Середа, 15 грудня 1875

Уранці я була в місті у різних справах для своїх кімнат і зустріла Маркова.

La matin j'etais en ville pour diverses choses pour mes chambres et j'ai rencontre Markoff.

Я мріяла, що вже не їду до Рима, а беру вчителів тут і заходжуюся опоряджати свій дім. А що, якби я втілила цю мрію в дійсність? Та коли я кажу це, мої матінки¹ перезираються й кажуть, що я поїду в неділю.

J'ai reve que je n'allais plus a Rome, mais prenais des maitres ici et m'occupais a arranger ma maison. Si je faisais du reve une realite ? Mais lorsque je dis cela, mes meres s'echangent un coup d'oeil et disent que je partirai dimanche.

Vedete!¹

Vedete !

Міс Робенсон, схудла, зів'яла, постаріла, нафарбована, з хворобливим виглядом, у синьо-золотому капелюшку, прогулюється з Проджерс. Бачачи Гостру, але гарненьку американку в такому стані, я трохи веселішаю. Ми йдемо зі своїми Граціями до Рюмпельмаєра, але, проїжджаючи повз Середземноморський клуб, я бачу сотню екіпажів біля дверей. Сьогодні перші ранкові танці. Я хилю голову набік і, користаючи з сутінків, плачу.

Miss Robenson, maigrie, fanee, vieillie, peinte, a l'air malade, en chapeau bleu et or, se promene avec Prodgers. En voyant la Pointue mais jolie Americaine dans cet etat je deviens un peu plus gaie. Nous allons avec mes Graces chez Rumpelmayer, mais en passant devant le Cercle de la Mediterranee, je vois cent voitures pres de la porte. C'est la premiere matinee dansante aujourd'hui. Je penche la tete de cote et, profitant du crepuscule, pleure.

Мама лишається в Ніни, щоб уникнути бурі.

Maman reste chez Nina pour eviter l'orage.

Я піднімаюся до себе і, проходячи, зриваю завісу зі сходів і жбурляю її к бісу.

Je monte chez moi et, en passant, arrache la portiere de l'escalier et la jette au diable.

Не вірять моєму горю, моєму розпачу, бо я плачу й сміюся водночас.

On croit pas a mon chagrin, a mon desespoir, parce que je pleure et je ris en meme temps.

Я хотіла писати одразу по поверненні, та на щастя передумала: мені довелося б голосити сторінок із тридцять, а тепер я отупіла й скажу лише, що за обідом сиділа з заплющеними очима, гнітячи всіх своїм кепським гумором, плачучи, сміючись, верзучи дурниці, з яких сміялися тато, що нічого не тямить, і Діна, яка силкується мене звеселити. Тітка нічого не каже або ж каже мені зухвалості.

Je voulais ecrire de suite en rentrant, mais heureusement je me suis ravisee, il m'aurait fallu me lamenter pendant trente pages, tandis qu'a present je suis abrutie, je dirai seulement qu'a diner je suis restee les yeux fermes et accablant tout le monde de ma mauvaise humeur, pleurant, riant, faisant des betises, dont papa, qui ne comprend rien, et Dina qui tache de m'egayer, riaient. Ma tante ne dit rien ou bien me dit des impertinences.

Це здається вам дивним, чи не так? Зухвалості в цьому сенсі — у мене так заведено.¹

Cela vous semble etrange n'est-ce pas ? *Impertinences* dans ce sens chez moi c'est ainsi.

Примітки

Мої матінки — звичне для Марі означення матері й тітки разом. ↩

Італійською: Vedete! — «Ось бачите!» ↩

Марі зауважує, що вживає слово «зухвалості» в особливому, своєму значенні — не звичайну грубість, а щось, що ранить її саме особисто. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис