❦
Середа, 1 вересня 1875 (продовження)
О третій я виходжу, щоб ми сіли в екіпаж, усе ще в темному вбранні, але з доволі свіжим обличчям.Mercredi 1er septembre 1875 - suite A trois heures je sors pour nous mettre en voiture toujours avec mon costume sombre, mais une face assez fraîche.
Унизу ми зустрічаємо де Ґонсалеса із сином. Батько починає свої ліричні вихваляння, син плентається за ним доволі здаля.
En bas nous rencontrons de Gonzalès et fils. Le père commence ses louanges lyriques, le fils le suit d’assez loin.
Після пʼяти хвилин цієї дитячої балаканини — який чар, який розум, тощо.
Après cinq minutes de cette enfance quel charme, quel esprit , etc. etc.
— А знаєте, Марія1, — каже він, — мені сказали, що ви виходите заміж, і знаєте за кого? За дʼОдіффре, — каже він мені, не давши й слова мовити й сам відповідаючи на своє запитання.
- Savez-vous Maria, dit-il on m’a dit que vous vous mariez, et savez-vous avec qui ? Avec d’Audiffret, me dit-il, sans me donner le temps de rien dire et répondant lui-même à sa question.
— О ні, це неправда, — кажу я якнайприродніше, не червоніючи й не хвилюючись. — Знаю, хто вам це сказав, — це панна Дюран!
- Oh non, ce n’est pas vrai, dis-je le plus naturellement du monde, sans rougir et sans m’agiter. Je sais qui vous a dit cela, c’est Mlle Durand !
— То якась панна.
- C’est une demoiselle.
— Так, — каже тітка, — це панна Дюран, вона була з нами днями в Булонському лісі.
- Oui, dit ma tante, c’est Mlle Durand, elle était avec nous l’autre jour au Bois.
— Ось за кого я виходжу — за нього, мого друга, — кажу я, показуючи на Ремі.
- C’est lui que j’épouse, lui mon ami, dis-je en montrant Rémy.
— Згоден, — каже хлопець, уклоняючись.
- J’accepte, dit le garçon en s’inclinant.
— Та знаєте, Марія, він чарівний хлопець, той дʼОдіффре, чарівний хлопець, — каже де Ґонсалес, аби витягти з мене зізнання.
- Mais savez-vous, Maria, il est un charmant garçon, d’Audiffret, un charmant garçon, dit de Gonzalès pour provoquer la confidence.
— Безперечно, пане, він дуже гарний, але це ще не причина. Не можна ж повиходити за всіх чарівних хлопців, — додала я, сміючись, — а чарівними я багатьох вважаю.
- Sans doute, Monsieur, il est très bien, mais ce n’est pas une raison. On ne peut pas épouser tous les charmants garçons, ajoutai-je en riant, et j’en trouve beaucoup de charmants.
Я більше не хочу думати про наше нездійснене знайомство з пані де Ґонсалес. Я знаю пана, знаю Ремі, вони зі мною дуже милі; що ж до дам, то я їх не знаю.
Je ne veux plus penser à notre connaissance manquée avec Mme de Gonzalès. Je connais monsieur, je connais Rémy, ils sont charmants pour moi, quant aux dames je ne les connais pas.
Я поводжуся з обома як із товаришами й тримаюся з ними просто та щиро. Само собою зрозуміло, що все це удавано.
Je les traite tous deux en camarades et suis avec eux simple et franche. Il va sans dire que c’est affecté.
Коли він сказав мені те, що сказав, я навіть не здивувалася — я на це чекала, сама не знаю чому. Але добре було те, що я анітрохи не схвилювалася: усе було природно, для мене не було нічого несподіваного, нічого дивного в тому, що він казав.
Quand il m’a dit ce qu’il m’a dit, je ne fus même pas surprise, je m’y attendais je ne sais pourquoi. Mais ce qui a été bien c’est que je ne me suis pas émue le moins au monde, c’était naturel, il n’y avait pour moi rien d’inattendu, rien de surprenant dans ce qu’il me disait.
Ах, ці Дюрани! Тьху! Дрібні людські капості.
Ah ! les Durand ! fi ! les petites misères humaines.
Я дивуюся. Зазвичай мене так легко збурити, розхвилювати, надто такими речами. Мене справді дивує, як мало діє на мене ця дрібна помста Дюранів, Кармен де Баллен де Ґузман де Дюран, як каже герой.
Je suis étonnée. En général je suis si facile à agiter, à émouvoir, surtout par ces choses-là. Je suis étonnée vraiment du peu d’effet que produit sur moi cette petite vengeance des Durand, Carmen de Ballen de Guzman de Durand, comme dit le héros.
Справді, дивно: я, що спалахую, мов порох, від найменшої іскри, лишаюся байдужою до цього феєрверку Ґузманів.
Vrai, c’est curieux, moi qui prend feu comme la poudre à la moindre étincelle je reste insensible à ce feu d’artifice des Guzman.
Я наголошую на цьому, бо хочу, щоб мою думку добре зрозуміли. Як добре вигадувати собі всі мислимі романи з можливими й неможливими героями! Людина вже підготована, чекає чого завгодно — і зустрічає бомби спокійніше, ніж конфеті на карнавалі. І наскільки ж краще бути спокійним і безтурботним, ніж втрачати голову й червоніти через найменшу дрібницю.
