❦
Четвер, 30 грудня 1875
Jeudi, 30 décembre 1875
Листа, підписаного Альфеда-да-фе, не надіслали, а замість нього мама послала з Монте-Карло таку телеграму:
La lettre signee Alfeda-da-fe, n’a pas ete envoyee, et a sa place, maman a envoye de Monte-Carlo cette depeche:
«Ніцца, Емілеві дʼОдіффре, Башта Одіффре.
Nice, Emile d’Audiffret, Tour Audiffret.
Зовні цвіте, Усередині гниє. Змилуйся1! Альфеда-да-фе».
Le dehors est fleuri, Le dedans est pourri. Miserere ! Alfeda-da-fé.
Телеграфом — куди краще.
Par télégraphe c’est beaucoup mieux.
«Чи ти страждав? чи ти ридав? Чи знемагав ти без надії, В жалобі душу, в ранах серце мав? Тоді збагнеш мою ти муку!»
« As-tu souffert ? as-tu pleuré ? “As-tu langui sans espérance, “L’âme en deuil, le cœur déchiré ? Alors, tu comprends ma souffrance !
(«Міньйон»)
(Mignon)
Починається з крамниці Аде. Поки ми там, заходить пані Тютчева. Мама велить мені піти привітатися з нею, але я червонію й не рухаюся, тож вона сама підходить до цієї гадюки й заговорює до неї.
Ça commence par le magasin Adé. Pendant que nous y sommes, entre Mme Tutcheff. Maman me dit d’aller la saluer, mais je rougis, et ne bouge pas, alors elle-même s’approche de cette vipère et lui parle.
Щоразу, коли я плакала вдома, мама казала мені:
Chaque fois que je pleurais à la maison, maman me disait:
— Іди жити до тітки Тютчевої. А недавно вона серйозно заговорила про зближення.
- Va vivre avec la tante Tutcheff. Et dernièrement elle a parlé sérieusement d’un rapprochement.
Та моя люба тітка холодна як лід. Вона була не сама — пані Мейнек, ще одна батькова сестра.
Mais ma chère tante est aussi froide que possible. Elle n’était pas seule, Mme Meynek, une autre sœur de mon père.
Ця говорила більше по-тітчиному, ця не скидалася на змію, жовту й сичливу!
Celle-là a parlé plus en tante, celle-là n’avait pas l’air d’un serpent, jaune et sifflant !
Та облишмо цю суху й прикру пригоду.
Mais passons cet incident sec et désagréable.
Я була в Сапоженікових, щоб покликати їх завтра посидіти зі мною до пізньої ночі й поворожити.
J’étais chez les Sapogenikoff pour leur dire de venir demain veiller avec moi, et faire la bonne aventure.
Сьогодні ввечері «Сафо». Я вбралася в щось на кшталт неаполітанської блузи з синього крепдешину й старого мережива. Перед білий, рукави широкі — словом, не описати, але оригінально й чарівно до краю. З білою спідницею та білою атласною сумочкою.
Ce soir « Sapho ». J’ai mis une espèce de chemise napolitaine en crêpe de chine bleu et vieille dentelle. Le devant est blanc, les manches larges, enfin, ce n’est pas à décrire, mais original et charmant au possible. Avec une jupe blanche et une aumônière de satin blanc.
Ми приїжджаємо під кінець першої дії й опиняємося поруч із Проджерс, а з нею Робенсон, і я чую голос Дивовижного. Спершу це спинило мене, як вудила спиняють розігнаного коня. Цілий антракт я просиділа нерухомо, дослухаючись до того, що говорилося поруч.
Nous arrivons à la fin du premier acte et sommes à côté de la Prodgers, et avec elle est la Robenson, et j’entends la voix du Surprenant. Cela m’a tout d’abord arrêtée comme le mors arrête un cheval qui a pris son élan. Je suis restée pendant tout l’entracte sans bouger et écoutant ce qui se disait à côté.
