❦
Неділя, 12 грудня 1875
Dimanche, 12 décembre 1875
Я забула сказати, що два дні тому Фіулулу був у нас, і пан Барбʼє теж. Барбʼє — добрий старий пан із клубу Массена, давно нам знайомий, що був другом графа де Баррема, який помер минулої зими.
J’ai oublié de dire qu’il y a de cela deux jours Fiouloulou a été chez nous, M. Barbier aussi. Barbier est un bon vieux monsieur du cercle Masséna, qui nous est connu depuis longtemps et qui était l’ami du comte de Barrème qui est mort l’hiver dernier.
Я ходила сама до церкви, а звідти до Ніни.
Je suis allée toute seule à l’église, et de là chez Nina.
Поснідавши в неї, я беру Джиро, і ми йдемо пішки до нас. Була вже пів на другу, і на нас дуже задивлялися. Та начхати мені на це. Стоїть чудова погода й сила-силенна люду, коли ми виходимо. Музика щойно дограла свою останню ноту, і екіпажів було стільки, що наш спинила ця людська хвиля, саме перед міським садом.
Après avoir déjeuné chez elle, je prends Giro et nous allons à pied chez nous. Il était déjà une heure et demie et nous étions fort regardées. Mais je ne m’en fiche pas mal. Il fait un temps superbe et un monde fou quand nous sortons. La musique venait de faire entendre sa dernière note et tant il y avait de voitures que la notre fut arrêtée par ce flot de monde, juste devant le jardin public.
Де Ґонсалес-батько, ідучи пішки в юрбі, чарівно мені вклоняється й підходить, тоді як Дивовижний, що був із ним, вітається й лишається позаду. Нікчема!
De Gonzalès père à pied dans la foule me fait un charmant salut et s’approche, pendant que le Surprenant qui était avec lui me salue et reste en arrière. Faquin !
Та рух відновлюється, і ми рушаємо ступою поміж шпалерами ніццької молоді.
Mais la circulation se rétablit et nous partons au pas au milieu d’une haie formée par la jeunesse niçoise.
Усі вони поскидали капелюхи, і мені здалося, що я — «королівна, яку вітають, коли вона проїздить мимо».
Ils ont tous ôté leurs chapeaux et il m’a semblé que j’étais « la fille d’un roi qu’on salue au passage ».
Ми зустрічаємо Дивовижного сто разів, і він, зійшовши зі свого візочка, вшановує мене другим помахом капелюха. Тварюка!
Nous rencontrons cent fois le Surprenant, qui descendu de sa carriole, m’honore d’un second coup de chapeau. Animal !
Я розважаюся, регочу, мов божевільна.
Je m’amuse, je ris comme une folle.
Схоже, я не змінилася: графи де Лессер і Дунін-Барковський, з якими я познайомилася в Остенде, упізнають мене і, зустрівши в каретнику, куди я йду замовити коляску-плетінку на завтра, просять дозволу прийти засвідчити свою шану — і я дозволяю.
Il paraît que je n’ai pas changé, les comtes de Lesser et Dounin-Barkovsky que j’ai connus à Ostende me reconnaissent, et, en me rencontrant dans une remise où je vais commander un panier pour demain, me demandent la permission de venir présenter leurs hommages, permission que j’accorde.
Варпаховський обідає в нас, і одразу по обіді я піднімаюся до себе, і ми зачиняємося з Джиро, щоб реготати без жодної причини й базікати про Дивовижного. Ольга щомиті й усіляко дає зрозуміти, що шалено в нього закохана, а коли я питаю:
Varpahovsky dîne chez nous et, tout de suite après dîner, je monte chez moi et nous nous enfermons avec Giro pour rire sans raison aucune, et pour bavarder du Surprenant. Olga dit à chaque instant et par toutes sortes de choses qu’elle est amoureuse folle de lui, et quand je demande:
— Ну ж бо, зізнайся, ти його кохаєш?
— Allons, avoue, tu l’aimes ?
— Ні, присягаюся, що ні! — відповідає вона мені.
— Non, je te jure que non ! me répond-telle.
Чому ми так сміялися? Солодка пора1! З якою насолодою я згадуватиму це згодом.
Pourquoi avons-nous tant ri ? Delectabile tempus ! Avec quel plaisir je m’en souviendrai plus tard.
Усе домовлено про встромлення «Ти згниєш» на ґрати. Це буде напередодні мого відʼїзду.
Tout est convenu pour la plantation de Tu pourriras ! sur la grille. Ce sera le veille de mon départ.
О девʼятій, коли служниця збирається йти, мені подають візитівку: Альбер Поль Ґотьє.
A neuf heures quand la fille s’apprête à partir on me donne une carte: Albert Paul Gautier.
Я загортаюся в хутро, спускаюся й застаю того велетенського хлопця в передпокої.