J’appuie sur cela, car je veux qu’on comprenne bien ma pensée. Comme c’est bien de s’inventer tous les romans imaginables avec des héros possibles et impossibles. On est préparé, on s’attend à tout, et on reçoit les bombes avec plus de calme que des confettis au carnaval. Et combien on est mieux tranquille et serein que bouleversé et rougissant par la moindre des choses.
Щодо мене, то я відчуваю якусь повагу до спокійних людей, які все сприймають як належне й, здається, ніщо їх не хвилює.
Quant à moi j’éprouve une espèce de respect en face des gens calmes qui prennent tout naturellement et semblent ne s’émouvoir de rien.
Отож я відчуваю велику повагу до власної особи після розмови з моїми двома Ремі. Синові вісімнадцять; я знала його, коли йому було тринадцять-чотирнадцять, а мені тоді — від одинадцяти до дванадцяти. То був мій найщасливіший час, я була цілком спокійна, якщо не рахувати хвилювань, яких завдавали мені прийоми в німецької імператриці, королеви Августи, що жила поруч із гральним домом на Променаді.
Or j’éprouve un grand respect pour ma personne, après la conversation avec mes deux Rémy. Le fils a dix-huit ans, je l’ai connu à treize à quatorze ans, j’avais alors de onze à douze ans. C’était mon plus heureux temps, j’étais parfaitement tranquille sauf les troubles que me causaient les réceptions chez l’impératrice d’Allemagne, la reine Augusta, qui demeurait à côté de la maison de jeu à la Promenade.
Я тремтіла, дивлячись на золочені мундири, на пишні вбрання, що пропливали до палацу.
Je frémissais à la vue des uniformes dorés, des toilettes resplendissantes qui entraient au palais.
Двері стояли відчинені, видно було приймальню, і мені аж дух забивало від вигляду цієї величі, від самого, так би мовити, запаху величності, яким там дихалося.
La porte étant ouverte, on pouvait voir l’antichambre et je suffoquais à l’aspect de cette grandeur, à l’odeur pour ainsi dire, de majesté qu’on y respirait.
А ще палац принцеси Марії Баденської, герцогині Гамільтон, сестри великого герцога Баденського й матері мого герцога, — надто коли я бачила, як туди входить сестра пані Веригіної.
Puis le palais de la princesse Marie de Bade, duchesse de Hamilton, sœur du grand-duc de Bade et mère de mon duc, surtout quand je voyais y entrer la sœur de Mme Veriguine.
Я заздрила їй і передчувала всі свої майбутні муки такого роду.
Je l’enviais et je pressentais tous mes tourments à venir, dans ce genre.
Хіба ж я не написала десь у цьому щоденнику, після нашої пішої прогулянки з Джирофлою: «Усе місто казатиме, що він у мене закоханий, а за тиждень — що він зі мною одружується»?
N’ai-je pas dit quelque part dans ce journal, après notre promenade à pied avec Girofla: Toute la ville dira qu’il est amoureux de moi, et dans une semaine qu’il m’épouse.
Ми їдемо до Біндера дивитися екіпажі; він просить шість тисяч триста франків за все найкраще, що тільки є на світі. Потім ми катаємося Булонським лісом безліччю темних і майже безлюдних алей. О пʼятій виїжджаємо на головну алею — там юрма, але нічого путнього.
Nous allons chez Binder voir des voitures, il demande six mille trois cents francs pour tout ce qu’il y a de plus beau au monde. Après, nous nous promenons dans le Bois, par une quantité d’allées sombres et presque désertes. A cinq heures nous allons dans la grande allée, il y a foule mais rien de bien.
Люсі Дюран вітається зі мною своєю найчарівнішою усмішкою.
Lucie Durand me salue avec son plus charmant sourire.
Пустила-таки свою новину, ця дівчина, і тепер задоволена. Ми з тіткою перекидаємося лише кількома словами; бідолашна зовсім сумна через відсутність мого нареченого. Вона зазирає в усі екіпажі, водить очима на всі боки, оглядає кожне дерево. Ця відсутність її геть прибила, і все це — через мене. Я й сама збентежена, ходжу, підібгавши хвоста, і невідомо чому.
Elle a lancé sa nouvelle, cette fille, et se trouve contente. Nous n’échangeons que quelques mots avec ma tante, la pauvre femme est toute triste de l’absence de mon fiancé. Elle plonge ses regards dans toutes les voitures, elle les promène de tous côtés, chaque arbre est examiné. Cette absence l’a décollée, et tout cela pour moi. Moi-même je suis confuse, je porte la queue basse, on ne sait pourquoi.
У вечірній молитві я тричі падаю ниць через цю справу. Переможена, переможена так жалюгідно! Моя горда вдача повстає проти цього приниження й на весь голос вимагає реваншу!
Dans ma prière du soir, je me prosterne trois fois pour cette affaire. Battue, battue si misérablement ! Ma fière humeur se soulève contre cette humilation et demande à grands cris une revanche !
Примітки
В оригіналі: «Maria» — італійсько-іспанська форма імені Марі, якою її пестливо називає де Ґонсалес. ↩