❦
Понеділок, 27 грудня 1875
Lundi, 27 décembre 1875
Розпакували наше срібло з Росії та кришталь із Парижа.
On a déballé notre argenterie de Russie et nos cristaux de Paris.
Мама послала мене до графині Кутузової — запросити її прийти сьогодні ввечері, але вона не зможе, бо її покликала до себе стара Люсі Долгорукова. Не знаю чому, але в цієї дами мені було якось ніяково. Мій геній підказує мені, що тут попрацювали вороги.
Maman m’a envoyée chez la comtesse Koutouzoff pour la prier de venir ce soir, mais elle ne pourra pas, ayant été invitée chez la vieille Lucie Dolgoroukoff. Je ne sais pourquoi je me suis sentie mal à l’aise chez cette dame. Mon génie me dit que des ennemis sont passés par là.
##### Чи знаєте ви, що таке наклеп? Дон Базіліо вам пояснить.1
Sapete cas’è la calunnia ? Don Basilio vae la spiegherà .
Тепер, коли вже друга година ночі і я замкнулася у своїй кімнаті, у довгому білому пеньюарі, боса й з розпущеним волоссям, мов діва-мучениця, я цілком можу віддатися цілій купі гірких роздумів.
Maintenant qu’il est deux heures du matin et que je suis enfermée chez moi, en long peignoir blanc les pieds nus et les cheveux épars comme une vierge martyre, je puis bien me livrer à un tas d’amères réflexions.
Княжа вечеря, розкішне освітлення; прегарне вбрання, чарівне личко — і все це задля Біховця, Рікардо, Варпаховського, Пепіно й Ґалули! Справді, варто було!
Un souper princier, un éclairage magnifique; une toilette adorable, une figure charmante tout cela pour Bihovetz, Ricardo, Varpahowsky, Pépino et Galula ! Cela valait la peine, en vérité !
Ґотьє прийшов першим.
Gautier est arrivé le premier.
— Пробачте, що зʼявився в такому вигляді, але я гадав, що це на завтра; я заходив до Італійського театру, а Одіффре виходив звідти й сказав мені:
- Vous me pardonnez de me présenter dans cette tenue, mais j’ai cru que c’était pour demain, j’entrais au Théâtre Italien et Audiffret en sortait et il m’a dit:
— Як це ви не йдете до тих дам, усі ці добродії туди йдуть. А Одіффре хворий і не зможе прийти.
- Comment vous n’allez pas chez ces dames, tous ces messieurs y vont. Et Audiffret est malade et ne pourra pas venir.
Мушу сказати, що я цього й чекала.
Je dois dire que je m’y attendais.
А ще не прийшли Турнон і Бержеро.
Maintenant Tournon et Bergerault ne sont pas venus, non plus.
Чарівний вечір — разів зо двадцять мене поривало завити й кинутися на підлогу, але я подумала: терпи, дівчино, може, Бог винагородить тебе за цю муку, терпи! І я терпіла від девʼятої вечора до другої ночі. на полях А втім, Пепіно був чарівний.
Charmante soirée, vingt fois j’ai eu envie de hurler et de me coucher par terre, mais je pensai: aie patience ma fille, peut-être Dieu te récompensera-t-il pour ce tourment, aie patience ! Et j’eus patience depuis neuf heures du soir jusqu’à deux heures du matin. dans la marge Pepino était pourtant charmant.
Близько десятої мама дістала такого листа з печаткою Середземноморського клубу.
Vers dix heures maman reçut la lettre suivante, timbrée du cercle de la Méditerranée.
Переписаний лист · Billet dʼEmile dʼAudiffret à Mme Bashkirtseff, 27 décembre 1875«Пані, попри палке бажання провести вечір у вас, я не можу: сильна мігрень, від якої я страшенно страждаю, позбавляє мене тощо, тощо. Е. дʼОдіффре».
Madame, Malgré mon vif désir de passer la soirée chez vous, je ne le puis, à la suite d’une forte migraine qui me fait horriblement souffrir je me vois privé etc. etc. E. d’Audiffret.
У маленького Еміля маленька мігрень. Чудово.
Petit Emile a petite migraine. Charmant.
Усім прикрим, що зі мною трапляється, я завдячую любій матінці. Сто разів відтоді, як я повернулася з Парижа, я казала не запрошувати Одіффре, а вона, гадаючи зробити мені приємність, запросила його. Я просила не кликати його, бо добре знала, що він не прийде. А насправді мама зробила мені велику приємність, таку велику, що й не знаю, як сказати.
Tout ce qui m’arrive de désagréable je le dois à ma chère mère. Et cent fois depuis mon retour de Paris, j’ai dit de ne pas inviter Audiffret, elle croyant me faire plaisir, l’a invité. J’ai prié de ne pas l’inviter parce que je savais bien qu’il ne viendrait pas. En réalité maman m’a fait un grand plaisir, si grand que je ne sais comment dire.
Здається, я пʼяна, я багато випила за вечерею.
Je crois que je suis ivre, j’ai beaucoup bu à souper.
Мені нема чого сказати, хіба стара пісня! Бідолашна я!2
Je n’ai rien à dire sinon la vecchia canzone ! Misera me !
Треба бути впертою, щоб хотіти лишитися в Ніцці.
Il faut être entêté pour vouloir rester à Nice.
Завтра поїду3. Ні, не завтра, у четвер, після премʼєри «Сафо».
Demain partirò. Non pas demain, jeudi, après la première de « Sapho ».
Я поїду, забравши в серці все лихе й сумне, що тільки можна забрати!
Je partirai emportant dans mon cœur tout ce qu’on peut emporter de mauvais et de triste !
Я бачила дивний сон. Я летіла високо, дуже високо над землею, з лірою в руці, струни якої щомиті розладнувалися, і мені не вдавалося видобути з неї жодного акорду. Я підносилася все вище, бачила безмежні обрії, хмари вогняні, сині, жовті, червоні, перемішані, золочені, посріблені, роздерті, дивовижні, потім усе ставало сірим, потім знову сліпучим, а я підносилася все вище, аж нарешті дісталася такої височіні, що ставало моторошно, та я не боялася, хмари здавалися замерзлими, сіруватими й блискучими, мов олово, усе стало туманним, ліра з погано напнутими струнами все ще була в мене в руці, а ген унизу під ногами лежала червонувата куля — земля.
J’ai fait un drôle de rêve. Je volais haut, très haut, au dessus de la terre, une lyre à la main dont les cordes se défaisaient à chaque instant et je ne parvenais à en tirer aucun accord. Je m’élevais toujours, je voyais des horizons immenses, des nuages feu, bleu, jaune, rouge, mélangés, dorés, argentés, déchirés, étranges, puis tout devenait gris, puis de nouveau éblouissant et je m’élevais toujours, jusqu’à ce que enfin j’arrivais à une si grande hauteur que c’était effrayant, mais je n’avais pas peur, les nuages semblaient gelés, grisâtres et brillants comme du plomb, tout devint vague, j’avais ma lyre à la main toujours avec ses cordes mal tendues, et au loin sous mes pieds était une boule rougeâtre, la terre.
Ви, мабуть, гадаєте, що сьогодні ввечері було весело.
Si vous croyez que c’était amusant ce soir.
А який у мене вигляд перед слугами, перед гостями, адже кожен із них, здавалося, говорив — і Барнола, як усі:
Et quelle mine j’ai devant les domestiques, devant les invités, car chacun d’eux, semblait dire, Barnola comme les autres:
— А Одіффре? Ти диви, ти диви, ти диви, як це, та більше нікого й не буде!
- Et Audiffret ? Tiens, tiens, tiens, comment, il n’y aura personne d’autre !
##### Ви добре розумієте, панове мої, розумієте, ви розумієте, я цього певна.4
Capite bene signor imiei, capite, voi capite ne son sicura .
Якщо ви гадаєте, що в усій моїй істоті, якби пропустити її крізь вогонь, знайшовся б бодай атом любовної досади, ви добряче помиляєтеся.
Si vous croyez que dans toute ma personne, si on la faisait passer au feu, il se trouverait un atome de dépit amoureux, vous vous trompez joliment.
Хіба є в мені місце для такої досади? Така досада приємна, як на мій смак, охайна, миленька.
Est-ce que j’ai de la place pour ce dépit-là. Ce dépit-là est agréable dans mon genre, propre, gentil.
Я — жалюгідне, нещасне й прокляте створіння.
Moi, je suis une misérable, malheureuse et maudite créature.
Є Бог.
Il y a Dieu.
А чого ж мені просити в Бога! Щоб дав мені жити як я хочу — я втомилася від цього так само, як і Він.
Et que voulez-vous que je demande à Dieu ! qu’il me fasse vivre comme j’aime, j’en suis aussi lasse que Lui.
Усе моє життя минає в проханнях і бажаннях, а натрапляю лише на розчарування та відмови — і в дрібному, і у великому.
Toute ma vie se passe à demander et à désirer et à ne rencontrer que désillusions et rebuffades, dans les petites comme dans les grandes choses.
Зрештою втомлюєшся. Гаразд, ось я й утомилася, а далі? Та їй-богу! Далі я вертаюся туди, звідки пішла, знову прошу й бажаю, потім знову доходжу до належної межі нестями, потім знову починаю, і, як щовесни оживає листя на ще мертвих деревах, так навіть у моєму бідному серденьку після великих прикрощів оживають довіра й надія; спробуймо ще раз, кажу я собі, може, цього разу... та щойно я про це подумаю, як мені жорстоко доводять, що я божевільна, коли вірю в зміну, у те щось, на що я чекаю, як юдеї чекають на Месію, а воно не приходить.
On se lasse à la fin. Bien, me voilà lassée, après ? Eh par-dieu ! après, je reviens d’où je suis partie, je prie et désire de nouveau, puis de nouveau j’arrive au point d’exaspération voulu, puis je recommence encore, et comme renaissent les feuilles chaque printemps, sur les arbres encore morts et même dans mon pauvre petit cœur après de grands ennuis, renaissent la confiance et l’espoir; essayons encore, me dis-je, peut-être que cette fois... mais à peine ai-je pensé cela qu’il m’est rudement prouvé que je suis une folle de croire à un changement, à ce quelque chose que j’attends comme., les Juifs attendent le Messie, et qui ne vient pas.