Недарма Гостру знають під імʼям Прекрасної американки. Проти її обличчя нічого не скажеш — воно молоде, свіже (натуральне чи ні, яка різниця?) і чарівне. Можна було б сказати, що вона надто худа, це правда, але таке чудове обличчя змушує промовчати про цю ваду. Волосся в неї.... Ах! цього я не знаю, у Спа вона була білявіша за мене, тут вона темніша. Та байдуже, очі в неї дуже гарні, зачесана вона чудово. Дивлячись на неї, я відразу відчула, що очі в мене надто світлі, ніс завеликий, а волоссячко спереду погано прибране. Ніщо так не спотворює, як відчуття власної меншовартості перед іншими: очі тьмяніють і втрачаєш усю впевненість.
Ce n’est pas en vain que la Pointue est connue sous le nom de la Belle Américaine. On ne peut rien dire contre sa figure, elle est jeune, fraîche, (faux ou vrai, qu’importe ?) et adorable. On pourrait dire qu’elle est trop maigre, c’est vrai, mais une figure aussi ravissante fait passer ce défaut sous silence. Elle a les cheveux.... Ah ! ça je ne sais pas, à Spa elle était plus blonde que moi, ici elle est plus brune. N’importe, elle a de fort jolis yeux, elle est très bien coiffée. En la regardant je me suis de suite sentie les yeux trop clairs, le nez trop gros, les petits cheveux devant mal arrangés. Il n’y a rien qui enlaidit comme se sentir inférieure aux autres, les yeux deviennent ternes et l’on perd toute assurance.
Мама й тітка тільки те й робили, що водили очима від американки до мене.
Maman et ma tante ne faisaient que promener leurs yeux de l’Américaine à moi.
— У Марі гарненькі вуста, — сказала мама після довгого огляду.
- Marie a une jolie bouche, dit maman après un long examen.
Щойно завісу піднято, я чую, як Дивовижний виходить, і бачу, як Робенсон бере його за руку. Як же він, мабуть, її потиснув, і яка ж вона, мабуть, щаслива!
Aussitôt la toile levée, j’entends le Surprenant sortir, et je vois la Robenson lui prendre la main. Comme il a dû la lui serrer, et comme elle doit être heureuse !
Він подався до однієї англійки, яка нещодавно сюди приїхала й привабила всіх чоловіків. Турнон, Бержеро та інші — у неї.
Il s’en alla chez une dame anglaise qui, depuis peu arrivée ici, a attiré tous les hommes. Tournon, Bergerault et d’autres encore sont chez elle.
Бачачи його там, я трохи заспокоююся. Здалеку я бачу погано, та вигляд у нього був досить бридкий, він стояв там неначе знехотя, не мовлячи й слова.
Le voyant là je me remets un peu. De loin je vois mai et il avait l’air assez vilain, il restait là comme à regret et sans dire un mot.
— Правда ж, у нього дурний вигляд, коли він мовчить? — спитала я.
- N’est-ce pas qu’il a l’air bête quand il se tait ? demandai-je.
— Ні, — відповіла тітка, — але вигляд у нього лютий, є в ньому щось від хижого звіра.
- Non, répondit ma tante, mais il a l’air féroce, il a quelque chose de la bête fauve.
Самі розумієте, що годі було сказати щось краще, аби прикрасити його в моїх очах.
Vous savez qu’on ne pouvait pas mieux dire pour me l’embellir.
Міс Робенсон... (зауважте, як від Гострої я дійшла до «міс Робенсон») Отже, міс Робенсон бездоганно гарна.
Miss Robenson... (remarquez, comme depuis la Pointue je suis arrivée à dire Miss Robenson) Miss Robenson donc est parfaitement jolie.
Я просто визнаю свою меншовартість і, розчавлена, не рухаюся й нічого не бажаю. От тільки я палала, і доводилося щомиті кусати губи — і тому, що вони сохли, і щоб не розплакатися, як дурна, посеред театру.
Je reconnais simplement mon infériorité et, écrasée, ne bouge pas et ne désire rien. Seulement je brûlais et il fallait à chaque instant me mordre les lèvres, tant parce qu’elles séchaient que pour ne pas pleurer comme une bête en plein théâtre.
Дивовижний просидів дію й антракт у тієї англійки, потім вернувся до своєї ложі й позує меланхолійно — не як раніше, перебільшено, а так, що добре видно: він робить це не навмисне.