Je m’enveloppe dans ma fourrure, et descends, et trouve l’immense garçon dans l’antichambre.
Салони не освітлено — ціла морока. Та я не церемонюся й далі шалено веселюся перед ніццянцем, що пʼє з нами чай до одинадцятої.
Les salons ne sont pas eclaires, c’est toute une affaire. Mais je ne me gene pas et continue ma folle gaite devant le Nicois qui prend le the avec nous jusqu’a onze heures.
Тоді, мов змовниці, тихенько й з тисячею пересторог, ми з Джиро сідаємо в екіпаж, поки тітка ще в салоні, і їдемо гасати містом, регочучи й курячи.
Alors, comme des conspirateurs, doucement et avec mille précautions, moi et Giro montons en voiture, pendant que ma tante est encore au salon, et allons courir la ville en riant et fumant.
Ми вирізали трефового короля, пришпилили йому шпилькою на груди велике червоне серце, пробите стрілою, і, вклавши його в конверт, на якому Джиро пише цю адресу:
Nous avons découpé un roi de trèfle, nous lui avons attaché avec une épingle un grand cœur rouge, percé d’une flèche, sur la poitrine et, l’ayant mis dans une enveloppe sur laquelle Giro écrit cette adresse:
панові Емілю дʼОдіффре,
à Emile d’Audiffret,
Башта Одіффре, кидаємо це до поштової скриньки.
Tour Audiffret, nous jetons cela dans une boîte à lettres.
І нам здається, ніби ми звершили вельми важливу справу.
Et il nous semble avoir accompli une œuvre fort importante.
Тітка, через те що Одіффре був із де Ґонсалесом, каже мені, що він залицяється до його доньки. І я страшенно ревную.
Ma tante, parce que Audiffret était avec de Gonzalès, me dit qu’il fait la cour à sa fille. Et je suis très jalouse.
А чому ж? Я ж бо ним більше не переймаюся, я ж бо його не кохаю! Та байдуже, я однаково страшенно ревную. Я не хочу, щоб мені його забрали!
Eh pourquoi ? Puisque je ne m’en occupe plus, puisque je ne l’aime pas ! N’importe, je suis très jalouse tout de même. Je ne veux pas qu’on me le prenne !
А мій вродливий незнайомець, той геть прекрасний. Я знаю, хто це! Це лорд Лофтус, той інший не був лордом Лофтусом, той інший був мов лантух, а оцей — Лофтус! тепер я пригадую! Я пригадую його в Бадені2, він часто бував із леді Фолкнер, йому було тоді сім років, він був ще дитиною. Я пречудово його памʼятаю, о так, я певна, це він…
Et mon bel inconnu, le tout à fait beau. Je sais qui il est ! C’est lord Loftus, l’autre n’était pas lord Loftus, l’autre avait l’air d’un sac, mais celui-là c’est Loftus ! à présent je m’en souviens ! Je m’en souviens à Bade, il était souvent avec lady Folkner, il avait sept [?] ans alors, il n’était qu’un enfant. Je me le rappelle parfaitement, oh oui, j’en suis sûre, c’est lui...
Я його хочу, я хочу його обожнювати.
Je le veux, je veux l’adorer.
Я ніколи не бачила нікого вродливішого за нього. Я вся збуджена, мов у гарячці! Я хочу його бачити! Хочу, хочу, хочу, хочу, хочу!!
Je n’ai jamais rien vu de plus beau que lui. Je suis exaltée et fiévreuse ! Je veux le voir ! Je veux, je veux, je veux, je veux, je veux !!
А він не показується, коли є жінка, готова його обожнювати! Чуєш, мерзенний англійцю, я готова тебе обожнювати, бо ти найвродливіший із чоловіків і навіть із собак!
Et il ne se montre pas, quand il y a une femme prête à l’adorer ! Entends-tu, misérable Anglais, je suis prête à t’adorer, car tu es le plus beau des hommes et même des chiens !
Ну хіба не безглуздо бути жінкою!
Est-ce assez absurde d’être femme !
Він знайомий з Лічами. Я бачила, як він заходив до № 57, до цих американців із канарковими обличчями!
Il connaît les Leech. Je l’ai vu entrer au n° 57 chez ces Américains à la face de canari !
Ну й ну, от тобі й на!3 Ну й шельма ж я.
Bigre de bigre ! Suis-je assez canaille.
Ні, я дуже поетична, коли дозволяють обставини, і я дуже люблю місяць!
Non, je suis très poétique quand les circonstances le permettent, et j’aime beaucoup la lune !
Примітки
В оригіналі латиною: «Delectabile tempus». ↩
Баден — Баден-Баден, модне німецьке курортне містечко, яке полюбляла європейська аристократія. ↩
В оригіналі французькою: «Bigre de bigre!». ↩