❦
Понеділок, 31 липня 1876
Lundi, 31 juillet 1876
Учора я, тітка, Шоколад і Амелі прибули на вокзал о десятій годині. Я була доволі пригнічена, але вигляд купе — великого й затишного, як маленька кімната, — вельми мене пожвавив, тим паче що вагон освітлювався газом і ми були певні, що будемо самі: в купе лише три місця. Слуги влаштувалися поруч. Напередодні розлуки я дуже хотіла поговорити з тіткою, але я не схильна до відвертості, коли відчуваю серйозну ніжність, — а тітка мовчала, боячись мені не сподобатися або роздратувати мене розмовою. Тож, хочеш не хочеш, я поринула в Un mariage dans le monde1 Октава Феє. Цілюща книга, їй-богу! Вона вселила в мене найглибшу огиду до перелюбства і до всієї тієї гидоти, про яку раніше я говорила дуже легковажно й навіть з певним цинізмом. Ця книга так очистила мій дух, що я почулася заплямованою навіки через нешанобливий і легковажний дотик молодого римлянина.
Hier, moi, ma tante, Chocolat et Amélie, sommes arrivés à la gare, à dix heures. J’étais passablement accablée mais la vue d’un coupé, grand et confortable comme une petite chambre, me ranima beaucoup, d’autant plus que le wagon était éclairé par le gaz et que nous étions sûres d’être seules, le compartiment n’ayant que trois places. Les domestiques se placèrent à côté. J’aurais bien voulu, à la veille d’une séparation, causer avec ma tante mais je ne suis pas expansive quand je sens quelque tendresse sérieuse et ma tante se taisait, craignant de me déplaire ou de m’impatienter en me parlant. De sorte que, bon gré mal gré, je restai absorbée par Un mariage dans le monde d’Octave Feuillet. Salutaire ouvrage, sur ma foi ! Qui m’a donné la plus profonde horreur pour l’adultère et pour toutes ces saletés dont, avant, je parlais fort légèrement et même avec un certain cynisme. Tellement ce livre m’a purifié l’esprit que je me regardai souillée à tout jamais par le contact irrévérencieux et volage du jeune Romain.
Я ніколи не пробачу собі своєї безрозсудної поведінки, ніколи не виправдаю цієї слабкості, що коштує мені стільки жалю, — але можу бути певна, що нічого подібного більше не повториться.
Jamais je ne me pardonnerai ma folle conduite, jamais je n’excuserai cette faiblesse qui me coûte tant de regrets, mais je puis m’assurer que jamais pareille chose ne se répétera.
Тепер уже запізно: мої уста й руки цілували розпусні й безглузді уста, мій стан стискали розбещені й нечесні обійми. Втім, навіщо бути надчистою й надрозважливою? Чи є хоч один чоловік, який вартий цього? Який це зрозуміє? І хіба не жахлива прикрість — давати незаймані речі чоловікові, витертому до нитки всілякими тертями, — чоловікові, що цілує вас і водночас думає про свою манеру цілувати — набуту ціною тривалих студій, плід зрілого досвіду. А наш поцілунок — то порив серця цілком свіжого, цілком невинного, цілком закоханого, в який ви вкладаєте все, що накопичилося у вас від народження, [Слова викреслено] ніжності, — що залишиться у вашому житті назавжди першим спогадом, подією, революцією!.. Його поцілунок — лише спроба старої системи на новому предметі!
Il est trop tard à présent, mes lèvres et mes mains ont été baisées par des lèvres dissipées et absurdes et ma taille pressée dans des bras dépravés et déshonnêtes. D’ailleurs à quoi bon être archipure et archi-sage ? Y a-t-il un homme qui le vaille ? Qui le comprenne ? Et n’est-ce pas une vexation atroce de donner des choses non touchées à un homme tout râpé par toutes sortes de frottements, qui vous embrasse et qui pense à la manière dont il vous embrasse, acquise au prix de longues études et le fruit d’une mature expérience. Et tandis que notre baiser est un élan du cœur tout frais, tout innocent, tout amoureux, dans lequel vous mettez tout ce qui s’est amassé en vous depuis votre naissance, [mots rayés] de tendresse, qui restera dans votre vie pour toujours un premier souvenir, un événement, une révolution !... Son baiser à lui n’est que l’essai d’un vieux système sur un sujet nouveau !
