Середа, 27 серпня 1876 (15 серпня)

# Mercredi, 27 août 1876 (15 août) - Miloradovitch Reunion

Посеред обіду прибув мій давній...

Au milieu du dîner aurriva mon ancien...

Шість років тому ми були в Одесі; мама часто бачилася з пані Милорадович, а Гриць приходив до нас щодня, грався з Полем і залицявся до мене, приносив мені цукерки, квіти, фрукти. З нас сміялися, і Гриць казав, що ніколи не одружиться ні з ким, окрім мене, на що один пан — уже не пам'ятаю котрий — незмінно відповідав:

Il y a six ans de cela nous étions à Odessa, maman voyait souvent Mme Miloradovitch et Gritz venait tous les jours chez nous, jouait avec Paul et me faisait la cour, m'apportait des bonbons, des fleurs, des fruits. On riait de nous et Gritz disait qu'il n'épouserait jamais une autre femme que moi, à quoi un monsieur je sais plus lequel ne manquait jamais de répondre :

— Ого! Який хлопець, він хоче за дружину міністра.

— Oh ! ho ! quel garçon, il veut un ministre pour femme.

Милорадовичі провели нас до пароплава, що мав відвезти нас до Відня. Я була надзвичайно кокетлива; я забула свого гребінця, і Гриць дав мені свого, а на прощання ми поцілувалися з дозволу батьків.

Les Miloradovitch nous reconduisirent jusqu'au bateau à vapeur qui devait nous conduire à Vienne. J'étais excessivement coquette, j'avais oublié mon peigne et Gritz me donna le sien et au moment des adieux nous nous sommes embrassés avec la permission des parents.

«Щасливі дні дитинства нашого,

"Jours fortunés de notre enfance

Коли казали ми: матусю, тату!

Où nous disions, maman, papa !

Дні щастя й чистоти безгрішної —

Jours de bonheur et d'innocence

Ах, як же ви вже відлетіли!»

Ah ! que vous êtes loin déjà."

— Знаєте, чарівна кузино, Гриць трохи дурний і трохи глухий, — сказав Мішель, поки Милорадович піднімався сходами галереї ресторану.

— Vous savez adorable cousine, Gritz est un peu bête et un peu sourd, dit Michel pendant que Miloradovitch montait les marches de la galerie du restaurant.

— Я добре його знаю, любий gommeux; він не дурніший за вас і за мене, а недочуває через хворобу, а надто через те, що кладе вату у вуха, боячись застудитися.

— Je le conais bien, cher gommeux, il n'est pas plus bête que vous et moi, et il est un peu sourd à cause d'une maladie et surtout parce qu'il met de la ouate dans les oreilles de peur de se refroidir.

Кілька осіб уже підійшли й потисли батькові руку, аж згоряючи від бажання, щоб їх відрекомендували доньці, яка приїхала з-за кордону, але батько нічого такого не зробив, скорчивши зневажливі гримаси. Я вже боялася, що так само буде і з Грицем.

Plusieurs personnes déjà s'étaient approchées et ont donné la main à mon père grillant d'être présentées à la fille qui arrive de l'étranger, mais mon père n'en fit rien en faisant des grimaces de dédain. Je craignais déjà qu'il n'en fût de même avec Gritz.

— Марі, дозволь відрекомендувати тобі Григорія Левича Милорадовича, — сказав він.

— Marie, permettez-moi de vous présenter Grigori levitch Miloradovitch dit-il.

— Ми давно знайомі, — сказала я, граційно простягаючи руку своєму другові дитинства.

— Nous nous connaissons depuis longtemps dis-je en tendant gracieusement la main à mon *ami d'enfance.*

Він геть не змінився: та сама сяйлива шкіра, той самий тьмяний погляд, той самий маленький, ледь зневажливий рот, мікроскопічні вуса. Бездоганно вбраний, із чудовими манерами.

Il n'a pas du tout changé, le même teint éclatant, le même regard terne, la même bouche petite et légèrement dédaigneuse, une moustache microscopique. Parfaitement mis et d'excellentes manières.

Ми дивилися одне на одного з цікавістю. Мішель корчив саркастичні гримаси. Тато кліпав очима, як завжди.

Nous nous regardions avec curiosité. Michel faisait des grimaces sarcastiques. Papa clignait des yeux comme toujours.

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис