❦
Вівторок, 28 грудня 1875
Mardi, 28 décembre 1875
Цілий день я для розваги дурію, і всі заохочують мою дурість.
Je m’amuse à faire la folle, toute la journée et tout le monde encourage ma bêtise.
Ми були в доброї пані де Музе, вона хвора, лежить у ліжку.
Nous étions chez la bonne Mme de Mouzay, elle est malade au lit.
Я бачила Манару, який кинув на мене промовистий погляд.
J’ai vu Manara qui m’a lancé une œillade.
Дивовижного ніде не видно. Мама каже, що Балестро, муляр-гротороб, який приходив сюди не знаю по яку роботу, сказав їй, що пан Еміль лежить у ліжку. Гадаю, мама це вигадала.
Le Surprenant ne se voit nulle part. Maman dit que Balestro le rocailleur étant venu ici pour je ne sais quel travail lui a dit que M. Emile était au lit. Je crois que maman a inventé.
Від учора лишився чудовий фазанячий хвіст, що навів мене на думку, і я негайно ж її здійснила. Я знайшла довгий рукав із червоного шовку, на одному кінці пришила картонне кільце, обтягнуте шовком, а другий кінець призбирала й зробила на ньому щось на кшталт китиці, а спереду кокардою прикріпила фазанячий хвіст. Вийшло щось на зразок тока, денце якого завдовжки шістдесят сантиметрів граційно спадає, мов рибальський ковпак. Цей ковпак я надішлю Дивовижному з Вару, малою швидкістю.
Il est resté une ravissante queue de faisan d’hier, qui m’a donné une idée que je mis imédiatement en exécution. Je trouvai une longue manche de soie rouge, j’ai cousu à une extrémité un cercle de carton, recouvert de soie, et l’autre extrémité, j’ai froncée et fis au bout une espèce de houppe, devant je fixai la queue de faisan retenue par une cocarde. Ce qui fait une espèce de toque dont le fond long de soixante centimètres retombe gracieusement comme un bonnet de pêcheur. Ce bonnet j’enverrai au Surprenant, du Var et par petite vitesse.
Я хочу, щоб він луснув від люті. Я зшила дуже міцно, щоб у першому пориві гніву він його не роздер, бо згодом він може передумати щодо цієї посилки й носити цей ковпак удома, як Леон носить старий театральний капелюх.
Je veux le faire crever de colère. J’ai cousu très solidement pour que pendant le premier mouvement de colère il ne le déchire, car, après il peut revenir sur le compte de cet envoi et porter ce bonnet à la maison comme Léon porte le vieux chapeau de théâtre.
А ще пишу йому ось що:
En outre je lui écris ceci:
Переписаний лист · Billet anonyme de Marie à Emile dʼAudiffret, décembre 1875«Сарданапале з Башти, ти зігниєш. Зовні цвіте, Усередині гниє. підпис: Альфеда-да-фе Змилуйся1».
Sardanapale de la Tour, tu pourriras. Le dehors est fleuri Le dedans est pourri. signé: Alfeda-da-fé Miserere.
а на звороті:
et sur l’autre côté:
«Як ся має татко?»
Comment va papa ?
«Бебе почувається добре, він уже вміє казати: тато, Еміль. Ти задоволений?» Я й сама не знаю, що означають ці дотепні жарти, але сміюся з них від щирого серця.
Bébé va bien, il sait déjà dire: Papa, Emile. Es-tu content ? Je ne sais moi-même que veulent dire ces spirituelles plaisanteries, mais j’en ris de bon cœur.
Ви, мабуть, гадаєте, що я перестану. Ах! ще чого! Він діставатиме їх щодня. У нього дуже кепська вдача, досить глянути на його почерк — дратівливий, нестримний, примхливий, злий.
Si vous croyez que je vais cesser. Ah ! par exemple ! Il en recevra tous les jours. Il a très mauvais caractère, il n’y a qu’à voir pour cela son écriture; irritable, violent, capricieux, méchant.
