❦
Четвер, 2 вересня 1875
Jeudi 2 septembre 1875
Судіть про мій настрій із листа, який я пишу до Шланґенбада:
Jugez de mon humeur par la lettre que j’écris à Schlangenbad:
Переписаний лист · Lettre de Marie à sa mère, 2 septembre 1875Шановна матінко,Madame ma mère,Коли ви залишите той Шланґенбад моєї душі? Куди вирушите потім? Треба б уже хоч трохи знати, що ми робитимемо.Quand quittez-vous le Schlangenbad de mon âme ? Où allez-vous après ? Il faudrait savoir un peu ce qu’on fera.Я не можу владнати все сама, треба, щоб ми обʼєдналися. Ніхто нічого не хоче робити, ніхто не хоче мені допомогти. Я мов Аґар у пустелі1. Усіма покинута і зневажена. Усьому, чого я бажаю, чинять спротив, і замість того, щоб допомагати мені, поводяться зі мною, наче з ворогом. Так, ніби я хочу братися за щось неможливе. Далебі, це негарно! Я ваша донька, а ви думаєте про мене не більше, ніж якби мене зовсім не було. Я мушу кричати, плакати й мордувати себе, щоб домогтися того, що мало б робитися й без мене. Невже це тому, що про це прошу я?Je ne puis arranger les choses toute seule, il faut qu’on s’unisse. Personne ne veut rien faire, personne ne veut m’aider. Je suis comme Agar dans le désert. Abandonnée de tous et traitée indignement. On s’oppose à tout ce que je désire, et au lieu de m’aider on agit comme envers une ennemie. Tout comme si je voulais entreprendre des choses impossibles. Vraiment c’est laid ! Je suis votre fille et vous ne pensez pas plus à moi que si je n’existais pas. Je dois crier, pleurer et me martyriser pour obtenir les choses qui devraient se faire en dehors de moi. Est-ce parce que je les demande ?Сама не знаю. Так чи інакше, я в жалюгідному стані. Нічого не робиться, ніхто мене не слухає!Je n’en sais rien. Tant il y a que je suis dans un état déplorable. Rien ne se fait, personne ne m’écoute !Скоро доведеться влаштовувати сцени, аби дістати бодай попоїсти. Я роздратована до краю, і терпець мій урвався. Коли вже вас ніщо не зворушує, я полишу все на ласку Божу. Хай усе гниє і пліснявіє, і я сама хай пліснявію!Bientôt il faudra faire des scènes pour obtenir le manger. Je suis exaspérée et ma patience est à bout. Puisque rien ne vous touche, je vais tout abandonner à la grâce de Dieu. Que tout pourrisse et moisisse et je moisisse moi-même !Тітка — мов камʼяний бовван. Слухає не більше за вас. Не знаю, в який бік кинутися. У вас — докори, байдужість до всього, що мене обходить, кпини та злість. Тут — не набагато краще. Уже вересень, а й досі нічого. Ми ні в Ніцці, ні в Парижі, ні у Флоренції, ні в дідька! От уже пʼять років я волаю, щоб дістати коня, — і лишаюся зі своїм воланням, та й по всьому.Ma tante est comme une idole en pierre. Elle n’écoute pas plus que vous. Je ne sais de quel côté me jeter. Chez vous gronderies, insensibilité envers tout ce qui me touche, moquerie et méchanceté. Ici pas grand chose de mieux. Déjà septembre et rien encore. Nous ne sommes ni à Nice, ni à Paris, ni à Florence, ni au diable ! Depuis cinq ans je hurle pour obtenir un cheval et je reste avec mes hurlements et rien de plus.Чекати можна, але всьому є межа. А моєму терпінню межа вже близько. Не бійтеся, погрожувати я не буду, та й чим я можу вам погрожувати? Хотіла б я побачити те, що зрушило б вас і вивело з цього виснажливого заціпеніння, з цієї шаленої, затятої байдужості, якщо так можна висловитися. На тітку я не нарікаю. Вона краща за вас, бо, хоч і така сама, як ви, не дратує так, як ви, і з нею спокійніше. Та й нею я похвалитися теж не можу.On peut attendre mais il y a terme à tout. Or ma patience touche à son terme. Ne craignez rien, je ne menacerai pas, et de quoi puis-je vous menacer ? Je voudrais bien voir la chose qui vous ferait bouger et sortir de cette torpeur énervante, de cette indifférence furieuse et acharnée, si on peut s’exprimer ainsi. Je ne me plains pas de ma tante. Elle est mieux que vous car tout en étant comme vous, elle n’agace pas autant que vous et on est plus tranquille. Mais je ne puis m’en vanter non plus.Бувайте; хотіла б я, щоб ви могли народитися наново й скуштувати такої матері й такої тітки, як моя мати й моя тітка, та ще й щоб мали мою вдачу.Bonjour, je voudrais que vous puissiez renaître pour tâter d’une mère et d’une tante comme ma mère et ma tante, et aussi que vous eussiez mon caractère.Я вже навіть не прошу коней та екіпажа. Я прошу лиш одного коня, одного-єдиного, жалюгідного коника.Je ne demande même plus des chevaux et une voiture. Je ne demande qu’un cheval, un seul, un misérable cheval.Ах! Та знаєте, ви всі, скільки вас є, не варті жодної з тих сліз, які я через вас проливаю!Ah ! tenez, vous tous tant que vous êtes, ne valez pas une seule des larmes que vous me faites verser !
