❦
Субота, 20 листопада 1875
Samedi, 20 novembre 1875
Робенсон приїхала до Ніцци! ось що я чую, прокидаючись.
Robenson est arrivée à Nice ! voilà ce que j’entends en me réveillant.
«Ми були на музиці, — пише мама, — і бачили Одіффре, що дуже низько вклонився, потім зустріли панну Робенсон, тільки я не бачила, чи вони привіталися чи розмовляли».
— Nous étions à la musique, écrit maman, et nous avons vu Audiffret qui a salué très bas, puis nous avons rencontré Mlle Robenson, seulement je n’ai pas vu s’ils se sont salués ou parlés.
Це наче грім серед ясного неба. Замість встати я вмощуюся в ліжку й починаю голосити — наполовину серйозно, наполовину на сміх.
C’est comme un coup de foudre. Aussitôt au lieu de me lever je m’installe dans mon lit et commence des lamentations moitié sérieuse, moitié pour rire.
— Я пропала, пропала, пропала! — казала я, а тоді: О! ця гидка дівка, вона ж уся гостра, кощава, бридка. Ні, ну скажіть, чи можливо віддавати перевагу такій гострій американці перед такою жінкою, як я! І щоразу, коли я говорила серйозно, тітка тривожилася, а щоразу, коли я сміялася, сміялася й вона.
— Je suis fichue, fichue, fichue ! disais-je, puis: Oh ! la sale fille, elle est toute pointue, maigre, vilaine. Non, dites si c’est possible de préférer une Américaine pointue comme elle à une femme comme moi ! Et chaque fois que je parlais sérieusement ma tante s’alarmait, et chaque fois que je riais elle riait.
Три години в мене все вирує, та всі ці спалахи гаснуть під час ділової зустрічі з Дювалем. Із гордістю й тривогою я дедалі більше переконуюся, що я — найясніша голова в цьому домі. Гадаю, цього разу всі труднощі залагоджено, якщо тільки не зіпсують справи, коли мене вже там не буде.
Tout est en révolution chez moi pendant trois heures mais toutes ces flammes s’éteignent dans une entrevue d’affaire avec Duval. Avec orgueil et avec inquiétude je m’assure de plus en plus que je suis la tête forte de la maison. Je crois que cette fois toutes les difficultés sont aplanies, si on ne gâte pas l’affaire quand je n’y serai plus.
У Лаферʼєр — новий грім серед ясного неба. Панна Буено! На хвилину мені аж перехопило подих.
Chez Laferrière, nouveau coup de foudre. Mlle Bueno ! J’en eus pendant une minute la respiration coupée.
— Чого це ви такий сумний, пане Одіффре, — казала Марі в Антонова, — звеселіться, приїде панна Робенсон, приїде панна Буено!
- Qu’avez-vous à être si triste, M. Audiffret, disait Marie chez Antonoff, égayez-vous, Mlle Robenson viendra, Mlle Bueno viendra !
Ну так, ось вони всі й зʼїжджаються.
Eh oui, les voilà toutes qui viennent.
— Та навіщо ви мене втішаєте, — казав той чоловік, — я знав цих осіб, але що мені до них?
- Mais pourquoi me consolez-vous, disait l’homme, j’ai connu ces personnes, mais que me font-elles ?
Приїде панна Робенсон, приїде панна Буено, приїде панна Башкирцева, Боже мій, так, зʼїжджаються всі ці панни, та ще й з готовими планами завоювання, тільки не я, я ж бо пропала!
Mlle Robenson viendra, Mlle Bueno viendra, Mlle Bashkirtseff viendra, Mon Dieu, oui, elles viennent toutes, ces demoiselles et avec des plans de conquête tout dressés, pas moi cependant, je suis fichue, moi !
— Знаєте, що в усьому цьому найприкріше? — спитала я тітку. А те, що цей чоловік тягне за собою всіх інших, тож куди він — туди й усі.
- Savez-vous ce qu’il y a dans tout cela de plus vexant ? demandai-je à ma tante. Eh bien, c’est que cet homme traîne tous les autres après soi, de sorte que où il va, tout le monde va.
І це правда, щаслива Робенсон!
Et c’est vrai, heureuse Robenson !
— Зрештою, пані, — казала я вже всоте за сьогодні, — я обурена, він поглузував з мене, він дістане кийка!
- Enfin Madame, disais-je pour la centième fois aujourd’hui, je suis outrée, il s’est moqué de moi, il aura du bâton !
