Кінь, на якому я їздила з тими грудочками цукру, що ви знаєте, після двох виїздів без сідла більше не хоче ходити в запрягу. Із баского він став шаленим: галопує, скаче; справжній пристяжний кінь, тобто з тих, що в Росії їх запрягають збоку і що стрибає, гарцює, повернувши голову назовні. Я хочу напоумити його й сьогодні зробила прогулянку на п'ятдесят метрів у тильбюрі, з моїм клятим батьком, який тримав віжки, коли я вже не могла. Тепер я бачу, що поза російського візника зовсім не вдавана, а необхідна, щоб утримувати оскаженілих тварин. У мене аж руки попухли, але це тішить моє марнославство.
Le cheval que j'ai monté avec ces sucres que vous savez, après deux sorties sans selle, ne veut plus être attelé. De vif, il est devenu fou, il galope, il saute; un vrai *cheval soumis* c'est-à-dire celui des chevaux qu'en Russie on attelle de côté et qui bondit, caracole, la tête penchée en dehors. Je veux le ramener à la raison et aujourd'hui je suis allée faire une promenade de 50 mètres en tilbury, avec mon fichu-père, qui tenait les rênes quand je n'en pouvais plus. A présent je vois que la pose du cocher russe n'est point affectée, mais nécessaire afin de maintenir les bêtes furieuses. J'en ai les mains enflées, mais ça flatte ma vanité.