Le Surprenant reste un acte et un entracte chez cette Anglaise, puis revient dans sa loge, et pose mélancoliquement, pas comme avant et d’une façon exagérée, mais on voit bien qu’il ne le fait pas exprès.
Проджерс і американка йдуть іще до кінця вистави, задовго до кінця, і Одіффре не має терпцю просидіти довше за них хоч на десять хвилин. Коли Робенсон підвелася й повернулася спиною до публіки, я побачила, як погляд Дивовижного прикипів до її спини, геть напханої ватою, — погляд мимовільний і досить промовистий.
Prodgers et l’Américaine s’en vont avant la fin, beaucoup avant la fin et Audiffret n’a pas la patience de rester plus de dix minutes, plus qu’elles. Au moment où la Robenson s’est levée et tournait le dos au public, j’ai vu un regard du Surprenant se fixer sur son dos tout ouaté, un regard involontaire et qui en disait assez.
За такий погляд від будь-кого я віддала б один день свого життя, а від Дивовижного — цілий тиждень.
Pour un pareil regard je donnerais un jour de ma vie, venant de n’importe qui, et venant du Surprenant, une semaine.
Та й то — хіба хто взяв би цей тиждень життя, такого жалюгідного й сумного, як тільки можливо.
Avec ça que quelqu’un la prendrait cette semaine d’une vie aussi misérable et aussi triste que possible.
Поки я жвава, щаслива — я гарна, але якщо я така, як останнім часом, — прощавай усе.
Tant que je suis animée, heureuse, je suis jolie, mais si je suis comme depuis quelque temps, adieu tout.
Я стаю і, головне, почуваюся бридкою, розгубленою, жалюгідною — хоч крізь землю провалюйся.
Je deviens et surtout je me sens laide, confuse, misérable, à me cacher sous terre.
А зараз американка, повернувшись додому, певно, спить щасливим і спокійним сном, що збереже їй колір обличчя й підтримає її двадцятисемирічну шкіру. А я не сплю, і це безсоння вкриває мене зморшками, старить, висушує.
A présent, l’Américaine, rentrée chez elle dort sans doute d’un sommeil heureux et tranquille qui lui conservera son teint, et soutiendra sa peau de vingt-sept ans. Tandis que moi, je veille, et cette veille me ride, me vieillit, me dessèche.
В екіпажі я мовчала, відчуваючи, що зі словами прорветься потоп. Лише за хвилину чи дві до того, як ми приїхали, я відчула в собі досить сили, щоб сказати ось що:
Je n’ai pas parlé en voiture, je sentais qu’avec les paroles viendrait un déluge. Une ou deux minutes avant d’arriver seulement, je me suis sentie assez forte pour dire ceci:
— Далебі, панове де Турнон і Бержеро повелися як страшенно нечемні люди. Їх запросили — вони не прийшли, відтак не зробили візиту й навіть до ложі не завітали. О! далебі, це ж поводитися з людьми, як із наволоччю, геть як із наволоччю.
- Vraiment MM. de Tournon et Bergerault se sont conduits comme des gens très impolis. On les a invités, ils ne sont pas venus, n’ont pas fait de visite après, et ne sont même pas venus dans la loge. Oh ! vraiment c’est traiter son monde en canaille, tout à fait en canaille.
— Вони ні до кого не ходили, — сказала мама.
- ils ne sont allés chez personne, dit maman.
— Не кажіть так, благаю вас, такі речі чинять лише з нами.
- Ne dites pas cela, je vous en prie, on ne fait ces choses-là qu’avec nous.
— З усіма, — сказали мама й тітка разом.
- Avec tout le monde, dirent ma mère et ma tante ensemble.
— Якби вони так поводилися з усіма, їх би ніде не приймали. Ні, це поводитися з людьми, як із наволоччю. Мені здається, я кінець кінцем пересварюся з цілим світом, — додала я слідом за якоюсь думкою: я була подумала заприсягтися ніколи не приймати цих людей, але відразу схаменулася, бо тоді довелося б заприсягтися ні з ким не знатися, адже ці люди — це все ніццьке товариство.
