородиця приносить нещастя, і це правда, бо все заплуталося

Lorsqu'on nous a séparés, j'ai été comme fou, je suis allé à pied en pèlerin, prier la Vierge d'Achtirka ^1^ mais on dit que cette <u>Vierge porte ma</u>lheur et c'est vrai, car cela s'est embrouillé

Примітки

Охтирська ікона Божої Матері — чудотворна православна ікона з Охтирки на Слобожанщині. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис