❦
Четвер, 6 січня 1876
Jeudi, 6 janvier 1876
Сьогодні Різдво1. Ми йдемо до церкви, і повітря там таке насичене ладаном, що я мушу вийти на десять хвилин, аби не зомліти.
C’est Noël. Nous allons à l’église, et l’air y est si rempli d’encens que je suis obligée de sortir pour dix minutes pour ne pas m’évanouir.
Боткін знову був у нас і приніс адреси викладачів. Потім ми беремо найняте ландо, і мама їде до російського священника, архімандрита Александра. Він архімандрит, отже, монах, бо в нас одружуватися можуть лише диякони, священники й дещо трохи вище за священника. Мама каже, що він чарівний. Наше посольство не влаштовує свят і навіть не має сталого дня для прийомів.
Botkine a été de nouveau chez nous et a apporté des adresses de professeurs. Ensuite nous prenons un landau de remise et maman va chez le prêtre russe, l’archimandrite Alexandre. Etant archimandrite, il est moine, car chez nous les diacres, les prêtres et quelque chose d’un peu plus qu’un prêtre, peuvent seuls se marier. Maman dit qu’il et charmant. Notre ambassade ne fait pas de fêtes et n’a même pas de jour fixe pour les réceptions.
Тепер, коли в нас пристойний екіпаж, ми їдемо на Пінчо, і ця прогулянка трохи мирить мене з Римом. Великий натовп людей і екіпажів, і я бачила короля! Я обожнюю королів! Я обожнюю жити в країні, де є Король і принци.
Ayant une voiture convenable nous allons au Pincio et cette promenade me raccommode un peu avec Rome. Une grande foule de monde, et de voitures, et j’ai vu le roi ! J’adore les rois ! J’adore vivre dans un pays ou il y a un Roi et des princes.
І тут усі люблять короля: «Він бридкий, але весь добрий, весь милий2» — ось що про нього кажуть. Король був у двокінній вікторії, з якимось добродієм. Якби я була Ніною, то сказала б, що він закохався в мене, бо він рвучко обернувся й пильно на мене подивився. Та позаяк я не Ніна, то нічого не скажу, хіба що обожнюю короля Італії, як обожнюю всіх королів, і особливо нашу імператорську родину в Росії. [Низ сторінки вирвано]
Et tout le monde ici aime le roi « E brutto ma è tutto buono, tout grazioso », voilà ce qu’on en dit. Le Roi était dans une victoria à deux chevaux, avec un monsieur. Si j’étais Nina je dirais qu’il est tombé amoureux de moi, parce qu’il s’est vivement retourné et me regarda fort. Mais comme je ne suis pas Nina je ne dirai rien, sinon que j’adore le roi d’Italie, comme j’adore tous les rois, et particulièrement notre famille impériale de Russie. [Bas de page enlevé]
А щодо Дивовижного — Фредерік Віктор-Емануїл навдивовижу бридкий, величезне обличчя, геть червоне, геть кирпате, мов у бульдога, але я дивилася на нього зворушено, з повагою, з якимось забобонним трепетом. Ах! королі не знають, де брати відданих слуг, якби ж вони могли зазирнути в моє серце, то всі простягли б до мене руки, бо немає на світі більшої роялістки за мене, нікого, хто був би вірнішим, відданішим, щирішим.
Quant au Surprenant, Frédéric Victor-Emmanuel est prodigieusement laid, une immense figure toute rouge, toute retroussée, comme celle d’un bulldog, mais je l’ai regardé avec attendrissement, avec respect, avec superstition. Ah ! les rois ne savent pas où prendre des serviteurs dévoués, s’ils pouvaient savoir mon cœur ils me tendraient tous les bras, car il n’y a au monde personne plus royaliste que moi, personne qui serait plus fidèle, plus dévouée, plus sincère.
Я ще бачила.... вгадайте кого, я бачила, як спершись на одну з колонок, що відділяють дорогу, де лиш проїжджають, від місця, де спиняються, на Пінчо, вбраний у сіре, стояв вродливий сер Фредерік Джонстон. Немає у світі нічого кращого за справжнього англійського вельможу. Коли не бачиш такого якийсь час, забуваєш, дивишся на інших, але хто зрівняється з англійцем на кшталт Гамільтона. Тож я знову вертаюся до свого обожнення англійців. Я також бачила біля дверцят одного екіпажа Дорію, молодшого брата, того, кого я звала білим Дорією, він мене побачив і впізнав. Я знаю його головно по ніццькому кафе Румпельмаєра при клубі.
J’ai encore vu.... devinez qui, j’ai vu appuyé à une des petites colonnes qui séparent le chemin où on ne fait que passer et la place où on s’arrête, au Pincio, habillé de gris, j’ai vu le beau sir Frédéric Johnstone. Il n’y a rien au monde comme un vrai grand seigneur anglais. Quand on n’en voit pas pendant quelque temps, on oublie, on regarde les autres, mais qui peut se comparer à un anglais Hamilton. Je reviens donc de nouveau à mon adoration pour les Anglais. J’ai aussi vu auprès de la portière d’une voiture, Doria, le frère cadet, celui que je nommais le Doria blanc, il m’a vue et reconnue. Je le connais surtout par le café de Nice, Rumpelmayer au cercle.
Через це товариство я починаю любити Рим, Пінчо — це римська Англійська набережна. Я майже не шкодую за Ніццою, цим невдячним і злим містом!
Ce monde me fait aimer Rome, le Pincio c’est la Promenade des Anglais de Rome. Je regrette à peine Nice, ville ingrate et méchante !
А щодо Дивовижного — Фредерік цілком добре його заступає й перевершує. (Написавши це, я сумніваюся).
Quant au Surprenant, Frédéric le remplace et le surpasse très bien. (Après avoir écrit cela, j’en doute).
Учора сумна й нерішуча, сьогодні я весела й упевнена. Я написала, щоб мені прислали Фортюне. Маленький Саїд тут добре прислужиться. Я добре пообідала й проводжу вечір за читанням історії Карла Сміливого. —
Triste et indécise hier, je suis gaie et confiante aujourd’hui. J’ai écrit de m’envoyer Fortuné. Le petit Saïd fera très bien ici. J’ai bien dîné, et je passe la soirée à lire l’histoire de Charles le Téméraire. -
Я гадала у своїй «наївній простодушності», що товариство є лише в Ніцці, але воно є й тут, і чимале, ба навіть вельми пристойне. Після прогулянки ми проїхали Корсо, запруджений екіпажами, які сунули між двома шеренгами всіляких пішоходів, серед яких був і Дорія. Тепер у мене розплющуються очі на красоти й старожитності Рима, я стаю допитливою, спраглою все оглянути; я більше не сонна. Мені кортить бути всюди, я знову хочу жити навзаводи.
Je croyais dans ma « candeur naïve » qu’il n’y avait du monde qu’à Nice, mais il y en a ici et beaucoup et du fort propre même. Après la Promenade nous avons passé par le Corso encombré de voitures, qui passaient entre deux haies de piétons de tous genres, Doria était parmi eux. A présent mes yeux s’ouvrent pour voir les beautés et les antiquités de Rome, je deviens curieuse, avide de tout visiter; je ne suis plus endormie. J’ai hâte d’être partout, je veux de nouveau vivre en courant.
Ах! якби я могла... ще одне бажання щодо Ніцци! Хай що я кажу, усі плани, які я будую, зводяться до тріумфу в Ніцці. Це цілком природно. Найпаскудніша річ, опираючись, набуває цінності. Будьте цілком переконані в цій щирій правді.
Ah ! si je pouvais... encore un désir pour Nice ! J’ai beau dire, tous les plans que je fais aboutissent à un triomphe à Nice. C’est bien naturel. La plus sale chose en résistant acquiert de la valeur. Soyez bien persuadé de cette vraie vérité.
Не думайте, проте, що я отупіла настільки, аби не бачити нічого далі за місто Саетоне; навпаки, я честолюбніша, ніж будь-коли, але мимохідь плюнути на того, хто плюнув на тебе, дати йому стусана — це втіха, яку може дозволити собі кожна шляхетна душа.
Ne croyez cependant pas que je sois abrutie au point de ne rien voir au delà de la ville de Saëtone, au contraire je suis plus ambitieuse que jamais, mais en passant, cracher sur quelqu’un qui vous a craché dessus, lui donner un coup de pied, c’est un plaisir que peut se permettre chaque âme bien née.
Примітки
Православне Різдво — 25 грудня за юліанським календарем, тобто 6 січня за григоріанським. ↩
В оригіналі італійською: «E brutto ma è tutto buono, tout grazioso» — приказка про короля Віктора-Емануїла II. (Марі вписала французьке tout замість італійського tutto — макаронічне змішування мов збережено.) ↩