Усе моє життя тепер у цьому щоденнику, найспокійніші мої хвилини — ті, коли я пишу; можливо, це мої єдині спокійні хвилини.
Toute ma vie à présent est dans ce journal, mes plus calmes moment sont ceux où j’écris, ceux-là sont peut-être mes seuls moments calmes.
Стільки горіти, стільки клекотіти, стільки плакати, стільки страждати — і жити! І жити!
Tant brûler, tant bouillir, tant pleurer, tant souffrir et vivre ! Et vivre !
Навіщо мене змушують жити?
Pourquoi me fait-on vivre ?
Ах! я нетерпляча, мій час прийде... Я б рада в це вірити, але щось мені каже, що він не прийде ніколи, що я проведу все життя в чеканні, чеканні, вічному чеканні, і чеканні, і чеканні, і чеканні.
Ah ! je suis impatiente, mon temps viendra... Je veux bien le croire mais quelque chose me dit qu’il ne viendra jamais, que je passerai toute ma vie à attendre, attendre, toujours attendre, et attendre, et attendre, et attendre.
Я волію впадати в цілковитий розпач, бо після цих пекучих хвилин завжди настає трохи спокою, як після дощу виходить сонце.
J’aime mieux me désespérer tout à fait car, après ces moments cuisants, il vient toujours un peu de calme, comme après la pluie vient le soleil.
Нарікаю я не через цей зіпсований вечір, він — лише привід, слівце, за яке хапаєшся, щоб говорити про те, що думаєш. Я памʼятаю запрошення до Середземноморського клубу, я памʼятаю все.
Ce n’est pas cette soirée manquée qui me fait plaindre, cette soirée est un prétexte, un mot auquel on s’attache pour parler de ce qu’on pense. Je me rappelle de l’invitation pour le Cercle de la Méditerranée, je me rappelle de tout.
Я не хочу прилюдного співчуття, але хотіла б мати одну істоту, яка читала б мене, розуміла, жаліла, плакала зі мною, щиро, знаючи, за чим плаче, розуміючи мене, бачачи аж до найдальших закутків мого серця.
Je ne veux pas de pitié publique, mais je voudrais une créature, [pour] me lire, me comprendre, me plaindre, pleurer avec moi, sincèrement, sachant ce qu’elle pleure, me comprenant, voyant jusque dans les coins les plus reculés de mon cœur.
Якщо я помру скоро, то спалю все, але якщо помру старою, цей щоденник прочитають. Гадаю, ще немає фотографії, якщо можна так висловитися, цілого жіночого життя, усіх цих думок, усього, геть усього. Це буде цікаво.
Si je meurs bientôt, je brûlerai tout, mais si je meurs vieille, on lira ce journal. Je crois qu’il n’y a pas encore de photographie, si je puis m’exprimer ainsi, de toute une existence de femme, de toutes ces pensées, de tout, de tout. Ce sera curieux.
Якщо я помру молодою, скоро, і якщо, на біду, цей щоденник не буде спалено, скажуть: бідолашна дитина, вона кохала Одіффре, і весь її розпач звідси.
Si je meurs jeune, bientôt, et si par malheur ce journal n’est pas brûlé, on dira: pauvre enfant, elle a aimé Audiffret et tout son désespoir vient de là.
Хай кажуть, я не хочу доводити протилежне, бо чим більше я казатиму, тим менше мені віритимуть.
Qu’on le dise, je ne veux pas prouver le contraire, car plus je dirai, moins on me croira.
Що на світі дурніше, боягузливіше, підліше за рід людський? Нічого! Нічого!
Qu’y a-t-il de plus stupide, de plus lâche, de plus vil que le genre humain ? Rien ! Rien !
Рід людський створено на погибель... ну от, я мало не сказала — на погибель роду людського.
Le genre humain a été créé pour la perdition du... bon j’allais dire, pour la perdition du genre humain.
Третя година ночі, і, як каже моя тітка, не вкладаючись спати, я нічого не виграю.
Il est trois heures du matin, et comme dit ma tante, en veillant je ne gagnerai rien.
Я роздратована, я не плакала, не кидалася на підлогу. Я спокійна — погана прикмета. Краще вже бути розлюченою.
Je suis fâchée, je n’ai pas pleuré, je ne me suis pas couchée par terre. Je suis calme, c’est mauvais signe. Il vaut mieux être furieuse.
Примітки
В оригіналі італійською: «Sapete casʼè la calunnia? Don Basilio vae la spiegherà» (так у тексті; очевидно, cosʼè … ve la) — алюзія на арію «La calunnia» Дона Базиліо з опери Россіні «Севільський цирульник». ↩
В оригіналі італійською: «la vecchia canzone! Misera me!» — «стара пісня» (та сама стара історія) і «бідолашна я»; оперні вигуки. ↩
В оригіналі італійською: «partirò». ↩
В оригіналі італійською: «Capite bene signor imiei, capite, voi capite ne son sicura» (так у тексті, з помилками). ↩