❦
Середа, 22 грудня 1875
Mercredi, 22 décembre 1875
викреслено[Кілька слів викреслено]
[Quelques mots cancellés]
Сьогодні ранкові танці.
Aujourd’hui c’est la matinée.
Ох і шибеник же цей Бйу!1
Cré coquin de Biou !
Про це не говорять, я теж. Ця мовчанка рятує мене від нападу розпачу.
On n’en parle pas, moi non plus. Ce silence me sauve un accès de désespoir.
Найжахливіше те, що про це говорили з Дивовижним. О! не впадаймо в розпач на десять сторінок. Це мені псує колір лиця.
Ce qu’il y a de plus atroce c’est qu’on en a parlé au Surprenant. Oh ! n’allons pas nous désespérer pendant dix pages. Ça me gâte le teint.
Я йшла пішки з Коліньйон, а Дивовижний їхав у екіпажі, я простувала тротуаром (тобто при будинках), але підбор чіплявся за спідницю, що змусило мене сісти в екіпаж. Ми прогулюємося з моїми Граціями, потім я відвожу їх додому й уже мала їхати, коли прийшов Валіцький.
J’étais à pied avec Collignon et le Surprenant était en voiture, je marchais sur le trottoir (c’est-à-dire du côté des maisons) mais mon talon s’accrochait à la jupe, ce qui me força de prendre la voiture. Nous nous promenons avec mes Grâces puis je les ramène chez elles, et j’allais partir quand vint Walitsky.
— Ти їдеш? — спитала я в нього. За своєю чарівною звичкою він не відповів.
- Tu viens ? lui demandai-je. Il ne répondit pas selon sa charmante habitude.
— Ну ж бо, любий мій, їдеш ти чи не їдеш?
- Allons, mon cher, viens-tu ou ne viens-tu pas ?
Саме цієї миті Дивовижний проїхав так близько від екіпажа, що я подумала, ніби він спиниться, та він лише низько вклонився із завченою усмішкою й повільно поїхав далі своєю дорогою.
En ce moment juste le Surprenant passa si pres de la voiture que je crus qu’il allait s’arreter mais il se contenta de me saluer fort bas avec un sourire compose, et continua lentement son chemin.
Розумієте, чому я розповідаю найменші дрібниці так докладно? Потім мені, може, забагнеться обожнювати цього мужика2, і я лютувала б, якби не записала всього.
Vous comprenez pourquoi je raconte les moindres choses en détail ? Après il me viendra la fantaisie peut-être d’adorer ce moujik et je serais furieuse de ne pas avoir noté tout.
Варпаховський обідає в нас, він починає здаватися мені кумедним. До обіду я почуваюся вкрай нещасною, а потім іду вбиратися до Опери.
Varpahovsky dîne chez nous, il commence à me sembler amusant. Jusqu’à dîner je me sens fort malheureuse et après je vais faire ma toilette pour l’Opéra.
Я вдягаюся так, як найбільше собі подобаюся. Сукня в стилі ампір3, відкрита шия, жодних прикрас, нічого у волоссі. Як назвати цей туалет? назвімо його «Олімп», це трохи претензійно, та хай! Обличчя свіже й сяйливе. Одне слово, як малюють тих напівоголених богинь — із закинутою назад головою, з напіврозтуленими вустами, що відкривають дрібні білі зуби.
Je m’habille comme je m’aime le mieux. Robe Empire, le cou nu, aucun ornement, et rien dans les cheveux. Comment appeler cette toilette, appelons là Olympe, c’est un peu prétentieux mais bah ! Une figure fraîche et radieuse. En un mot comme on peint ces déesses à moitié nues, à la tête renversée en arrière, à la bouche entrouverte laissant voir des dents petites et blanches.
Ми приїжджаємо дуже пізно. Три Грації, Одіффре, Турнон і Красень-Денний на своїх місцях. Рікардо заходить до нас. Цілий антракт Одіффре й Красеня-Денного не було, я вже починала нудьгувати, коли вони повернулися. Турнон іде зовсім, я починаю сердитися. Та раптом, на останній дії, він повертається.
Nous arrivons fort tard. Les trois Grâces, Audiffret, Tournon et Belle-de-Jour sont à leur poste. Ricardo vient nous voir. Pendant tout un entracte Audiffret et Belle-de-Jour étaient sortis, je commençais déjà à m’ennuyer lorsqu’ils rentrèrent. Tournon s’en va tout à fait, je commence à être fâchée. Mais tout à coup, au dernier acte, il revient.
