❦
Понеділок, 14 серпня (2 серпня 1876)
Учора о першій ми виїхали з Москви, повної руху й прикрашеної прапорами з нагоди прибуття королів Греції та Данії.Lundi 14 août (2 août 1876)
Усю дорогу Етьєн мене просто дратував. Уявіть собі великокнязівські мрії й читання розвідки про Клеопатру та Марка Антонія, які щомиті переривали фрази на кшталт оцих:
Pendant tout le voyage Étienne m’agaçait positivement. Imaginez la rêverie grand-ducale et la lecture d’une étude sur Cléopâtre et Marc-Antoine, interrompues à chaque instant par des phrases comme celles-ci :
— Хочеш їсти? Може, тобі холодно? Ось смажена курка й огірки. А може, грушу? Зачинити вікно? Що ти їстимеш, коли приїдемо? Я телеграфував, щоб тобі приготували ванну, моя королево, я замовив мармурову, і весь дім облаштували, щоб прийняти Її Величність.
— Veux-tu manger ? Tu as peut-être froid ? Voici du poulet rôti et des concombres. Peut-être une poire ? Faut-il fermer la fenêtre ? Que vas-tu manger en arrivant ? J’ai télégraphié pour qu’on te prépare un bain, ma reine, j’en ai fait venir un en marbre, et toute la maison a été arrangée pour recevoir Sa Majesté.
Безперечно добрий, але беззаперечно нудний.
Incontestablement bon, mais irrécusablement ennuyeux.
Дуже поважні пани упадають коло Амалії, як коло справжньої дами; Шоколад дивує мене своїм вільним розумом і котячою натурою — невдячною й хитрою.
Des messieurs fort bien font la cour à Amalia comme à une dame, Chocolat m’étonne par son esprit émancipé et par sa nature de chat, ingrate et rusée.
На станції Грусське нас зустрічають два екіпажі, шестеро слуг-селян і мій клятий брат. Велетень і зростом, і товщиною, але гарний, як римська статуя, і ноги в нього порівняно маленькі. Півтори години їзди до Шпатовоки, за які я встигаю помітити безліч суперництва й шпильок між батьком і Бабаніними; я тримаю голову високо, тримаю в шаху брата, який, утім, у захваті, що мене бачить.
A la station Grousskoë nous sommes reçus par deux voitures, six domestiques-paysans et mon fichu frère. Géant de taille et de grosseur, mais beau comme une statue romaine avec des pieds comparativement petits. Une heure et demie de voiture jusqu’à Chpatowoka, pendant laquelle j’entrevois une quantité de rivalités et de pointes d’épingles entre mon père et les Babanine, je tiens la tête haute, je tiens en échec mon frère qui d’ailleurs est tout enchanté de me voir.
Я не хочу ставати ні на чий бік. Мені потрібен батько.
Je ne veux me mettre d’aucun parti. J’ai besoin de mon père.
— Грицько (малоросійське сільське імʼя Жоржа) два тижні тебе чекав, — каже мені Поль, — думали, ти зробиш, як торік.
— Gritzko (nom petit-russien et villageois de Georges) est resté deux semaines à t’attendre, me dit Paul, on croyait que tu ferais comme l’année dernière.
— І він поїхав?
— Et il est parti ?
— Ні, я залишив його в Полтаві; він дуже хоче тебе побачити. «Розумієш, — каже він мені, — я знав її ось такою маленькою!»
— Non, je l’ai laissé à Poltava ; il désire beaucoup te voir, « Tu comprends, me dit-il, je l’ai connue petite comme ça ! »
— То він вважає себе чоловіком, а мене — дівчинкою?
— Alors il se croit un homme et il me croit une petite fille ?
— Так.
— Oui.
— Як і я. А який він?
— C’est comme moi, comment est-il ?
— Він завжди говорить французькою, буває у вищому світі в Петербурзі.
— Il parle français toujours, il va dans le grand monde à Pétersbourg.
— Кажуть, він скупий?
— On le dit avare ?
— Він просто розсудливий і порядний. Великий пан. Ми з ним хотіли зустріти тебе в Полтаві з оркестром, але тато сказав, що таке належить лише королевам.
— Il n’est que raisonnable et comme il faut. Un grand seigneur. Nous voulions, lui et moi, te recevoir avec un orchestre à Poltava mais papa a dit que cela n’était dû qu’à des reines.
— Тато сказав дурницю, я йому так і скажу.
— Papa a dit comme une bête, je le lui dirai.
Я помічаю, що батько боїться здатися хвальком і марнославним. Я його швидко заспокою: я обожнюю всі ці дурнички, яким він поклоняється.
Je remarque que mon père craint de paraître fanfaron et vaniteux. Je le rassurerai bien vite, j’adore toutes ces bêtises qu’il idolâtre.
Вісімнадцять верст зораних полів — і нарешті село з низьких убогих хат. Усі селяни ще здалеку скидають шапки, щойно побачать екіпаж. Ці добрі, терплячі й шанобливі обличчя мене зворушують; я їм усміхаюся, і вони, геть здивовані, відповідають усмішками на мої привітні кивки.