- S’ils le faisaient avec tout le monde, on ne les recevrait pas. Non c’est traiter en canaille. Je crois que je finirai par me brouiller avec le monde entier, ajoutai-je à la suite d’une pensée, j’avais pensé jurer de ne jamais recevoir ces gens-là mais je me ravisai aussitôt, car comme cela il faudrait jurer de ne connaître personne, puisque tout le monde de Nice est compris dans ces gens-là .
— Навіщо ж тоді сидіти в Ніцці, — вигукнула мама, — і мучити себе!
- Pourquoi donc rester à Nice ! s’écria maman, et se martyriser !
— Я їду в неділю о третій.
- Je pars dimanche à trois heures.
— Ти це кажеш уже місяць.
- Tu dis cela depuis un mois.
— Я їду в неділю о третій!
- Je pars dimanche à trois heures !
— Не зрозуміти, чого ти хочеш.
- On ne sait pas ce que tu veux.
— Я їду в неділю о третій!!
- Je pars dimanche à trois heures !!
— Навіщо кипіти й роздирати собі душу?
- Pourquoi bouillir et se déchirer ?
— Я їду в неділю о третій!!!!
- Je pars dimanche à trois heures !!!!
Це могло б тривати ще довго, але ми вже приїхали.
Ça aurait pu continuer pendant longtemps, mais nous étions arrivées.
Я піднялася до себе й звеліла подати чаю.
Je montai chez moi et ordonnai du thé.
— Я прийду до тебе на чай, — сказала Діна.
- Je viendrai le prendre chez toi, dit Dina.
Я нічого не відповіла й заходилася ворушити вогонь у каміні, дивлячись, як горять дрова, і геть ні про що не думаючи, — це й урятувало мене від великої сцени.
Je ne répondis rien et me mis à attiser le feu dans la cheminée, regardant brûler le bois et ne pensant absolument à rien, ce qui m’a sauvée d’une grande scène.
Це, порівняно, щасливий стан.
C’est, comparativement, un heureux état.
Увійшла Діна й спитала, чому досі не подали чаю. Я почула, обернулася до неї й нічого не сказала, але мені здалося, що я щось сказала.
Dina est entrée et m’a demandée pourquoi le thé n’était pas encore servi. J’ai entendu, je me suis tournée vers elle et je n’ai rien dit, mais j’ai cru que j’avais dit quelque chose.
Вона ще кілька разів пробувала мене розговорити, але я, наче зачарована, не відповідала на її питання. Міх, який почав горіти, — так довго я тримала його у вогні, — змусив мене всміхнутися, і я показала його Діні, тихо сказавши:
Elle essaya plusieurs fois encore de me faire parler, mais je ne répondais pas à ses questions comme sous l’influence d’un charme. Le soufflet qui commença à brûler, tant je le tenais dans le feu, me fit sourire et le montrer à Dina en disant doucement:
— Не знаю, що з ним, здається, я його зламала.
- Je ne sais ce qu’il a, je l’ai cassé, je crois.
Потім я випила чаю, поїла, потім сіла писати.
Puis j’ai pris du thé, j’ai mangé, puis j’a écrit.
Але на першому ж рядку я зупинилася: заціпеніння минало, туман розвіювався, і я раптом відчула всю мерзенність свого становища, як людина, що довго сиділа взаперті, раптом відчуває свіже повітря знадвору.
Mais à la première ligne je m’arrêtai, l’abrutissement cessait, le brouillard se dissipait, et je sentis tout d’un coup toute la vilenie de ma position, comme une personne longtemps renfermée sent tout à coup l’air frais du dehors.
Хіба можна поводитися з кимось безцеремонніше, більше як із наволоччю, ніж із нами тут? Але мені й не треба цього казати, це й так видно з фактів, які я так дбайливо записую.
Peut-on être traité plus sans gêne, plus en canaille que nous ici ? Mais je n’ai pas besoin de le dire, on le voit bien par les faits que j’enregistre si précieusement.
Мені холодно, рот пашить; я добре знаю, що негідно сильної душі віддаватися низькому горю, гризти собі пальці через зневагу такого міста, як Ніцца, але струснути головою, зневажливо всміхнутися й більше про це не думати — це було б уже занадто. Плакати й лютувати мені приємніше. Ах! яка чарівна приємність.
J’ai froid, ma bouche brûle; je sais bien que c’est indigne d’un esprit fort, de s’abandonner à un vil chagrin, de se ronger les doigts pour les dédains d’une ville comme Nice, mais secouer la tête, sourire avec mépris et ne plus y penser, serait trop fort. Pleurer et rager me fait plus de plaisir. Ah ! quel charmant plaisir.
Я дійшла до такого нервового збудження, що кожна музична пʼєса, яка не галоп, доводить мене до сліз. Читаючи листи пані де Музе, я плакала; у кожній опері я впізнаю себе, і найбуденніші слова влучають мені просто в серце.
Je suis arrivée à un tel énervement, que chaque morceau de musique qui n’est pas un galop, me fait pleurer. En lisant les lettres de Mme de Mouzay j’ai pleuré; dans chaque opéra je me retrouve, et les paroles les plus ordinaires me frappent au cœur.
Такий стан зробив би честь тридцятирічній жінці. Але в шістнадцять мати нерви, плакати, як дурна, від кожної безглуздої сентиментальної фрази, і ще й де — не у Французькому театрі, а в Опері! Правда, Паскуа — чудова акторка.
Un pareil état ferait honneur à une femme de trente ans. Mais à seize, avoir des nerfs, pleurer comme une bête à chaque stupide phrase sentimentale, et encore où, pas au Théâtre Français, mais à l’Opéra ! Il est vrai que Pasqua est une merveilleuse comédienne.
Що вдієш, я ж не навмисне.
Que voulez-vous, je ne le fais pas exprès.
Щойно я знову впала на коліна, ридаючи й благаючи Бога, простягнувши руки й утупившись поперед себе, — достоту так, ніби Бог був тут, у моїй кімнаті!
Tout à l’heure encore je suis tombée à genoux en sanglotant et en implorant Dieu, les bras étendus et les yeux fixés devant moi, tout comme si Dieu était là, dans ma chambre !
Схоже, Бог мене не чує. А я ж кричу досить голосно.
Il parait que Dieu ne m’entend pas. Pourtant je crie assez fort.
Мені здається, я кажу Господу Богу зухвалі речі.
Je crois que je dis des impertinences au Bon Dieu.
Отже, ось: з мене поглузували, потім на мене плюнули й відвернулися! Я кажу це не про Одіффре, а про всіх;
Ainsi, voilà, on s’est moqué de moi, puis on m’a craché dessus et on s’est détourné ! Je ne dis pas cela pour Audiffret, mais bien pour tout le monde;
Пані Сабатьє дасть бал-маскарад, Ґамбар влаштує фламандський турнір. Усі веселитимуться... а я? А я?
Mme Sabatier va donner un bal masqué, Gambart va organiser un tournoi flamand. On va s’amuser... et moi ? Et moi ?
І що я маю з того, що качаюся по підлозі, стогну, вию, ламаю руки, заливаюся слізьми! Зморшки на обличчі, мішки під очима!
Et qu’est-ce que je gagne à me rouler par terre, à gémir, à hurler, à me tordre les mains, à fondre en larmes ! Des rides au visage, des sacs sous les yeux !
О! зараз я така зневірена, така нещасна, що нічого не бажаю! Якби вся Ніцца прийшла й стала переді мною на коліна, я б і не поворухнулася!.. Та ні! ні! я б її ще й копнула! Бо що я їм, зрештою, зробила!
Oh ! en ce moment je suis si désespérée, si malheureuse que je ne désire rien ! Si toute la ville de Nice venait s’agenouiller devant moi je ne bougerais pas !.. Si ! si ! je lui donnerais un coup de pied ! Car enfin que leur ai-je fait !
«Побачить, як останній ніццянець останній подих віддає, Самій тому причиною буть — і вмерти з насолоди!»2
“ Voir le dernier Niçois à son dernier soupir, “ Moi, seule en être cause et mourir de plaisir !
Ну, подумаймо: може, я бридка, дурна? Ні, ні, але я така принижена, така полохлива! Я як ті нещасні вуличні собаки, що, навіть коли їх пестять, припадають до землі, аж плазують, або втікають, тремтячи!
