Четвер, 28 вересня 1876 (16 вересня) — Витівки й провінційна нудьга

Думка була така — поїхати в маєток Паші, але його мати тут і... я задовольняюся тим, що телеграфую, пишу й надсилаю два пакунки зі шматками картону, старими картами, в'язальною вовною, шпильками для волосся тощо. Паша заплатить за пересилання.
Олександр і слова не каже, я чекаю й лютую. Я написала йому, він гадає, що мене можна водити, мов ведмедя на ланцюгу...
Я хочу забрати в нього всі папери й довірити все чесному Етьєнові.
Французький слуга Віктор занедужав, кажуть, що він червоний і набряклий. Я дуже стривожена, і мені здається, що я горю й набрякаю. Я віддаюся під опіку Бога, який завжди був добрий до мене.
Я плачу з нудьги, я хочу поїхати... я нещасна тут, я марную час, своє життя, я жалюгідна, я цвілю, я страждаю, я роздратована, о! оце саме те слово!
Батько написав усі мої телеграми, тут усі мене люблять, але це життя мені осоружне!
Боже, Господи Ісусе, вирви мене звідси!