Потім я пишу таке:
Ensuite j’écris ceci:
Переписаний лист · Lettre de Marie à Saëtone, 2 septembre 1875Дорогий пане Саетоне, перепрошую, що знову вдаюся до вашої любʼязності.Cher Monsieur Saëtone, excusez si j’ai encore recours à votre amabilité.Я б, певна річ, позбавила вас клопоту, який, сподіваюся, ви ласкаво візьмете на себе, та я не знаю в Ніцці нікого, хто міг би дати мені певні відомості, а надто — нікого такого послужливого, як ви.Je vous aurais certainement épargné la peine que j’espère vous voudrez bien prendre, mais je ne connais à Nice personne qui puisse me bien renseigner et surtout personne d’aussi obligeant que vous.Я хотіла б знати достеменно, коли відбудуться у Флоренції святкування з нагоди сторіччя Мікеланджело2. Ви ж читаєте італійські газети — то, можливо, зможете мені щось про це сказати. Жодна французька газета про це не пише; ми з тіткою самі в Парижі, і нас гнітить непевність. Ви знаєте, що моя мати погоджується їхати на ці урочистості почасти заради мене, бо клопіт дізнатися про все вона полишила на мене, а я звертаюся до вас, знаючи, який ви завжди любʼязний.Je voudrais savoir au juste quand auront lieu les fêtes du centenaire de Michel-Ange à Florence. Vous qui lisez les journaux italiens, vous pourrez peut-être me renseigner. Aucun journal français n’en parle, nous sommes, ma tante et moi, seules à Paris et nous trouvons dans une incertitude désolante. Vous savez que c’est un peu pour moi que ma mère consent à aller à ces fêtes, car elle me laisse le soin de m’informer et moi je m’adresse à vous sachant combien vous êtes toujours aimable.Пані Романова шле вам найкращі вітання. А від мене прийміть наперед щиру вдячність і вибачте, що турбую вас такими дрібницями.Mme Romanoff vous fait dire bien des choses. Quant à moi acceptez d’avance mes sincères remerciements et mes regrets de vous déranger pour de telles bagatelles.Марі Башкирцева.Marie Bachkirseff.Ґран-Отель, 281, ПарижGrand Hôtel, 281 Paris
Препоганий лист, але я в кепському гуморі, а причини того достатньо пояснив мій лист до мами.
Exécrable lettre, mais je suis de mauvaise humeur, ma lettre à maman en a suffisamment expliqué les raisons.
Цей день — повна протилежність тому щасливому дневі у Шланґенбаді. Кароліна приміряла на мене сукні, і я в неї мало не зомліла. Я негарна. У Лісі3 — як і вчора, проте я потроху віднаходжу свою поставу.
Ce jour fait contraste avec ce jour heureux à Schlangenbad. Caroline m’a essayé mes robes, je me suis presque trouvée mal chez elle. Je suis laide. Au Bois comme hier, cependant je retrouve un peu mon attitude.
Від першої до другої в нас були Ґонсалеси, батько й син.
De une heure à deux heures les Gonzalès père et fils étaient chez nous.
Я кокетувала із сином, сміючись, називаючи його своїм другом, своїм кавалером і кажучи, що в ньому нічого не змінилося, хіба те, що він уже за мною не залицяється; на це він, увесь паленіючи, відказує, що це тому, що він не наважується, а я кажу йому наважитися й дозволяю. Він червоніє й користається з дозволу. Батько ж підносить мене аж до небес. Хоч би якою була, хвала завжди приємна, а мій приятель де Ґонсалес на неї не скупиться.
Je faisais de la coquetterie avec le fils en riant, en le nommant mon ami, mon cavalier et en lui disant que rien n’est changé en lui excepté qu’il ne me fait plus la cour: à cela il dit, tout rougissant, que c’est parce qu’il n’ose pas et je lui dis d’oser et je l’autorise. Il rougit et profite de la permission. Le père m’élève jusqu’aux cieux. Quelle qu’elle soit, la louange fait toujours plaisir, et mon ami de Gonzalès n’en est pas avare.
Усе кривиться на мене, усе видається мені самою лише чорнотою, розчаруванням, підлотою.
Tout me fait la grimace, tout ne me semble que noirceurs, déceptions, vilenies.
Я ні в що не вірю, ні на що не сподіваюся, нічого не бажаю.
Je ne crois à rien, je n’espère rien, je ne désire rien.
Сукні мої видаються мені бридкими, капелюшки — жахливими, — такий стан, хоч голову об стіну розбий!
Mes robes me semblent laides, mes chapeaux affreux, un état à se casser la tête !
А до того ще й нетерплячка, потяг до чогось, сама не знаю до чого.
Et avec cela une impatience, une tendance vers je ne sais quoi.
Мені здається, що все мені не вдасться, — так само, як раніше здавалося, що все мені вдаватиметься.
Il me semble que tout me manquera comme il me semblait que tout me réussira.
Боже мій, заспокой мене.
Mon Dieu, calmez-moi.
Примітки
Аґар — біблійна Аґар, єгипетська служниця Сарри, вигнана з немовлям Ізмаїлом у пустелю (Буття 21); образ покинутої, всіма залишеної людини. ↩
Сторіччя Мікеланджело — урочистості у Флоренції з нагоди 400-річчя від народження Мікеланджело Буонарроті (1475), що відбулися у вересні 1875 року. Марі помилково чи скорочено каже «centenaire» (сторіччя). ↩
«Ліс» — Булонський ліс, модний паризький парк для прогулянок вищого товариства. ↩