Voyons, peut-être suis-je laide, bête ? Non, non, mais je suis si humiliée, si peureuse ! Je suis comme ces malheureux chiens de la rue qui même lorsqu’on les caresse, se baissent jusqu’à ramper par terre ou s’enfuient en tremblant !
На відміну від інших, те, що коштує мені найбільших зусиль, найменше мене тішить. Якби мені тепер запропонували піти до Середземноморського клубу, я б не пішла. Тепер... Ну от, я знову ридаю так, що аж страшно! Що ж я хотіла сказати — тепер?
Tout au contraire des autres, ce qui me coûte le plus de peines me fait le moins plaisir. A présent si on m’offrait d’aller au Cercle de la Méditerranée, je n’irais pas. A présent... Bon voilà que je sanglote encore à faire peur ! Qu’est-ce que je voulais dire, à présent ?
Речі, яких я добиваюся сльозами й стогонами, для мене, так би мовити, пошкоджені, зіпсовані; вони мені відразу стають гидкі;
Les choses que j’obtiens avec des larmes et des gémissements me sont pour ainsi dire, abîmées, gâtées; j’en suis dégoûtée de suite;
Боже мій, невже все моє життя буде таким!
Mon Dieu, est-ce que toute ma vie sera ainsi !
У понеділок буде стрільба по голубах, а мене це навіть не обходить. А раніше!
Lundi il y aura un Tir aux pigeons, je ne m’en inquiète seulement pas. Et avant !
Я хотіла б мати талант усіх письменників разом узятих, щоб дати правдиве уявлення про мій глибокий відчай, моє вражене самолюбство, про всі мої зруйновані ілюзії, про всі мої бажання, яким стали на заваді. Досить мені чогось забажати — і нічого не стається!
Je voudrais posséder le talent de tous les auteurs réunis pour pouvoir donner une juste idée de mon profond désespoir, de mon amour-propre blessé, de toutes mes illusions détruites, de tous mes désirs contrariés. Il suffit que je désire pour que rien n’arrive !
Чи знайду я колись вуличного пса, голодного й битого всіма хлопчаками, коня, що від ранку до вечора тягне величезні вантажі, млинового осла, церковну мишу, учителя математики без уроків, розстриженого священика, будь-якого бідолаху, досить розчавленого, досить нещасного, досить сумного, досить приниженого, досить пригніченого, щоб порівняти його зі мною!
Trouverai-je jamais un chien de la rue, affamé et battu par tous les gamins, un cheval, qui depuis le matin jusqu’au soir traîne des poids énormes, un âne de moulin, un rat d’église, un professeur de mathématique sans leçons, un prêtre destitué, un diable quelconque assez écrasé, assez misérable, assez triste, assez humilié, assez abattu, pour le comparer à moi !
У мене є сукні, дім, добра їжа, екіпаж, ложі й місця в усіх платних закладах!
J’ai des robes, une maison, un bon manger, une voiture, des loges et des places dans tous les endroits payants !
Скільки є тих, хто нічого не має і хто, бачачи, як я проїжджаю в екіпажі в гарній сукні, заздрить мені й думає, що я щаслива!
Combien il y a qui n’ont rien et qui me voyant passer en voiture avec une belle robe, m’envient et me pensent heureuse !
« De mici lamenti stancava il ciel “ E lo stanca amora !
Але що робити, що робити! Де мої гордощі, де моя шляхетна гордість, де моя твердість! Розчавлено, усе розчавлено!
Mais que faire, que faire ! Où est mon orgueil, où est ma noble fierté, où est ma fermeté ! Ecrasé, tout est écrasé !
Найжахливіше в мені те, що минулі приниження не сковзають по серцю, а лишають на ньому свій огидний слід!
Ce qu’il y a d’affreux chez moi, c’est que les humiliations passées ne glissent pas sur mon cœur, mais laissent leur trace hideuse !
Щоб було ясно, до чого я дійшла, скажу, що зараз я нічого не бажаю, що мене все дратує, що я хочу тільки замкнутися й лежати десь у куточку, обличчям до землі!
