❦
Неділя, 26 грудня 1875
Dimanche, 26 décembre 1875
На музиці до нас підходить побалакати Ґонсалес і поміж інших любʼязностей каже мені:
A la musique Gonzalès vient nous parler et me dit entre autres douceurs:
— Маріє, я хотів би поділитися з вами своїм досвідом, я вас так люблю, ні, справді, пані (звертаючись до моєї матері), у неї такий надзвичайний розум, такий розвинений, такий широкий, та бракує їй досвіду. Маріє, дитино моя, я дам вам поради.
- Maria, je voudrais vous donner de mon expérience, je vous aime tant, non vraiment, madame (s’adressant à ma mère), elle a un esprit si extraordinaire, si développé, si étendu, mais il lui manque l’expérience. Maria, mon enfant, je vous donnerai des conseils.
— Давайте, пане, давайте.
- Donnez Monsieur, donnez.
— Що ж, ніколи не кохайте серйозно, бо, бачте, в цілому світі немає жодного чоловіка, гідного вашого кохання.
- Eh bien, n’aimez jamais sérieusement, car voyez-vous dans le monde entier, il n’y a pas un homme digne de votre amour.
— Це я знаю, знаю, що чоловіки нічого не варті, ось і ви — ви не варті своєї дружини, я ж можу вам це сказати!
- Ça, je sais, je sais que les hommes ne valent rien, ainsi vous, vous ne valez pas votre femme, je puis bien vous le dire, moi !
— Ваша правда, Маріє.
- Vous avez raison Maria.
Він має рацію, тож і не кохатиму ніколи по-справжньому, я обожнюватиму, лютуватиму, чинитиму дурниці й навіть, як трапиться нагода, заведу роман, але кохати ніколи не буду, бо, по совісті, в найглибшій своїй глибині я переконана в підлоті чоловіків, і мало того — я не бачу нікого, гідного мого кохання, ні морально, ні тілесно.
Il a raison, aussi n’aimerai-je jamais tout a fait, j’adorerai, je ragerai, je ferai des folies et meme, si l’occasion se presente, du roman, mais je n’aimerai jamais, car en conscience, dans mon fond le plus profond, je suis convaincue de la vilenie des hommes, et non seulement cela, mais c’est que je ne trouve personne digne de mon amour, ni moralement ni physiquement.
Хай би що я казала й думала, Одіффре завжди буде лише гарненьким ніццянцем, гульвісою, майже фертиком. Ох! ні, я до нього несправедлива. Кожен чоловік має якусь ваду, що заважає покохати його по-справжньому. Один дурний, інший незграбний, ще інший бридкий, ще котрийсь — словом, я шукаю досконалості розуму й тіла.
J’ai beau dire et penser tout ce que je veux, Audiffret ne sera jamais qu’un joli Niçois, un viveur, un presque gandin. Oh ! non, je le maltraite. Chaque homme a un défaut quelconque qui empêche de l’aimer tout à fait. L’un est bête, l’autre maladroit, un autre laid, un autre encore, enfin je cherche la perfection mentale et corporelle.
Ось хоча б Лофтус — що ж, йому бракує снаги, а профіль його надто гострий, отак ось >: чоло скошене й підборіддя скошене, а ніс гострим кутом. Він дуже вродливий, але не досконалий. Хочете знати, який чоловік буде для мене досконалим? Той, кого я покохаю. Я суперечу собі на кожному кроці, я ж щойно сказала, що не кохатиму ніколи. Ах! Боже мій, якби я мала тлумачити все, що кажу, то ніколи б не скінчила.
Par exemple Loftus, eh bien il manque de vigueur, et son profil fait trop un angle comme ceci >, le front fuit et le menton fuit, et le nez fait la pointe. Il est très beau mais il n’est pas parfait. Voulez-vous savoir quel sera pour moi l’homme parfait ? Celui que j’aimerai. Je me contredis à chaque pas, je viens de dire que je n’aimerai jamais. Ah ! mon Dieu si je devais commenter tout ce que je dis je n’en finirai jamais.
Я ніколи не розгортаю своїх думок до кінця, бракує часу, через що часто здається, ніби я кажу дурниці, тоді як насправді я порушую питання високої філософії чи високої моралі. О! не смійтеся, ось і зараз здається, ніби я пожартувала, та ні, я зовсім не жартувала. Якби в мене стало терпцю списати сторінок зо двадцять, ви б витріщили очі, та позаяк я не писатиму, ви нічого не витріщите.
Je ne développe jamais mes idées entièrement, faute de temps, ce qui fait que souvent j’ai l’air de dire des bêtises quand tout au contraire je traite un sujet de haute philosophie ou de haute morale. Oh ! ne riez pas, encore à présent j’ai l’air d’avoir plaisanté et bien non, je n’ai pas plaisanté du tout. Si j’avais la patience d’écrire une vingtaine de pages vous ouvririez de grands yeux, mais comme je n’écrirai pas, vous n’ouvrirez rien du tout.
Та й годі.
Et voila.