З цими мудрими міркуваннями я заснула й прокинулася лише за три години до кордону — Айдкунен, куди ми прибули близько четвертої.
Sur ces sages réflexions je me suis endormie pour ne me réveiller qu’à trois heures de la frontière, Eydkühnen, où nous sommes arrivés vers quatre heures.
Місцевість рівна, дерева густі й зелені, але листя, попри свіжість і силу, навіює певний смуток після соковитої й пишної зелені Півдня.
La campagne est plate, les arbres touffus et verts, mais les feuilles, tout en étant fraîches et vigoureuses, donnent une certaine idée de tristesse après la verdure grasse et riche du Midi.
Нас відвели до готелю під назвою «Готель Росія», і ми влаштувалися в двох маленьких кімнатах з побіленими вапном стелями, голими деревʼяними підлогами і такими ж простими світлими деревʼяними меблями.
On nous conduisit à une auberge qui se nomme Hôtel de Russie et nous nous installâmes dans deux petites chambres aux plafonds blanchis à la chaux, aux planchers en bois nu et aux meubles de bois également clair et simplement faits.
Завдяки своїй дорожній скриньці я одразу влаштувала собі ванну й туалет, і, поївши яєць і випивши молока, яке подала пухка свіжолиця німкеня, — ось я пишу.
Grâce à mon nécessaire je me suis improvisé de suite un bain et une toilette et, après avoir mangé des œufs et bu du lait servi par une Allemande grasse et fraîche, me voilà à écrire.
Чекаємо на Етьєна, втім, мені байдуже, чи він запізниться, — якщо я не живу так, як люблю, мені байдуже, де я перебуваю.
Nous attendons Étienne, d’ailleurs peu m’importe s’il est en retard, du moment où je ne vis pas comme j’aime, peu m’importe où je suis.
Як на мене, я не позбавлена певної принади в цій бідній кімнатці — в білому пеньюарі, з оголеними красивими руками і золотим волоссям.
Je ne me trouve pas sans un certain charme dans cette pauvre petite chambre, en peignoir blanc avec mes beaux bras nus et mes cheveux d’or.
Щойно подивилася у вікно — нескінченність втомлює погляд. Ця цілковита відсутність пагорбів, ця рівнина, рівна-рівнісінька, справляє на мене враження вершини гори, що панує над усім світом.
Je viens de regarder par la fenêtre, l’infini fatigue la vue. Cette complète absence de collines, ce plat si plat, me fait l’effet du sommet d’une montagne qui domine le monde entier.
Шоколад — хвалько.
Chocolat est un vaniteux.
— Ти мій курʼєр, — кажу йому, — ти мусиш говорити кількома мовами.
— Tu es mon courrier, lui dis-je, tu dois parler plusieurs langues.
Малий відповів, що говорить по-французьки, по-італійськи, на ніццькому наріччі2 і трохи по-російськи, і що говоритиме по-німецьки, якщо я захочу його навчити.
Le petit me répondit qu’il parlait le français, l’italien, le niçois et un peu le russe, et qu’il parlerait allemand si je voulais bien le lui apprendre.
викреслено[Чотири рядки закреслено]
[quatre lignes cancellées]
Він прийшов весь у сльозах, під регіт Амалії, скаржитися: готельник відвів йому ліжко в кімнаті, де вже ночував єврей. Я зробила серйозне обличчя, вдаючи, що вважаю цілком природним, що він спатиме з євреєм. Але бідолашний Шоколад плакав так, що я засміялася і, щоб його потішити, змусила його прочитати кілька сторінок із загальної історії, купленої спеціально для нього.