Кожна з цих рис лише прикрашає його в моїх очах. Я не люблю чоловіків добрих, вірних, порядних, відвертих, я люблю гультяїв, шибеників. Як пригадуєте, я вже висловлювалася про це з приводу виразу обличчя герцога Гамільтона.
Chacune de ces qualités me l’embellit. Je n’aime pas les hommes bons, loyaux, réguliers, francs, j’aime les mauvais sujets, les garnements. Si on se souvient j’ai dit la-dessus mon opinion à propos de l’expression de la figure du duc de Hamilton.
Вітальня замку освітлена, я пишу за столиком, переді мною дві свічки. Я відчинила двері своєї туалетної кімнати, що якраз навпроти вікна, тож мене звідти видно.
Le salon du château est éclairé, j’écris devant une petite table, avec deux bougies devant moi. J’ai ouvert la porte de mon cabinet de toilette qui est juste en face de la fenêtre, de sorte qu’on me voit de là.
Ні, не лише задля цього чоловіка, а взагалі я люблю, щоб бачили все, що в мене діється.
Non, pas seulement pour cet homme, mais en général j’aime qu’on voie tout ce qui se fait chez moi.
Я щойно видивлялася на замок; коли зачинити двері, кімната занурюється в темряву, і мене не видно. Там нагорі лише слабке, ледь помітне світло, майже нічого. Скидається на свічку крізь завіси, а може, це ліхтар фіакра — ні, ліхтар світив би яскравіше.
Je viens de lorgner le château, en fermant la porte le cabinet se trouve dans l’obscurité et on ne me voit pas. Il n’y a là haut qu’une faible, à peine perceptible lumière, presque rien. Cela m’a l’air d’une bougie, à travers des rideaux, ou peut-être est-ce la lanterne d’un fiacre, non la lanterne éclairerait davantage.
Дивно, як світло там нагорі тішить мене, заспокоює, а коли темно — я почуваюся невдоволеною.
C’est singulier comme une lumière là haut m’amuse, me tranquillise et, comme lorsqu’il fait sombre je me sens mécontente.
Я була б цілком щаслива, якби знала, що він завжди сам у себе вдома. Хай плює на мене, гаразд, але хай не дивиться на інших.
Je serais tout à fait heureuse si je le savais toujours seul chez lui. Qu’il me crache dessus, bien, mais qu’il ne regarde pas les autres.
Ах! якби я могла замкнути його десь, самого, самого, самого. Мені прикро бачити його навіть у товаристві чоловіків. Якщо вже йому зі мною не любо, я хотіла б, щоб він нудьгував на самоті, десь під замком. Ах! яка б це була втіха!
Ah ! si je pouvais l’enfermer quelque part, seul, seul, seul. Je suis mécontente de le voir même en compagnie d’hommes. Puisqu’il ne se plaît pas avec moi, je voudrais qu’il s’ennuyât tout seul, quelque part enfermé. Ah ! quelle joie ce serait !
На мить двері лівої вежі освітилися, а тепер геть темно.
Pour un instant la porte de la tour gauche s’était éclairée et à présent il fait tout à fait sombre.
Ця бестія, певно, у клубі, адже в Опері сьогодні ввечері нічого не дають..
L’animal est sans doute au Cercle, puisqu’à l’Opéra on ne joue pas ce soir..
А чому я так ним переймаюся? Неробство, та й годі.
Et qu’est-ce qui fait que je m’en occupe tant ? L’oisiveté, et rien d’autre.
За пʼять хвилин десята. Мені нема чого робити, піду спати. Ах! яке гарне життя!
Il est dix heures moins cinq minutes. Je n’ai rien à faire, je vais dormir. Ah ! que c’est bon, la vie !
Примітки
В оригіналі латиною: «Miserere» — літургійний вигук; тут глузливо-побожний тон. ↩