Pour faire comprendre à quel point je suis arrivée, je dirai que je ne désire rien en ce moment, que tout m’agace, que je veux seulement m’enfermer et rester couchée dans quelque coin, la figure contre la terre !
Дивно, як мало я думаю про Дивовижного як про Еміля і як багато — як про пана дʼОдіффре, тобто як про Турнона й інших.
C’est étonnant comme je pense peu au Surprenant comme à Emile, et comme j’y pense beaucoup comme à M. d’Audiffret, c’est-à-dire, comme à Tournon et aux autres.
Річ у тім, бачите, що за такого настрою, як у мене, коханню тут нема чого робити. Я, звісно, вражена, навіть засмучена, я охоче скрутила б вʼязи Робенсон, але інша мука переважає, гризе мене, убиває!
C’est que, voyez-vous, dans une disposition d’esprit comme la mienne l’amour n’a rien à faire. Je suis sans doute blessée, chagrinée même, je tordrais volontiers le cou à la Robenson, mais l’autre tourment domine, me ronge, me tue !
Але що я маю з того, що вию? Зморшки, я стаю негарною, а вона себе плекає, бо знає, що в неї є тільки врода. А в мене нічого немає! Мені нічого плекати!
Mais qu’est-ce que je gagne à hurler ? Des rides, je m’enlaidis, tandis qu’elle se soigne, car elle sait qu’elle n’a que sa beauté. Et moi je n’ai rien ! Je n’ai rien à soigner !
Чи стане мені духу думати про своє обличчя, коли я пригнічена, відштовхнута звідусіль.
Ai-je le courage de penser à ma figure, abattue, repoussée de partout.
У нашому жахливому становищі я не маю навіть тієї втіхи — думати, що я комусь подобаюся! Ні як панночка, ні як жінка!
Dans notre affreuse position je n’ai même pas la consolation de penser que je plais à quelqu’un ! Ni comme Mademoiselle, ni comme femme !
Нічого, нічого, нічого! Глузування, зневага!
Rien, rien, rien ! Des moqueries, du mépris !
О! лють! Тигр і гієна! Чому не зійде з неба потік лави й полумʼя, щоб усе поглинути й усе обернути на ніщо!
Oh ! rage ! Tigre et hyène ! Que ne descend-il pas du ciel un torrent de lave et de flamme, pour tout engloutir et tout réduire au néant !
Я не хотіла б, щоб подумали, ніби, кажучи це, я скаржуся на Одіффре.
Je ne voudrais pas que l’on crût que je m’accuse en disant cela d’Audiffret.
Якби це він доводив мене до сліз і люті, я б так просто й сказала, як казала вже десять разів. Я не приховую, що його... ні, його симпатія допомогла б мені знести багато що й уберегла б мене від чималого горя. Але подумайте-но, у мене немає нічого, що змушувало б мене любити життя, нічого, нічого, нічого!
Si c’était lui qui me faisait pleurer et rager je le dirais simplement comme je l’ai dit dix fois. Je ne cache pas que son... non, sa sympathie, me ferait endurer bien des choses, et m’épargner bien du chagrin. Mais pensez-donc, je n’ai rien pour me faire aimer la vie, rien, rien, rien !
Мені відмовлено в розвагах мого віку! У мене немає навіть того, що має кожна американка з підібраними спідницями, що має кожна проста дівчина, — я навіть не танцюю.
Les amusements de mon âge me sont refusés ! Je n’ai même pas ce que chaque Américaine aux jupes retroussées a, ce que chaque fille simple a, je ne danse même pas.
Прогулянки в екіпажі та сукні!!!!!
La promenade en voiture et les robes !!!!!
Ніколи ви не зрозумієте, ніколи не уявите собі мого існування.
Jamais vous ne comprendrez, jamais vous ne vous ferez une idée de mon existence.
Ви читатимете мене й сміятиметеся.
Vous me lirez et vous rirez.
Смійтеся, смійтеся, а може, знайдеться хтось, хто заплаче! Ні, ніхто мене не розуміє! Таке життя, як моє, з такою вдачею, як моя!!!
Riez, riez, mais peut-être se trouvera t-il quelq’un qui pleurera ! Non, personne ne me comprend ! Une vie comme ma vie, avec un caractère comme mon caractère !!!
