❦
Неділя, 21 листопада 1875
Dimanche, 21 novembre 1875
Мабуть, про мене говорять у Ніцці, бо вже дві ночі мені сняться всі можливі й неможливі ніццянці.
Sans doute on parle de moi à Nice, car voilà deux nuits que je rêve de tous les Niçois possibles et impossibles.
Ах! Забула: учора, повертаючись із театру, я розмовляла з Вінслоу. Тільки тепер я згадала, що він залицявся до мене в Спа.
Ah ! j’oublie, hier en rentrant du théâtre j’ai causé avec Winslow. C’est à présent seulement que je me souviens qu’il m’a fait la cour à Spa.
Повернімося до сну. Ми були в театрі, у нашій звичній ложі, усі панове приходили до нас, і коли настала черга Дивовижного побажати мені доброго вечора:
Revenons au rêve, nous étions au théâtre, dans notre loge habituelle, tous les messieurs sont venus nous voir, quand ce fut le tour du Surprenant de me dire bonsoir:
— Як, ви вже йдете? — сказала я, простягаючи йому руку. Він подивився мені в очі, і я, не збентежившись і не зашарівшись, зробила те саме, не забираючи своєї руки з його долоні. І цей погляд, що тривав кілька секунд, був такий справжній, що я й досі не певна, сон це був чи дійсність. він дивився на мене Бачачи в його здивованих очах бажання мені коритися:
- Comment vous vous en allez déjà, lui dis-je en lui tendant la main, il me regarda dans les yeux et moi, sans trouble ni rougeur, j’en ai fait autant tout en laissant ma main dans la sienne. Et ce regard qui dura plusieurs secondes était si véritable que je doute encore si c’était un rêve ou une réalité. il me regardait Comme je voyais dans ses yeux étonnés le désir de m’obéir:
— Та залиштеся ж, — сказала я, відвертаючись і лагідно забираючи руку. І, тріумфуючи, у захваті, я оглянула всіх, ніби кажучи: «Бачите, яка я спритна жінка! Я захотіла — і ось він знову тут, біля мене».
- Restez-donc, lui dis-je en me détournant et en retirant doucement ma main. Et glorieuse, enchantée je regardai tout le monde comme pour lui dire: Voyez quelle femme habile je suis ! J’ai voulu et le voilà de nouveau ici, près de moi.
Але коли я обернулася до нього, його вже не було.
Mais quand je me suis retournée vers lui, il n’était plus là.
А ложа навпроти була повна ніццянців — і знайомих мені, і незнайомих.
Et la loge d’en face était pleine de Niçois que je connais et que je ne connais pas.
Мені хочеться повернутися до Ніцци: що довше я тут сиджу, то далі відсувається мій відʼїзд до Рима. Париж для мене нудний, я нікого не бачу, нікого не знаю, холодно, дощить.
J’ai envie de retourner à Nice, plus je reste ici, plus mon départ pour Rome se retarde. Paris est ennuyeux pour moi, je ne vois, je ne connais personne, il fait froid, il pleut.
Якби я могла бодай курити, це мене розважило б.
Si je pouvais fumer au moins, cela me distrairait.
Але я не хочу курити: це псує голос, а тепер, як ніколи, мені потрібні всілякі таланти. Панна Робенсон, сама того не знаючи, робить мені величезну послугу: через неї я їм мʼясо з кровʼю, пʼю дуже міцне вино, приймаю залізний фосфат Лераса. Бо я нізащо в світі не хочу бути блідою, надто тепер, — а то ще скажуть, що... і матимуть рацію.
Mais je ne veux pas fumer, cela gâte ma voix et, à présent plus que jamais, j’ai besoin de toutes sortes de talents. Mlle Robenson, sans le savoir, me fait un bien immense, elle me fait manger de la viande saignante, boire du vin très fort, prendre le phosphate de fer de Leras. Car pour rien au monde je ne veux être pâle, surtout à présent, on n’aurait qu’à dire que... et avec justice.
Я вже почала бліднути, але ось уже три дні лікуюся — не дам лукавому духові часу мене спотворити.
J’avais déjà commencé à pâlir, mais depuis trois jours je me soigne, je ne donnerai pas le temps au malin esprit de m’enlaidir.
навскоси
Лукавий дух — це Одіффре, голубонько!
en travers Le malin esprit c’est Audiffret, ma fille !
Трохи попрацювавши над своїм романом, іду до пані де Музе, але вона за містом.
Après avoir passé quelque temps à écrire mon roman, je vais chez Mme de Mouzay, mais elle est à la campagne.
Безглуздий цей Париж! Холодно й сиро.
C’est absurde Paris ! Il fait froid et humide.
Оце вже справді час заспівати:
C’est pour le coup que je chante:
Чи знаєш ти край, де квітне помаранч, Край золотих плодів і яскраво-червоних троянд, Де лагідніший вітерець і легша пташка, Де бджоли збирають мед у всі пори року, Де сяє й усміхається, мов Божа благодать, Вічна весна під завжди блакитним небом? На жаль, чом не можу я піти за тобою До того далекого краю, звідки доля мене вигнала! Саме там я хотіла б жити, Кохати, кохати й померти!
Connais-tu le pays où fleurit l’oranger. Le pays des fruits d’or et des roses vermeilles, Où la brise est plus douce et l’oiseau plus léger Où dans toutes saisons butinent les abeilles Où rayonne et sourit comme un bienfait de Dieu Un éternel printemps sous un ciel toujours bleu. Hélas que je puis-je te suivre Vers ce pays lointain d’où le sort m’exila C’est là que je voudrais vivre, Aimer, aimer et mourir !
Тільки роман мене вже не змушує плакати.
Seulement le roman ne me fait plus pleurer.
Я весь час думаю вголос, тітка каже, що я божевільна, і я сміюся, і вона сміється. Страшенно цікаво.
Je passe mon temps à penser tout haut et ma tante dit que je suis folle et je ris et elle rit. C’est plein d’intérêt.
Що за прегарна пʼєса ці «Вчорашні скандали»! І зіграна — просто цукерочка! Роль герцога списали з Одіффре, тож, само собою, він видався мені чарівним.
La ravissante pièce que les scandales d’hier ! Et jouée comme un sucre ! Le rôle du duc était copié sur Audiffret, il va sans dire que je l’ai trouvé adorable.
— Герцог — це Жіго (одне з прізвиськ Одіффре), — сказала тітка, коли ми виходили з «Водевілю».
- Le duc c’est Gigo, (c’est un des noms d’Audiffret) dit ma tante en sortant du Vaudeville.
Правда ж, він на нього схожий?
- N’est-ce pas qu’il lui ressemble ?
Ні! Вона вже всюди бачить свого Жіго!
- Non ! la voilà qui voit partout son Gigo !
Та це не я, це ви.
- Mais ce n’est pas moi, c’est vous.
А все ж таки кумедно!
C’est drôle tout de même !
Я до смерті хочу повернутися до Ніцци — не заради Одіффре, а заради Робенсон; вам це здається дивним? Мені теж.
Je me meurs d’envie de retourner à Nice, pas pour Audiffret, mais pour la Robenson; cela vous semble curieux ? A moi aussi.