❦
Вівторок, 21 грудня 1875
Mardi, 21 décembre 1875
Що за сон! Я бачила Одіффре, як і в тому літньому сні, наші щоки торкалися, а потім я побачила свою босу ногу на коліні Дивовижного. Це лиха ознака.
Quel rêve ! J’ai vu Audiffret, comme l’autre rêve en été, nos joues se touchaient puis j’ai vu mon pied nu sur le genou du Surprenant. C’est mauvais signe.
Я була в місті у тисячі справ, для своїх кімнат, після чого була в мами і, замість плакати, сміялася, благала повести мене до клубу, тулилася обличчям до стіни, стогнала, а потім оберталася, вибухаючи сміхом. Тулитися обличчям до стіни й тупотіти ногою об підлогу — це манера Дивовижного, ось чому вона мені до вподоби і я її повторюю.
J’étais en ville pour mille choses, pour mes chambres, après quoi j’étais chez maman et, au lieu de pleurer, j’ai ri, je priais de me mener au Cercle, je me mettais la figure contre le mur, je gémissais et puis me retournais en éclatant de rire. La face contre le mur, et frapper du pied sur le plancher, c’est la façon du Surprenant, c’est pour cela que ça me plaît et que je le fais.
Я майже гарна, і на набережній ми бачимо Одіффре. Побачивши його, я відчула себе ніяково — те вчорашнє було дурницею.
Je suis presque jolie et à la Promenade nous voyons Audiffret. Je me suis sentie mal à l’aise en le voyant, cette chose d’hier a été stupide.
Нарешті ввечері велике зібрання, велика розмова. Вирішують їхати до Рима, а потім, якщо в Римі нічого не буде, — до батька, бо треба з цим покінчити. Я цього вимагаю, я цього хочу, я більше не можу.
Enfin le soir grande assemblée, grande conversation. On décide d’aller à Rome, et puis si à Rome il n’y aura rien, chez mon père, car il faut en finir. Je l’exige, je le veux, je n’en peux plus.
Само собою, я чекаю й найдужче прагну цього запрошення, і само собою, я його так і не отримую. О десятій я лишаю наше зібрання — досить уже наговорилися про все й про Одіффре зокрема, проаналізували його поведінку від самого початку, і тітка сказала, що тоді слід було відмовитися з ним знайомитися.
Il va sans dire que j’attends et surtout désire cette invitation, et il va sans dire aussi que je la reçois pas. A dix heures je laisse notre assemblée, on avait assez parlé de tout et d’Audiffret en particulier, on a analysé sa conduite depuis le commencement et ma tante a dit qu’il fallait refuser alors de le connaître.
— А тепер, — вигукнула Діна, — Марі хотіла б із ним познайомитися, та вже не вийде!
- Et à présent, s’écria Dina, Marie voudrait le connaître et on ne le pourrait plus !
— Ага! — мовила тітка, — ще й стократ легше: і як би він зацікавився, і як би бігав, і як би, без жодного прохання, приносив усі запрошення на світі.
- Ah ! ha ! fit ma tante, cent fois plus facilement encore, et comme il s’intéresserait, et comme il courrait, et comme, sans qu’on le lui demande, il apporterait toutes les invitations de la terre.
І як же я згодна з тіткою. Та що зроблено, те зроблено. Хіба ж можна було передбачити?
Et comme je suis de l’avis de ma tante. Mais ce qui est est fait est. Pouvait-on prévoir ?
Та хіба ж не його обовʼязок прислати запрошення до цього клубу — адже він його член і нас знає!
Mais n’est-ce pas un devoir d’envoyer une invitation de ce cercle, lui qui en est, qui nous connaît !
Ах! Боже мій, облишмо все це, я не можу писати сьогодні ввечері, я нічого не тямлю.
Ah ! mon Dieu, laissons tout cela, je ne peux pas écrire ce soir, je ne comprends rien.
Замість того щоб піти до себе, я підслуховую під дверима їдальні й чую всю історію нашого падіння в Ніцці.
Au lieu de rentrer chez moi j’écoute à la porte de la salle à manger, et j’entends l’histoire complète de notre chute à Nice.
Але ж влаштувалися ми безглуздо: не познайомилися з тими, з ким слід було, зналися з нікчемами на кшталт Говардів, а коли я казала, що не від них щось залежить, мені відповідали, що я сама не знаю, чого хочу, що така родина, як Говарди, — це саме те, що треба, і найкраще, що тут є.
Mais on s’était sottement arrangé, on n’a pas fait connaissance de qui il fallait, on a connu des faquins comme les Howard, et quand je disais que ce n’étaient pas eux qui faisaient quelque chose on me répondait que je ne savais pas ce que je voulais, qu’une famille comme les Howard était tout ce qu’il fallait et tout ce qu’il y avait de mieux.
Отак, отак, отак! Розповідати тут про все це було б надто гірко й надто довго.
Voilà, voilà, voilà ! Ce serait navrant et trop long de faire ici le récit de tout cela.
Коли я розпускаю зачіску, то стаю така гарна, що до півночі не маю сили відірватися від дзеркала.
En me décoiffant je deviens si jolie que je n’ai pas la force de quitter mon miroir avant minuit.
Найгидкіше те, що Одіффре замішаний у мою прокляту муку: щоразу, як я говорю про свою муку, мені відповідають: Одіффре.
Ce qu’il y a de plus laid, c’est qu’Audiffret soit mêlé dans mon tourment maudit, chaque fois que je parle de mon tourment on me répond Audiffret.
Я сердита, присоромлена, принижена й шаленію від люті так, що хоч помирай!
Je suis fâchée, honteuse, humiliée et enragée à en crever !