❦
Середа, 15 грудня 1875
Mercredi, 15 décembre 1875
Уранці я була в місті у різних справах для своїх кімнат і зустріла Маркова.
La matin j’étais en ville pour diverses choses pour mes chambres et j’ai rencontré Markoff.
Я мріяла, що вже не їду до Рима, а беру вчителів тут і заходжуюся опоряджати свій дім. А що, якби я втілила цю мрію в дійсність? Та коли я кажу це, мої матінки1 перезираються й кажуть, що я поїду в неділю.
J’ai rêvé que je n’allais plus à Rome, mais prenais des maîtres ici et m’occupais à arranger ma maison. Si je faisais du rêve une réalité ? Mais lorsque je dis cela, mes mères s’échangent un coup d’œil et disent que je partirai dimanche.
Бачите2!
Vedete !
Міс Робенсон, схудла, зівʼяла, постаріла, нафарбована, з хворобливим виглядом, у синьо-золотому капелюшку, прогулюється з Проджерс. Бачачи Гостру, але гарненьку американку в такому стані, я трохи веселішаю. Ми йдемо зі своїми Граціями до Рюмпельмаєра, але, проїжджаючи повз Середземноморський клуб, я бачу сотню екіпажів біля дверей. Сьогодні перші ранкові танці. Я хилю голову набік і, користаючи з сутінків, плачу.
Miss Robenson, maigrie, fanée, vieillie, peinte, à l’air malade, en chapeau bleu et or, se promène avec Prodgers. En voyant la Pointue mais jolie Américaine dans cet état je deviens un peu plus gaie. Nous allons avec mes Grâces chez Rumpelmayer, mais en passant devant le Cercle de la Méditerranée, je vois cent voitures près de la porte. C’est la première matinée dansante aujourd’hui. Je penche la tête de côté et, profitant du crépuscule, pleure.
Мама лишається в Ніни, щоб уникнути бурі.
Maman reste chez Nina pour éviter l’orage.
Я піднімаюся до себе і, проходячи, зриваю завісу зі сходів і жбурляю її під три чорти.
Je monte chez moi et, en passant, arrache la portière de l’escalier et la jette au diable.
Не вірять моєму горю, моєму розпачу, бо я плачу й сміюся водночас.
On croit pas à mon chagrin, à mon désespoir, parce que je pleure et je ris en même temps.
Я хотіла писати одразу по поверненні, та на щастя передумала: мені довелося б голосити сторінок із тридцять, а тепер я отупіла й скажу лише, що за обідом сиділа з заплющеними очима, гнітячи всіх своїм кепським гумором, плачучи, сміючись, верзучи дурниці, з яких сміялися дідусь, що нічого не тямить, і Діна, яка силкується мене звеселити. Тітка нічого не каже або ж каже мені зухвалості.
Je voulais écrire de suite en rentrant, mais heureusement je me suis ravisée, il m’aurait fallu me lamenter pendant trente pages, tandis qu’à présent je suis abrutie, je dirai seulement qu’à dîner je suis restée les yeux fermés et accablant tout le monde de ma mauvaise humeur, pleurant, riant, faisant des bêtises, dont papa, qui ne comprend rien, et Dina qui tâche de m’égayer, riaient. Ma tante ne dit rien ou bien me dit des impertinences.
Це здається вам дивним, чи не так? Зухвалості в цьому сенсі — у мене так заведено.3
Cela vous semble étrange n’est-ce pas ? Impertinences dans ce sens chez moi c’est ainsi.
Пометавшись на всі боки, постоявши, прихилившись чолом до стіни, із заплющеними очима, з обличчям у долонях, — словом, у всіх позах Наполеона, — я пʼю чашку чаю.
Après m’être démenée de tous côtés, m’être tenue le front appuyé contre le mur, les yeux fermés, la figure dans les mains, en un mot dans toutes les poses de Napoléon, je prends une tasse de thé.
— Ось, — кажу я, — я зараз розібʼю цю чашку; мені мало просто розбити, треба про це сказати, потім розбити, потім сказати ще раз.
- Tenez, dis-je, je vais casser cette tasse, ce n’est pas assez pour moi de casser, il faut le dire, puis casser, puis le dire encore.
І я розбиваю цю чашку, а потім, штовхнувши двері плечем, піднімаюся до себе.
Et je casse cette tasse, puis ouvrant la porte d’un coup d’épaule remonte chez moi.
Робенсон була там, і він теж. Я так хотіла там бути, бачити всіх!
La Robenson était là, lui aussi. Je voulais tant y être, voir tout le monde !
Зрозумійте мою муку! Зрозумійте моє горе! Поставте себе на мить на моє місце — і вам не буде смішно!
Comprenez ma peine ! Comprenez mon chagrin ! Mettez-vous à ma place pour un instant et vous ne rirez pas !
Бути першим письменником у світі, вичерпати все своє красномовство, усі свої знання, усе своє серце, вжити найвідчайдушніших, найразючіших, найжахливіших слів — і цього не вистачило б, щоб змалювати мій стан!
Etre le premier écrivain du monde, épuiser toute son éloquence, tout son savoir, tout son cœur, employer les expressions les plus désespérées, les plus frappantes, les plus affreuses, ne suffiraient pas pour peindre mon état !
Актриса, можливо, змогла б це в драмі, але тоді глядач бачив би майже саму дійсність.
Une actrice le pourrait peut-être dans un drame, mais alors ce serait assister à la presque réalité.
Раніше в мене бували ясні дні, щасливі години, а тепер усе моє життя — щохвилинне шматування! Так тривати не може: або щось зміниться, або я захворію чи збожеволію. Читаю у «Фігаро»:
Avant j’avais des jours clairs, des heures heureuses, à présent toute ma vie n’est qu’un déchirement de chaque minute ! Ça ne peut durer ainsi, ou ça changera ou je deviendrai malade ou folle. Je lis dans “Le Figaro”:
«Пан герцог Гамільтон, повернувшись із Німеччини, учора прибув до Парижа».
“M. le duc de Hamilton, retour d’Allemagne, est arrivé hier à Paris”.
О! мої любі мрії, мої дитячі надії, моє невинне кохання! Усе це розчавлене, розтоптане, змішане з багнюкою приниження, полите гіркими сльозами!
O ! mes chers rêves, mes espérances enfantines, mes amours innocentes ! Tout cela est broyé, écrasé, mêlé à la fange de l’humiliation, arrosé de larmes amères !
Чи лишилася в мене бодай одна чиста думка на світі! Ні, усе заплямоване, зіпсоване, убите!
Est-ce que j’ai encore une pensée propre au monde ! Non, tout est sali, abîmé, tué !
А я ж думала, що живу на світі лише для радості!
Et moi qui croyais n’être au monde que pour la joie !
Так, краще поїхати! На кожному вечорі, на кожному прийомі, на кожній великій прогулянці я втрачатиму місяць життя й здобуватиму зморшку на обличчі.
Oui, il vaut mieux partir ! A chaque soirée, à chaque réception, à chaque grande promenade, je perdrai un mois de ma vie et gagnerai une ride sur le visage.
Боже мій! Небо, земле, пекло, раю!
Mon Dieu ! Ciel, terre, enfer, paradis !
Примітки
Мої матінки — звичне для Марі означення матері й тітки разом. ↩
В оригіналі італійською: «Vedete!» — звертання до читача: «Ось бачите!» ↩
Марі зауважує, що вживає слово «зухвалості» в особливому, своєму значенні — не звичайну грубість, а щось, що ранить її саме особисто. ↩