Il vint tout en larmes, escorté des éclats de rire d’Amalia, se plaindre parce que l’hôtelier lui avait indiqué un lit dans une chambre déjà occupée par un Juif. Je fis une mine sérieuse faisant semblant de trouver tout naturel qu’il couchât avec un Juif. Mais le pauvre Chocolat pleura tant que je me mis à rire et, pour le consoler, lui fis lire quelques pages d’une histoire universelle achetée à son intention.
Це хлопченя мене бавить — він жива іграшка: я даю йому уроки, привчаю до служби, підбиваю на дотепи, — одне слово, він моя собака, моя лялька, моя розвага.
Ce négrillon m’amuse, c’est un joujou vivant, je lui donne des leçons, je le dresse au service, je lui fais dire ses boutades, en un mot c’est mon chien, ma poupée, mon amusement.
Що не кажіть, айдкуненське життя мене зачаровує; я присвячую себе навчанню юного Шоколада, котрий робить чудові успіхи в моралі й філософії.
Décidément la vie d’Eydkühnen me charme, je m’adonne à l’instruction du jeune Chocolat qui fait d’excellents progrès en morale et en philosophie.
Увечері я змусила його повторити Священну Історію, і коли він дійшов до моменту, де Ісуса зраджує Юда, то розповів мені дуже зворушливо, як той Юда продав Господа за тридцять срібняків і вказав на нього вартовим, поцілувавши його.
Ce soir je lui fis réciter son Histoire Sainte, puis, lorsqu’il fut arrivé au moment où Jésus va être trahi par Judas, il me raconta d’une façon très touchante comment ledit Judas vendit le Seigneur pour trente pièces d’argent et l’indiqua aux gardes en l’embrassant.
— Шоколаде, друже мій, — кажу я, — чи продав би ти мене ворогам за тридцять франків?
— Chocolat mon ami, dis-je, me vendrais-tu à des ennemis pour trente francs.
— Ні, — каже Шоколад, опустивши голову.
— Non, dit Chocolat en baissant la tête.
— А за шістдесят?
— Et pour soixante ?
— Теж ні.
— Non plus.
— А за сто двадцять?
— Et pour cent vingt ?
— Ні.
— Non.
— Ну, а за тисячу франків? — питаю далі.
— Alors pour mille francs ? demandai-je encore.
— Ні, ні, — відповідав Шоколад, смикаючи мавпячими пальцями край стола, з опущеними очима і неспокійно совгаючи ногами.
— Non, non, répondait Chocolat en tourmentant le bord de la table avec ses doigts de singe, les yeux baissés et les pieds agités.
— Ну гаразд, Шоколаде, а якби тобі дали десять тисяч? — наполягала я лагідно.
— Voyons, Chocolat, si on t’en donnait dix mille ? persistai-je affectueusement.
— Теж ні.
— Non plus.
— Молодець, а якби тобі запропонували сто тисяч? — питаю я ще раз, для чистого сумління.
— Brave garçon, mais si on t’offrait cent mille ? demandai-je encore pour l’acquit de ma conscience.
— Ні, — каже Шоколад, і голос його перетворився на шепіт, — мені треба більше...
— Non, dit Chocolat, et sa voix se changea en murmure, il m’en faudrait plus...
— Що ти кажеш?
— Qu’est-ce que tu dis ?
— Що мені треба більше.
— Qu’il m’en faudrait plus.
— То скажи, благородна душе, скільки ж — скажи, вірний негіднику! Ну то що ж: два мільйони, три, чотири?
— Alors, excellent cœur, dis combien, dis donc, fidèle garnement ! Voyons, deux millions, trois, quatre ?
— Пʼять або шість.
— Cinq ou six.
— Але, нещасний, — скрикнула я, — хіба це не одне й те саме: продати за тридцять франків чи за шість мільйонів!