— Я піду, — каже Рікардо, — бо ці панове хочуть зайти, минулого вечора, коли я пішов, у вас ложа була повна.
- Je vais m’en aller, dit Ricardo, car ces messieurs ont envie de venir, l’autre soir, après mon départ, vous avez eu la loge pleine.
І одразу приходить Турнон. Це все, чого я хотіла. Він бридкий і підтоптаний, але пристойний і шляхетний, тоді як одна особа з-поміж моїх знайомих «не зможе сказати того самого про себе».
Et aussitôt Tournon vient. C’est tout ce que je voulais. Il est laid et usé mais comme il faut et noble, tandis que certaine personne de ma connaissance « ne pourra pas en dire autant ».
Ця особа сьогодні ввечері надто гарна, і через це її довгий ніс здається трохи дурнуватим.
Cette personne est trop jolie ce soir, ce qui donne un air un peu bête à son long nez.
Турнон каже, що прийняття, якими засипають у Ніцці, його нудять, що він віддає перевагу вузькому колу. Якби він знав, що я думаю про те, що він любить! Так, але він цього не знає, бо я з ним згодна, і тітка йому каже:
Tournon dit que les soirees, dont on est crible a Nice l’ennuient, qu’il aime mieux le petit comite. S’il savait ce que je pense de ce qu’il aime ! Oui, mais il ne le sait pas, car je suis de son avis et ma tante lui dit:
— Якщо ви не боїтеся знудитися в родинному колі, я буду дуже рада бачити вас у нас, і ввечері теж.
- Si vous n’avez pas peur de vous ennuyer en famille, je serai très heureuse de vous voir chez nous, et le soir aussi.
Ми разом виходимо з ложі, та позаяк граф лишив там своє пальто, він іде по нього. На сходах Дивовижний підходить попрощатися й спускається коло мене.
Nous sortons ensemble de la loge, mais comme le comte a laissé son paletot là-bas il va le chercher. Sur l’escalier le Surprenant me vient dire bonsoir et descend à côté de moi.
— Як ся маєте, панно?
- Comment allez-vous, Mademoiselle ?
— Дуже добре, дякую, а ви, пане?
- Très bien, merci, et vous, Monsieur ?
— Дуже добре.
- Tres bien.
— Я питаю вас про це, пане, бо одній дамі здалося, що ви сьогодні дуже бліді.
- Je vous demande cela, Monsieur, parce qu’une dame vous a trouvé fort pâle aujourd’hui.
— Я почуваюся дуже добре.
- Moi, je me porte très bien.
— Скажіть мені, пане, — урвала я його, — чи не ті самі жовті черевички були сьогодні на тенорі, що їх надіває пані Паскуа, коли співає «Міньйон»?
- Dites-moi Monsieur, l’interrompis-je, n’est-ce pas que les bottines jaunes que portait ce soir le ténor sont les mêmes que Mme Pasqua met quand elle chante « Mignon » ?
— А! цього я не знаю!
- Ah ! ça je ne sais pas !
Позаяк ми вже спустилися сходами, я полишила свого кавалера — точнісінько як зробив би він сам — і ввійшла до салону, тітка й Діна пішли за мною.
Comme nous avions descendu l’escalier, je laissai là mon cavalier, tout comme il aurait fait lui-même, et j’entrai dans le salon, ma tante et Dina me suivirent.
І тієї ж миті Дивовижний підійшов до нас і кивнув своїм поплічникам, щоб теж підходили. Йому конче треба когось кликати, у нього просто манія збирати довкола себе натовп, мов ті зубодери4 та шарлатани, і виголошувати йому купу всячини, всівшись на свою тростину, жестикулюючи, а часом і пританцьовуючи.
Et à l’instant le Surprenant vint vers nous et fit signe à ses acolytes de venir aussi. Il faut toujours qu’il appelle quelqu’un, il a la rage de rassembler une foule autour de soi, comme les arracheurs de dents et les charlatans, et de lui débiter un tas de choses, assis sur sa canne, gesticulant, et quelquefois dansant.
Перекинувшись кількома словами з цими панами, я заходжуюся декламувати речитативи з «Цирульника», Дивовижний каже мені щось, а я відповідаю йому фразами з «Цирульника» й дивлюся на нього дуже байдуже.
Ayant échangé quelques paroles avec ces messieurs, je me mets à réciter les récitatifs du Barbier, le Surprenant me dit je ne sais quoi et je lui réponds par des phrases du Barbier et le regarde d’un air très indifférent.