Боже мій, прости мене! Пресвята Діво Маріє, моли Бога за мене, щоб Він глянув на мене бодай на мить, щоб не був Богом без милосердя, щоб простив мене! Боже, Боже, почуй мій голос! Присягаюся Тобі, що я вірю в Тебе, Боже мій, Боже мій, змилуйся наді мною! Ісусе, Господи, Сину Божий, змилуйся наді мною! Тільки Ти знаєш, які великі мої болі, які глибокі мої рани, тільки Ти знаєш; людина не може цього знати, тож змилуйся наді мною!
Mon Dieu, pardonnez-moi ! Sainte Vierge Marie, priez Dieu pour moi, qu’il me regarde un instant, qu’il ne soit pas un Dieu sans miséricorde, qu’il me pardonne ! Dieu, Dieu, entendez-ma voix ! Je vous jure que je crois en Vous, Mon Dieu, mon Dieu, ayez pitié de moi ! Jésus, Seigneur fils de Dieu, ayez pitié de moi ! Vous seul savez l’étendue de mes douleurs, la profondeur de mes blessures, vous seul savez; un homme ne peut pas savoir, ayez donc pitié de moi !
Обіцяю Тобі, Боже мій, якщо Ти зглянешся на мене, якщо підведеш мене, якщо даси мені жити так, як я люблю, — обіцяю пройти пішки від Харкова до Києва, як прочани. А якщо Ти ще й вдовольниш моє честолюбство і зробиш мене цілком щасливою, обіцяю піти до Єрусалима й пройти десяту частину дороги пішки!
Je vous promets, mon Dieu, si vous me prenez en pitié, si vous me relevez, si vous me faites vivre comme j’aime, je vous promets d’aller depuis Kharkoff jusqu’à Kiew à pied, comme les pèlerins. Si en outre Vous satisfaites mon ambition et si vous me rendez tout à fait heureuse, je vous promets d’aller à Jerusalem et de faire le dixième du chemin à pied !
Чи не гріх — те, що я роблю! Святі давали обітниці, так, але в мене виходить, ніби я ставлю умови; ні, Бог бачить, що наміри в мене добрі, і якщо я чиню зле, Він мені простить, бо я хочу чинити добре.
N’est-ce pas un péché de faire ce que je fais ! Des saints ont fait des vœux, oui, mais j’ai l’air de faire des conditions, non Dieu voit que mon intention est bonne et si je fais mal Il me pardonnera car je désire bien faire.
Боже мій, відпусти мені гріхи мої й змилуйся наді мною! Дай мені виконати мої обіцянки! Боже мій, Ісусе Господи й Пресвята Діво Маріє, будьте милостиві!
Mon Dieu, pardonnez-moi mes péchés, et prenez-moi en pitié ! Faites que j’accomplisse mes promesses ! Mon Dieu, Jésus Seigneur et la Sainte vierge Marie, soyez bon !
В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа.
Au nom du père et du fils et du Saint Esprit.
Свята Маріє, може, це й дурне, але мені здається, що Ти як жінка милосердніша, поблажливіша; візьми мене під Свій захист, і я присягаюся віддавати десяту частину свого доходу на всілякі добрі справи. Якщо я чиню зле, то мимоволі. Прости!
Sainte Marie c’est peut-être bête mais il me semble que comme femme vous êtes plus clémente, plus indulgente, prenez-moi sous votre protection, et je jure de destiner un dixième de mon revenu à toutes sortes de bonnes œuvres. Si je fais mal, c’est sans le vouloir, Pardon !
Примітки
В оригіналі латиною: «Miserere!». ↩
Перефразовані рядки з прокляття Камілли в трагедії Пʼєра Корнеля «Горацій» (дія IV, сцена 5): «Побачить, як останній римлянин останній подих віддає, / Самій тому причиною буть — і вмерти з насолоди!» Марі ставить «ніццянця» на місце «римлянина». ↩
В оригіналі італійською (так у тексті): „De mici lamenti stancava il ciel“ E lo stanca amora! (очевидно, De’ miei lamenti … E lo stanco ancora). ↩