Dix-huit verstes de champs labourés et enfin le village formé de huttes basses et pauvres. Tous les paysans se découvrent d’avance en apercevant la voiture. Ces bonnes figures patientes et respectueuses m’attendrissent, je leur souris et, tout étonnés, ils répondent par des sourires à mes petits saluts amicaux.
Будинок одноповерховий, невеликий; сад великий і досить дикий. Селянки напрочуд статні, вродливі й звабливі у своєму вбранні, яке облягає всі форми й відкриває голі ноги до колін.
La maison est d’un seul étage, petite, un grand jardin assez sauvage. Les paysannes sont remarquablement bien faites, belles et piquantes dans leur costume qui dessine toutes les formes et laisse voir des jambes nues jusqu’au genou.
Марі, моя тітка, зустрічає нас на ґанку. Я приймаю ванну, ми обідаємо. Кілька сутичок із Полем. Він намагається мене вколоти — можливо, й мимохіть, лише корячись поштовху, який дав йому батько. Я блискуче ставлю його на місце, і принижений виявляється він — там, де хотів принизити мене. Я бачу їх наскрізь. Недовіра до моїх успіхів, шпильки щодо нашого становища у світі. Мене інакше як «Королевою» не називають; батько хоче скинути мене з трону — я змушу його поступитися, я його знаю, бо багато в чому він — це я.
Marie, ma tante, nous reçoit sur le perron. Je me baigne, nous dînons. Plusieurs escarmouches avec Paul. Il tâche de me piquer, sans le vouloir peut-être, n’obéissant qu’à l’impulsion donnée par son père. Je le remets superbement en place, et c’est lui qui est humilié là où il désirait m’humilier. Je les vois à travers. Incrédulité quant à mes succès, pointes d’épingles à notre position dans le monde. On ne m’appelle que « Reine », mon père veut me détrôner, je le ferai plier, je le connais car lui c’est moi dans beaucoup de choses.
Примітка упорядників
[ПРИМІТКА]
[Annotation]
на полях · Annotation de Marie
Із цими бідолашними мучениками навіть не зволять бути ввічливими.
On n’a seulement pas la bonté d’être poli avec ces pauvres martyrs.
Етьєн дає мені книжку, написану однією з моїх гувернанток; ця книжка — необхідна передмова до мого щоденника. Прошу нащадків перекласти її й надрукувати на початку цієї праці. Лише уривок, де йдеться про нас.
Étienne me donne un livre écrit par une de mes institutrices, ce livre est une préface nécessaire à mon journal. Je prie la postérité de le traduire et de le publier au commencement de cet ouvrage. Un extrait seulement dans lequel il s’agit de nous.
Якби мені довелося тут жити, я б задихнулася. Клімат «російської Італії» повернув мені голос. Я вдала, ніби падаю навзнак, коли почула, що в Полтаві нічого не роблять для сербів.
Si je devais vivre ici, j’étoufferais. Le climat de « l’Italie russe » m’a rendu ma voix. Je fis semblant de tomber à la renverse en entendant dire qu’on ne faisait rien pour les Serbes à Poltava.
— Дай концерт, — каже Поль.
— Donne un concert, dit Paul.
— Залюбки, — відповіла я.
— Avec bonheur, répondis-je.
Я задумала це ще в Москві.
C’est mon projet depuis Moscou.
Мені ніби сниться: я, пташка італійські співи, перенесена в край, де не цвіте апельсинове дерево1? О мій Південь! Моє широке соковите листя, мої квіти, моє небо, моє чисте й запашне повітря!
Je crois rêver : moi, l’oiseau chants italiens, transportée dans le pays où l’oranger ne fleurit pas ? O mon Midi ! Mes larges feuilles grasses, mes fleurs, mon ciel, mon air pur et parfumé !
Моїх слуг поселили у флігелі.
Mes domestiques sont logés dans un pavillon.
Кажуть, усі сусіди з нетерпінням чекають мого приїзду.
Tous les voisins attendent avec impatience, dit-on, mon arrivée.
Етьєна тут дуже шанують.
Étienne est très respecté.
Усім цікаво побачити «маленького араба», італійку й племінницю. Про мій приїзд знають і чекають на нього. «Племінниця з-за кордону». Я кудись поспішаю, сама не знаю чому.
On est curieux de voir « le petit arabe », l’Italienne et la nièce. Mon arrivée est connue et attendue. « Une nièce de l’étranger. » Je me hâte, je ne sais pourquoi.
Кімнату не впізнати: різні речі, з якими я ніколи не розлучаюся, роблять її моєю домівкою.
La chambre est transformée, les divers objets qui ne me quittent jamais me font un chez moi.
За звичкою я прочитаю розділ Біблії італійською, а тоді — спати.
Selon mon habitude je vais lire un chapitre de la Bible en italien et puis dormir.
Я обожнюю Бога, і мені хочеться плакати.
J’adore Dieu et j’ai envie de pleurer.
Примітки
Марі перевертає славетний романс з опери Амбруаза Тома «Міньйон» (1866, за Ґете) «Connais-tu le pays où fleurit lʼoranger?» («Чи знаєш ти край, де цвіте апельсин?»): Міньйон тужить за Італією, а Марі, заслана в російську глушину, — за своєю Ривʼєрою. ↩