Турнон дуже любʼязний, а я вдаю дитину. Я розповідаю йому, як важко мені було домогтися довгої сукні. Він робить комплімент моєму туалетові й проводжає мене до екіпажа, спотикаючись об мій шлейф і кажучи мені вже не пригадую що.
Tournon est fort aimable et je fais l’enfant. Je lui raconte les difficultés que j’ai eues pour obtenir une robe longue. Il fait compliment sur ma toilette et me suit jusqu’à la voiture, trébuchant sur ma traîne et me disant je ne sais plus quoi.
А тепер ось, дивіться: якби я побачила, як Одіффре спускається сходами Італійського театру з панною де Ґонсалес-Морено чи якоюсь іншою, а потім іде до неї в салон, я б так зревнувала й розлютилася, що качалася б по підлозі з півгодини.
Eh bien, voyez, si j’avais vu Audiffret descendre de l’escalier du Théâtre Italien avec Mlle de Gonzalès-Moreno ou une autre, puis aller la retrouver dans le salon, je serais devenue si jalouse et furieuse que c’eut été à me rouler une demie-heure par terre.
Та позаяк це я, ось як це на мене діє. Одіффре змалів на дюйм, а я, що ще сьогодні вранці плакала через відʼїзд, тепер хочу їхати.
Mais puisque c’est moi, voilà l’effet que cela me produit. Audiffret a diminué d’un pouce, et moi qui ce matin encore pleurais de partir, je veux partir.
«І має вдачу таку лиху й злостиву5», як каже Данте.
« Ed ha natura si malvaggia a ria » comme dit Dante.
Коли ми повертаємося, ще тільки одинадцята, я йду до мами й розповідаю їй про вечір. Мені кажуть, що я закохана й живу лише цим чоловіком. Я відповідаю, що то Турнон мене розважає. Мені кажуть, що в Одіффре така ж вдача, як у мене, і що найкраще, що я можу зробити, — це вийти за нього.
Quand nous rentrons il n’est qu’onze heures, je vais chez maman et lui raconte la soirée. On me dit que je suis amoureuse et ne vis que par l’homme. Je réponds que c’est Tournon qui m’amuse. On me dit qu’Audiffret a mon caractère et que ce que j’ai de mieux à faire c’est de l’épouser.
— Та що ви, мамо! — кажу я, хоч і бачу, що вона жартує, — це я, що хочу бувати при дворі, мати ордени, — і вийти за цього малого!
- Y pensez-vous maman ! dis-je tout en voyant qu’elle plaisantait, moi qui veux aller à la cour, être décorée, moi épouser ce petit !
А мама каже, що це нічого не міняє, що я думаю лише про цю Голену Сороку,6 що я живу лише ним. А я кажу, що в нього дурний вигляд, і опираюся маминій думці, та що більше я кажу, то гірше, бо я вся натхненна, сміхотлива й розвеселена.
Et maman dit que ça n’y fait rien, et que je ne pense qu’à cette Pie rasée, que je ne vis que par lui. Et je dis qu’il a l’air bête et combats l’idée de maman, mais plus je dis, plus c’est mal, car je suis tout inspirée et riante et amusée.
А чому, питаю я! Фе, що за жалюгідна вдача!
Et pourquoi, je le demande ! Fi quel misérable caractère !
Примітки
Бйу — пестливе прізвисько Одіффре. ↩
Російською: мужик — селянин; глузливо-зневажливе прізвисько Марі для Одіффре, попри його шляхетство; у російській в оригіналі. ↩
Сукня в стилі ампір (Robe Empire) — сукня з високою талією в неокласичному стилі Першої імперії (початок XIX ст.); до 1875 року — свідоме відродження естетики, що давало статуарний, античний ефект. ↩
Зубодери (arracheurs de dents) — мандрівні знахарі-«дантисти», що до появи сучасної стоматології збирали на майданах юрбу театральними виставами, перш ніж рвати зуби. ↩
В оригіналі італійською (Данте, «Пекло»; Марі цитує з помилкою): «Ed ha natura si malvaggia a ria». Йдеться про вовчицю з пісні I, символ користолюбства; Марі застосовує рядок до ревнощів. ↩
Голена Сорока (Pie rasée) — глузливе прізвисько Марі для Одіффре, що поєднує сорочу балакучість із «голеним» — натяком на його чисто виголене обличчя, незвичне у бородатих 1870-х. ↩