— Mais, malheureux, m’écriai-je, n’est-ce pas la même chose vendre pour trente francs ou pour six millions !
— Ах! ні, бо коли маєш стільки грошей... інші нічого мені не зроблять.
— Ah ! non, car quand on a tant d’argent que ça... les autres ne peuvent rien me faire.
І, всупереч будь-якій моральності, я впала на канапу, вибухнувши сміхом, тоді як Шоколад, задоволений ефектом, забирався до іншої кімнати.
Et, au mépris de toute moralité, je tombai sur le canapé en éclatant de rire, pendant que Chocolat, satisfait de son effet, se retirait dans l’autre chambre.
А знаєте, хто мені приготував вечерю? Амалія. Вона засмажила двох курчат — інакше я б умерла з голоду, — а щодо спраги... нам подали шато-ляроз, що його неможливо пити.
Mais savez-vous qui m’a fait le dîner ? C’est Amalia. Elle m’a rôti deux petits poulets, sans ça je mourais de faim, et quant à la soif... on nous a servi un château-larose imbuvable.
Ні, справді, Айдкунен — це кумедно; подивимося, якою виявиться Росія.
Non, vrai, c’est drôle Eydkühnen, nous verrons bien ce que sera la Russie.
— На початку серпня, — сказала англійська сомнамбула3, — ви перебуватимете в місті біля моря.
— Au commencement du mois d’août, a dit la somnambule anglaise, vous vous trouverez dans une ville près de la mer.
Ну, що ви скажете про Петербург як морський порт? Тільки пані Монгрюель додала, що Антонеллі проїде через Париж і, не знайшовши мене там, поїде за мною до цього приморського міста.
Eh bien que dites-vous de Pétersbourg comme port de mer ? Seulement Mme Mongruel a ajouté qu’Antonelli passerait par Paris et, ne m’y trouvant pas, irait me rejoindre dans cette ville maritime.
— Певно ж, я бачу вас обох на березі моря на початку наступного місяця!..
— Pour sûr, je vous vois tous les deux au bord de la mer, au commencement du mois prochain !...
Це було б, однак, кумедно, але не будемо захаращувати собі голову; я пригадую слова Алексіса:
Ce serait pourtant drôle, mais ne nous encombrons pas l’esprit, je me rappelle les paroles d’Alexis :
— У вас така напружена розумова праця, таке хвилювання духу, що від цього можна захворіти.
— Il y a chez vous un tel travail intellectuel, une telle agitation d’esprit, que vous pouvez en tomber malade.
Але що зробити, щоб не думати, щоб не страждати?..
Mais que faire pour ne pas penser, pour ne pas souffrir ?...
Хай Бог дасть мені таке життя, як в інших жінок, — і я буду спокійна.
Que Dieu me donne une vie comme celle des autres femmes et je serai calme.
З моїм честолюбством мені бракує не лише тієї величі, що мене переслідує, а навіть того, що є в кожної «дівиці» або «світської дами», — окремого життя. Жахливе життя, сповнене принижень і тривог...
Avec mon ambition, je manque non seulement de ces grandeurs qui me traquent, mais encore même de ce qu’a chaque « demoiselle » ou « dame du monde », une vie à part. Une vie atroce, une vie d’humiliations, d’inquiétudes...
Свята Маріє, молися за мене.
Sainte Marie priez pour moi.
Примітки
Фр. Un mariage dans le monde («Шлюб у світі») — роман Октава Феє (1875), повчальна оповідь про світ і подружню зраду; один із найпопулярніших французьких романів того десятиліття. ↩
Ніццьке наріччя — оксітанський діалект Ніцци, на той час нещодавно приєднаної до Франції (1860), відмінний від літературної французької. ↩
Фр. somnambule — ясновидиця або медіум у трансі; звертання до сомнамбул було модною практикою в аристократичних колах 1870-х. ↩