❦
Пʼятниця, 3 вересня 1875
Vendredi 3 septembre 1875
Це мов кохання з першого погляду1: я червонію, підводжуся з-за столу у вітальні й майже біжу назустріч т…………
C’est comme un coup de foudre, je rougis, je me lève de la table du salon et je cours presque à la rencontre de m...........
О, не лякайтеся — назустріч тітці, яка щойно відіслала мої листи.
Oh ! ne vous effarouchez pas, à la rencontre de ma tante qui vient d’expédier mes lettres.
Уже й не знаю, відколи я торочу про сторіччя Мікеланджело, — і ось перші ж рядки газети, яку я взяла, про це пишуть! Я гадала, що маю час, а часу й немає.
Depuis je ne sais plus combien de temps je parle du centenaire de Michel-Ange, eh bien les premières lignes du journal que je pris en parlent ! Je croyais avoir le temps et je n’ai pas le temps.
Я геть приголомшена, не знаю, куди податися, з чого почати, що робити! Іду до Кароліни — вона чарівна й тямить у туалеті, як янгол. Вона сягає піднесеного. Піднесеним можна бути в усьому.
Je suis toute bouleversée, je ne sais où aller par quoi commencer, quoi faire ! Je vais chez Caroline, elle est charmante et s’entend à la toilette comme un ange. Elle atteint au sublime. On peut être sublime en tout.
Ребу робить мені незмінний капелюх — великий світло-сірий фетровий, ледь жовтавий, зовсім трішки, з підкоченими набік крисами, два гарні пера, ніщо не личить мені краще. Кароліна, побачивши, як я сиджу в неї вся в білому, у своєму капелюшку з італійської соломки2 тієї ж форми, з двома білими перами, скрикнула, що я викапана панна де Монпансьє, що бачила гравюру з Великою Мадемуазель3, на якій та чарівна, і що я достоту схожа на неї.
Reboux me fait mon éternel chapeau, le grand feutre gris clair un peu donnant dans le jaune, très peu, relevé de côté, deux belles plumes, rien ne me coiffe mieux. Caroline en me voyant assise chez elle tout en blanc avec mon chapeau de paille d’Italie de la susdite forme, avec deux plumes blanches, s’est écriée que j’avais tout à fait l’air de Mlle de Montpensier, qu’elle a vu une gravure de la Grande Mademoiselle sur laquelle elle était ravissante, et que j’avais tout à fait son air.
До Феррі, до Ребу. Я бігаю, сміюся, плачу — і все це разом; боюся спізнитися до Флоренції, нічого не зроблено, нічого не владнано, я змучена, як рідко коли.
Chez Ferry, chez Reboux. Je cours, je ris, je pleure, tout cela ensemble, je crains de retarder pour Florence, rien n’est fait, rien n’est arrangé, je suis tourmentée comme rarement.
Я ледве можу писати, мене виводить із себе нетерплячка, я знервована!
Je puis à peine écrire, je suis impatientée, je suis énervée !
Ми обідаємо за загальним столом поряд з американським консулом у Ніцці; цього доброго дідуся мені відрекомендовували двічі, і щоразу він забуває; цього вечора він завів зі мною розмову, не впізнавши мене, а коли я кажу, що знайома з ним, він пригадує, потискає мені обидві руки й видається в захваті. Він повідомляє мені новини, а я теж повідомляю йому одну новину — цілком певну.
Nous dînons à la table d’hôte à côté du consul américain à Nice, ce bon vieux m’a été présentée deux fois et chaque fois il ne se souvient pas, ce soir il lia conversation avec moi sans me reconnaître, et lorsque je lui dis le connaître il se souvient, me secoua les deux mains et sembla enchanté. Il me dit des nouvelles et moi aussi je lui dis une nouvelle, certaine.
Я складаю йому історію так, як умію, з такою подобою правди, що й сама себе ошукую.
Je lui compose une histoire comme je sais, avec un tel air de vérité que je me trompe moi-même.
Я повідомляю йому про одруження пана Еміля дʼОдіффре з панною Марі Дюран. Я знаю про це від одного пана-іспанця, приятеля родини; усе вирішено й оголошено офіційно, за два місяці вони поберуться.
Je lui annonce le mariage de M. Emile d’Audiffret avec Mlle Marie Durand. Je sais cela par un monsieur espagnol, un ami de la famille, c’est décidé et annoncé officiellement, dans deux mois ils seront mariés.
Велика чвара завершується одруженням на втіху всіх сторін.
La grande querelle finit par un mariage à la satisfaction de tous les partis.
Отримуй!
Attrape ça !
Аби лиш старий не забув: за сім днів він буде в Ніцці.
Pourvu que le vieux ne l’oublie pas, dans sept jours il sera à Nice.
Я пишу мамі листа, який, коли його прочитати, не залишить жодного сумніву щодо моїх розумових здібностей. Я й справді божевільна. Не заперечую цього. Усе порозладнали, усі мої плани полетіли до дідька!
J’écris à maman une lettre qui étant lue ne laissera aucun doute sur mes facultés intellectuelles. Je suis folle en effet. Je ne m’en défends pas. On a tout dérangé, tous mes plans sont au diable !
Ах! Боже великий!
Ah ! grand Dieu !
Я почитала три чверті години — і заспокоїлася.
J’ai lu pendant trois quarts d’heure et je suis calmée.
Ах! Аби лиш устигнути!
Ah ! pourvu que j’arrive à temps.
Боже мій, владнай усі ці справи, що зводять мене з розуму.
Mon Dieu arrangez toutes ces choses qui me cassent la tête.
Примітки
В оригіналі французькою: «coup de foudre» — буквально «удар грому», раптове потрясіння; у переносному значенні також «кохання з першого погляду». Тут Марі грає на обох сенсах із удаваним переляком. ↩
Італійська соломка — тонка високоякісна солома для виготовлення дорогих літніх капелюшків. ↩
Велика Мадемуазель (la Grande Mademoiselle) — Анна Марія Луїза Орлеанська, герцогиня де Монпансьє (1627–1693), кузина Людовіка XIV, відома своєю гордовитою елегантністю та незалежною вдачею. ↩