— Та він з вас не глузував! Послухайте, ось і вся річ: він гадав, що ви, дівчинка, яка нікого ще не бачила, дастеся обкрутити, він сподівався чи то на якесь надзвичайне кохання, чи бодай на кілька поцілунків, але коли побачив, що його розгадали, відступив, ось і все.
- Mais il ne s’est pas moqué de vous ! Ecoutez, voilà simplement ce que c’est: il a pensé que vous, une petite fille qui n’avez jamais vu personne, [vous] vous laisseriez prendre, il espérait ou un amour extraordinaire ou quelques baisers, mais quand il a vu qu’on l’avait deviné il s’est retiré, voilà tout.
— Ось і все! Ви чарівні! І це, по-вашому, не зветься поглузувати з мене! О! о! о!
- Voilà tout ! vous êtes charmante ! Et ça ne s’appelle pas s’être moqué de moi ! Oh ! oh ! oh !
Отак цілий день я вигукую й кажу, що це негідно, прикро, мерзенно!
Toute la journée ainsi je pousse des exclamations et dis que c’est indigne, vexant, abominable !
О! та я ж згадала: це від Люсі Дюран пішла чутка про моє одруження з Дивовижним, певно, Люсі сказала про це Буено, ось чому та сьогодні навіть не глянула на мене, а раніше ж так задивлялася. Ні, справді, усе це аж надто кумедно!
Oh ! mais j’y pense, c’est de Lucie Durand que vient la nouvelle de mon mariage avec le Surprenant, sans doute Lucie l’a dit à Bueno, c’est pour cela qu’elle ne m’a pas même regardée aujourd’hui, elle qui avant me regardait tant. Non, en vérité, tout cela est trop drôle !
Дивовижного роздеруть на шматки, мов Орфея.
Le Surprenant va être déchiré en morceaux comme Orphée.
Я й досі не можу отямитися — я, доросла панна, я, до якої залицяється ніццький Дон Жуан, я, поряд з Джоєю, з Робенсон тощо тощо, — я з цього сміюся, слово честі! Сама собі видаюся ще зовсім малою.
Je n’en reviens pas encore, moi, une grande demoiselle, moi courtisée par le Don Juan de Nice, moi en face de la Gioia, de la Robenson, etc. etc, j’en ris ma parole d’honneur ! Je me semble toute petite encore.
Про мене говорять, мною цікавляться, я — персона, це дивовижно!
On parle de moi, on s’occupe de moi, je suis un personnage, c’est surprenant !
Я палаю бажанням повернутися до Ніцци, а доводиться сидіти тут заради Дюваля. Я б не знати що віддала, аби ближче познайомитися з Гострою американкою, я хотіла б, щоб вона стала моєю подругою, я хотіла б усюди бувати з нею, словом, я хотіла б, щоб вона заступила Ольгу.
Je brûle de retourner à Nice, et il faut rester encore ici pour Duval. Je donnerais je ne sais quoi pour faire ample connaissance avec la Pointue Américaine, je voudrais qu’elle devînt mon amie, je voudrais partout sortir avec elle, je voudrais enfin qu’elle remplaçât Olga.
Боже! як же я цього хочу. Карти мені це обіцяють. Я знову їм вірю, бо насправді вони завжди казали мені правду, окрім того вечора, коли я їх присилувала.
Dieu ! que je le voudrais. Les cartes me le promettent. Je les crois de nouveau, car en réalité elles m’ont toujours dit vrai, excepté l’autre soir où je les ai forcées.
«Ферреоль» не навіяв мені любовних думок. Зіграно чудово. Нам дісталася лише ложа авансцени, при самій сцені, що не давало бачити публіку під час антрактів, зате ми бачили актрис і акторів — як маркізи й покоївки сідали на одну канапу й розповідали всіляку всячину. Це було дуже цікаво.
Ferréol ne m’a pas donné des idées amoureuses. C’est admirablement joué. Nous n’avons pu avoir qu’une avant-scène sur le théâtre ce qui ne nous permettait pas de voir le public pendant les entractes, mais en revanche nous voyions les actrices et les acteurs, les marquises et les femmes de chambre s’asseoir sur le même canapé, raconter toutes sortes de choses. C’était très intéressant.
Примітки
«Ферреоль» — драма Вікторьєна Сарду (1875), що йшла в паризькому театрі «Жимназ». ↩
«Фру-Фру» — популярна пʼєса Мейяка й Галеві (1869) про приречене кохання. ↩